Сучасний світ розгортає перед нами чимале поле викликів, виборів, від яких, зрештою, залежить повнота чи пустота нашого життя. 14 серпня Церква пригадує нам про Макавейських мучеників та їхню матір. Коли спитати пересічних вірних, чи знають вони, що саме святкують 14 серпня, то більшість скаже, що основна мета перебування на Літургії, – освячення зілля, меду, фруктів. Натомість історія життя Макавеїв – глибинна і актуальна, особливо у контексті сучасного світу. Про важливість віри, вибір між популярним і непопулярним, серцем і розумом говоримо із єпископом Володимир-Волинським, вікарієм Волинської єпархії УПЦ КП, владикою Матфеєм (Шевчуком).
Преосвященніший Владико, 14 серпня ми маємо пригадку про Макавейських мучеників – у народі перший Спас, медовий Спас, Преображення Господнє (19 серпня) називають другим Спасом. Чому такі назви?
Хрест, на якому розіп’яли Господа, є символом спасіння, визволення. Прославляючи хрест, ми прославляємо Спасителя, Який дав нам життя вічне. Тому ми прославляємо не просто хрест, а самого Спасителя, нашого Життєдавця. Тому це свято і називають першим Спасом. У серпні ми маємо багато свят, які пов’язані зі спасительною місією хреста Господнього: похід із чесним Древом животворящого Хреста – перший Спас, другий Спас – Преображення Господнє, третій – Нерукотворний Образ Спасителя (29 серпня за новим стилем).
Якщо запитувати людей, що вони святкують 14 серпня, то більшість скаже, що Маковея. Але що це за міфічний Маковей – так і ніхто не розуміє. Натомість про історію мучеників і їхньої матері ніхто не знає. Чи можете коротко окреслити важливість, чому Церква почитає їх?
Старозавітня Церква також виконувала свою спасительну місію, тобто готувала народ до пришестя Месії. У житті юдеїв було важливо зберегти чистоту віри, щоб протистояти пошкодженому розумінню сприйняття релігії, тому що Спаситель не міг явитися народові, де зберігалися язичницькі вірування і традиції. Мученицька смерть Макавеїв – це збереження їхньої віри, чистоти, відданості. Вони не хотіли приносити жертву неправдивим богам, а готові були прийняти смерть, щоб зберігати передання своїх батьків. Церква завжди шанує відданість, тому сьогодні і почитаємо старозавітніх мучеників. Адже вони є тими, хто стояв за правдиву віру до кінця, навіть за умови смерті. Церква шанує і прославляє Макавеїв як вінець відданості Богові, бо ці люди віддали найцінніше – своє життя заради Господа.
Якщо ж міркувати над цією історією вже у сучасному контексті, то Макавеї – це люди, які надали перевагу непопулярному, відкинувши модні тренди…
Звичайно, ми знаємо, що на той час Юдея була завойована. У країні панувала еллінська ідеологія, яка формувала тодішні тренди. Ми пам’ятаємо, як навіть книги Святого Письма переписували грецькою. Тому тоді був популярним поганський стиль життя. Відмовитися від загального і йти проти течії – це також особливий вибір, бо Макавеї обрали Бога.
Владико, знову-таки переводячи цю історію у сьогоднішній контекст, коли є також чимало викликів, як нам, сучасним людям, зберегти оце відчуття справжнього, хоча й непопулярного?
Люди, які вірять у Христа і йдуть за Христом, є унікальними у тому, що мають право вибору. Адже Господь кожному дарує свобідну волю. Сучасній людині варто навчитися обирати серцем, адже зазвичай ми все прагнемо собі пояснити. Сьогодні не мислимо себе лише у рамках якихось раціональних міркувань. Вибір серцем і душею відкриває нам великий Дар Любові і Віри. Чим більше людина міркує, аналізує, тим більше зазвичай помиляється. Також надмірне розмірковування над чимось розвиває страх. Інколи просто все треба відпустити, з надією на Христа Спасителя. Просто йти за покликом Віри, зрештою так, як вчинили мученики та їхня матір.
Ще одна тема, яка випливає з прикладу Макавейських мучеників, – це тема переслідування християн. Знаєте, міркуючи над подіями у сучасному світі, – зокрема історія із вигнанням кліру і вірних з храму святої Рити у Парижі чи страта християн у Сирії, думаєш собі, що змінилися епохи, рівень розвитку суспільств, а деякі речі залишаються незмінними. Чому відбувається цей парадокс, коли навіть у добу цифрових технологій і задоволення потреб не зникає «Колізей»?
Господь нам чітко говорить, що той, хто йде за Ним, завжди буде переслідуваним. Бо Сам Христос є Істина, Він є свідченням і водночас запрошенням до правдивого життя. Безумовно, така модель важка до виконання. Тут є також присутня активна дія нечистого, який пропонує сучасній людині набагато легший шлях. Відомий російський письменник Федір Достоєвський зазначив: «Поле боротьби людини – це її серце». Саме у нас самих ведеться нескінченне протистояння між Богом і дияволом, вибір між популярним і непопулярним, комфортом і дискомфортом. Це вже від кожного із нас залежить, яке ми приймемо рішення. Бути християнином – завжди важко, оскільки треба виконувати заповіді, відповідати на певні виклики. Ми не можемо бути лицемірами, маскуватися під віруючих, оскільки Бог все знає, бачить наше серце. Не можемо бути літеплими – маємо обрати або холодний, або гарячий стан. Врешті-решт маємо подумати, що принесе нам справжню радість і щастя. А Церква завжди була переслідуваною. Знаєте, якщо б Церкву не переслідували, не боролись проти неї, значить щось відбувалось би не так. Бо тільки, коли ми з Христом, завжди є присутніми у колі випробувань.
14 серпня ми святкуємо перший Спас, 19 серпня – Преображення Господнє. Який перегук між цими подіями, що пригадує нам свята Церква?
14 серпня розпочинається піст, який триватиме до Успіння Божої Матері або ж першої Пречистої, як називають у нашому народі. Свято Преображення – це також свідчення Господньої Любові щодо нас. Для того, щоб преобразитись, зодягнутись у світло, – треба багато попрацювати над собою. Це також свято, яке засвідчує глибину нашої сучасної віри. Уявіть собі, якби ми жили у той час, що і апостоли, бачили на свої очі велич Преображення Господнього, як би ми почувалися. Але «щасливі ті, які не бачили, але увірували». Тому тут є прямий перегук із свідченнями Макавеїв. Інший момент – це акцент знову-таки на Господньому хресті. Якщо ти не взяв хрест, не йдеш за Господом, тобі не вдасться досягнути цього преображення, цієї зміни душі і серця. Тільки хрест відкриває нам велич цього Світла. Тому вірмо і йдімо за Христом, обираймо непопулярні шляхи, які насправді і зроблять нас по-справжньому щасливими і радісними!
Розмовляла Юліана Лавриш
Повязані записи
