Зазвичай ми живемо лише для того, щоб щось здобути, щось зробити або реалізовувати ті чи інші проєкти. Здебільшого думаємо про своє майбутнє, ми не навчені цінувати кожну мить життя. Постійно створюємо якісь проєкти, завжди знаходимо, що потрібно терміново зробити. Однак реально почнемо жити лише тоді, коли відкриємо для себе цінність кожної миті свого життя, важливість саме цієї людини, з якою я маю справу саме тепер. Тому так важливо побачити присутність Божу у дрібницях, зрозумівши цінність і дар кожного конкретного моменту. Тоді людина зможе побачити навколишню красу і дивуватися та захоплюватися нею.
Якщо ми прибираємо будинок або готуємо обід як щось для себе обтяжливе, тому що мусимо це робити, тоді дуже швидко втомимося і це забиратиме наш спокій. Однак коли собі усвідомимо, що виконуємо саме те, чого Господь очікує від мене в цих обставинах, це мене освячує і є місцем мого спасіння. У тій реальності (а не в минулому чи в майбутньому!) я можу зустрітися з Господом. Таке розуміння принесе мир і радість, і я не буду жити в минулому чи майбутньому, а «володітиму» цим реальним моментом свого життя. Тоді ми навчимося приймати ці зустрічі, проблеми, все, що є. Це велика благодать, яку нам посилає Господь.
Щодня у молитві «Отче наш» молимося: «Хліб наш насущний дай нам сьогодні” (Мт. 6, 11). Тому Господь дає нам те чи інше, тобто «хліб наш» для нас, що є нашим добром, попри те, що, можливо, ми того не розуміємо і не усвідомлюємо. Ісус Христос сказав: «Їжа моя — волю чинити того, хто послав мене, і діло Його вивершити» (Йо.4, 34).
Джерело: фб-сторінка Владики Венедикта
Повязані записи
