У часі посту маємо переосмислити багато важливих речей. Подумати з ким і як будемо переживати цей піст. Подумати над тим, яким є наш стан сьогодні. Які є наші думки, чим наповнюємо наше серце, як будуємо наше життя, які є наші вчинки. Замислитися: “А де і як моє життя проходитиме далі?”, “Куди я прямую у цьому житті?”, “Що для мене є пріоритетом?”, “Які цінності, як людина віруюча, як християнин, сповідую у своєму житті?”.
Наша віра, наше християнство ніколи не може бути якоюсь етикеткою зовнішньою, але це має бути всім, всім нашим житттям. І ми навіть у своїх немочах, у своїх помилках, повинні залишатися людьми віруючими, християнами. 24 години на добу маємо залишатися тими, хто все сприймає і переживає очима віри.
Цей шлях посту, Господь запрошує іти разом з Ним. Іти разом з Ним, не для того, людина переживала усю Хресну Дорогу, чи усі випробування,які Він пережив, але щоб ми з Вами не боялися випробувань і складних ситуацій у нашому житті. Як люди віруючі, як християни, ми завжди йдемо за Христом. Якщо ми будемо Йти за ним, то прямуватимемо у своєму житті правильними стежками.
Тому, цей тиждень, крайній тиждень перед Великим Постом, нехай для всіх нас буде часом застанови, щоб подумати: “А що я очікую від Посту?”, “Чим для мене буде особливим цей час?”, “Якими є мої думки, мої бажання?”, можливо поміркувати: “Коли я востаннє сповідався, чи сповідалася?”, тому що у цей час ми маємо нагоду справді почати нове життя, нову сторінку в історії свого життя, для того, щоб йти за Богом, слідувати за Ним,тому що ми є християнами, а вже цим ми обіцяємо, що будемо наслідувати Його кожен день свого життя.
Записано із проповіді Владики Степана (Суса) у Гарнізонному храмі св. апостолів Петра і Павла у Львові, 24 лютого 2020 року.
Записала О. Бабенко
ФОТО УНІАН
Повязані записи
