Тайна Хрещення змиває первородний гріх, попри це людина й надалі вибирає між добром і злом. Часом навіть її нахил до зла переважає. Тому що завданням гріха чи спокуси є до себе людину притягнути, потішити, а в результаті кінцево знищити. Людина є спокушувана і повинна щоденно працювати над освяченням. На цьому наголосив владика Володимир Груца, єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ під час своєї проповіді в Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла у день пам’яті Св. влкмч. Христини та свв. мчч. Бориса і Гліба, у святому хрещенні названих Романом і Давидом.
“Cьогодні чуємо Євангельську про синів Завидея. У ній йдеться про апостолів Якова та Івана. На прикладі цієї розповіді ми дуже чітко почули як осягається вічна радість. Адже перспективу вічної радості осягає лише той, хто йде дорогою служіння. Не панування, а саме служіння провадить до коронування у небесній славі”, – зазначив архиєрей..
У час, коли липень передав естафету серпню, пригадує владика Володимир, ми схиляємо голову перед Володимиром Великим, який завершив діло хрещення Київської Русі. Ця справа була розпочата ще його бабцею – княгинею Ольгою. За його словами, саме через це хрещення він передав нашому народові великий скарб християнської віри.
“Проте незалежно від хрещення людина залишається вільною. Вона самостійно обирає дорогу спасіння, або загибелі”, – каже єпископ-помічник Львівської архиєпархії.
Архиєрей зауважив, що це можна побачити також вже у родині Володимира Великого, на прикладі його дітей.
“Сини Борис і Гліб були побожними і лагідними юнаками. А Святополк змовлявся з чужинцями проти власної Батьківщини. Використовуючи смерть батька вбив своїх братів Бориса І Гліба, щоб заволодіти владою. Почитаємо їх як святих, бо вони померли,але не пішли зі зброєю проти свого власного брата”, – додав він.
“Що ми можемо з цієї історії навчитися?Люди часто запитують: звідки є зло? Чому у Святополка була така агресія і ненависть? Чи може Бог створив?” – замислюється владика Володимир.
“Ні. Бог створив для людини все найкраще, зокрема дав людині великий подарунок своєї любові – вільну волю і право обирати. Бог ніколи цього свого подарунку любові не забере назад”, – переконаний проповідник.
“Смерть є коронуванням цілого життя. Бо неможливо в один день стати доброю чи поганою людиною. Маємо багато буднів, коли нас ніхто не бачить, ми залишаємося наодинці зі своїм служінням. Нас супроводжують сумніви стосовно питання, чи це моя дорога? Маємо немало спокус, щоб відійти. Бо очевидно, що є багато інших альтернативних пропозицій у житті”, – зауважує він.
На його переконання, сам факт священства не врятує , якщо священник не буде щиро служити. “Бог нас покликав до служіння. Ми самі собі його не придумали, хоча свідомо дали згоду. Бог дає ласку.Замало прочитати символ віри, поставити підпис. За цим мусить стояти ціла життєва постава. Ми або є щирі перед собою, або ні”, – наголосив владика Володимир.
“Життя коротке, тому інвестуємо у добру справу. Нею є наше служіння на щодень, яке несе у перспективі вічну радість”, – зауважив він.
“Нехай святі Борис і Гліб супроводжують всіх нас на дорозі нашого служіння”, – побажав на завершення львівський архиєрей.
Повязані записи
