Час війни.
Якщо ми можемо сказати, що за чимось нема Бога, то ми є безбожники, бо коли за чимось нема нашого Бога, то є інший бог. Коли є інший бог, значить є інші боги. Дуже важливо, щоб ми вміли приймати все те, що приносить нам життя, не відкидати. Бо часто, відкидаючи їх, ми відкидаємо Божу нагоду до освячення. Знову пригадую, чому люди живуть у минулому і в майбутньому, а насправді можуть лише у сучасному. Лише в актуальному часі ми можемо зустрітися з Богом. І в ту кожну мить мого життя, якою б вона не була милою чи прикрою, але саме в цю мить, в цій події, в цих обов’язках, чи під час містичного досвіду, чи під час війни до мене приходить Бог. І, коли ми можемо усвідомити свої проблеми, свої падіння, свої немочі, але побачимо за тим Бога, як я вже казав, нас неминуче сповнить мир, радість і спокій. Тому ми маємо з любов’ю приймати і виконувати наші обов’язки. Бо коли ми з любов’ю їх приймаємо, як від Бога, то приймаємо самого Бога з Його волею. Коли не приймаємо то, не приймаємо Бога, ми віддаляємося від Бога, бо бачимо лише те, що нас гнітить. Ви розумієте, чому багато речей нас проймають, дратують, осуджуємо, не сприймаємо, критикуємо… Бо ми бачимо речі самі в собі, обов’язки самі в собі, обставини самі в собі, не бачимо за ними Бога. Але знову ж скажу, нічого не стається саме по собі, у всьому приходить до нас Господь.
Джерело: фб-сторінка Владики Венедикта
Повязані записи
