Понад 400 мільйонів глядачів, низка друкованих та електронних видань, цілодобова трансляція одинадцятьма мовами – це все про найбільшу релігійну медіамережу у світі, яку впізнають під абревіатурою EWTN. Та чи знали ви, що корені всесвітньовідомого ресурсу сягають контемплятивного монастиря у Львові?
Наше сьогодення постійно говорить про вражаючі історії успіху, самореалізацію та особливі проєкти, що змінюють світ. Сьогодні ми розповімо історію – і навіть дві – про те, на що здатна одна наполеглива жінка, яка ставить собі за мету гідно прославити Господа – і як контемплятивний (закритий) монастир відкриває сьогодні Боже Слово ледь не в кожному куточку Землі.
Важко повірити, але всесвітня мережа може бути результатом віри і праці всього однієї особи. Приклад цьому – Eternal Word Television Network (українською – Телебаченя Віковічного Слова) – духовний ресурс, що постав зусиллями американської монахині-клариски матері Марії Анжеліки від Благовіщення. Та що спільного між Львовом та Сполученими Штатами?
«Хочеш зробити щось для Господа — роби»
Біографія засновниці EWTN нагадує сценарій захопливого фільму. Ріта Антуанетта Ріццо – майбутня мати Анжеліка – народилася 20 квітня 1923 року в м. Кантон (штат Огайо, США). Коли дівчинці було сім років, батьки розлучилися. Ріта виростала в бідності та відчуженості від однолітків, крім того багато років страждала на опущення шлунка, що спричиняло низку болючих симптомів. Та вже з дитинства у її житті розпочалися справжні чудеса. В 1934 році Ріта була дивом врятована з-під коліс автомобіля; у 1942-му дівчина зустрілася з містичкою Рондо Вайз, після чого відчула чудесне оздоровлення. Ці події так зворушили її, що в бажанні глибше пізнати Божу любов Ріта вступила до монастиря святого Павла францисканок Найсвятішого Таїнства – згромадження, відомого також під іменем Кларисок Вічної Адорації. Вона отримала монаше ім’я Марії Анжеліки від Благовіщення (Mother Mary Angelica of the Annunciation). Це відбулося 15 серпня 1944 року – на свято Внебовзяття Діви Марії.
Слабке здоров’я молодої монахині поєднувалося зі зухвалим характером – не найкращі характеристики для життя в монастирі. Проте наступне диво не забарилося. Сестра Анжеліка пережила чудесне нічне оздоровлення хворих колін, чим ще більше укріпилася в своєму покликанні; 2 січня 1953 року вона склала вічні монаші обіти. Та вже невдовзі з’явилося нове випробування – сестра впала й ушкодила хребет. Єдиною надією для неї була ризикована операція, напередодні якої монахиня дала обітницю Господеві: якщо Він дозволить їй знову ходити, то вона заснує монастир на Півдні країни. І хоча операція була неуспішною, Бог таки відгукнувся на цю обітницю: сестра Анжеліка дійсно знову змогла ходити. Втілювати свою частину обіту вона почала, не гаючись.
У січні 1957 року сестра написала листа єпископу-ординарію дієцезії Мобіл–Бірмінгем, просячи дозволу заснувати там клявзурову (контемплятивну, споглядальну) спільноту. Дозвіл було отримано, а за ним – ще низку підтверджень, зокрема – особливий дозвіл (диспензу) з Рима, які дозволили 37-літній сестрі очолити монастир. Цей процес тривав аж п’ять років, та врешті увінчався успіхом: у лютому 1961 року мати Анжеліка з кількома сестрами вирушила до Бірмінгема (штат Алабама, США), де мала бути зведена нова обитель. Саме в цій поїздці вона вперше в житті побачила телевізор.
Монастир Пресвятої Богородиці Ангелів постав у місті Айрондейл (штат Алабама, США). Перші кроки обителі були непростими: монастирську ділянку неодноразово нищили вандали, в монахинь стріляли, з’явилися проблеми з коштами і затримками в будівництві. Ситуацію врятували медіа, що стали висвітлювати труднощі новозаснованого монастиря – і згодом суспільна думка щодо нього значно поліпшилася. Освячення монастиря відбулося 20 травня 1962 року. Сестри утримували обитель дрібним заробітком, виготовляючи рибальські блешні і смажили арахіс, та постійно просили, аби Господь послав їм місійну працю.
Увесь цей час мати Анжеліка не припиняла активної діяльності. У новозведеному монастирі вона відразу ж стала виголошувати духовні конференції, а у вересні 1967-го навіть дала телевізійне інтерв’ю про діяльність обителі. У 1969 році з дозволу Рима конференції настоятельки було визнано формою місійної діяльності, їх почали записувати в радіоформаті та поширювати. Мати Анжеліка не лише створювала аудіопрограми, а й друкувала книжечки про віру*. Ці матеріали віддані миряни розповсюджували по всій країні. Та в березні 1978-го монахиня відвідала баптистську телестанцію в Чикаго і зрозуміла, що мусить здобути новий засіб євангелізації – телебачення. Тоді прозвучала її фраза, що згодом стала знаменитою: «Господи, мені потрібно мати щось таке!».
«Мати ніколи не робила нічого наполовину», – пише сайт EWTN про свою засновницю. І це правда. З травня по серпень 1978 року Christian Broadcast Network вже транслював 60-серійну програму, яку створила наполеглива монахиня. Та під час праці над наступним проєктом вона довідалася, що телеканал планує показувати блюзнірський фільм, і пригрозила його керівництву розірвати співпрацю – або ж вона збудує власну студію. Керівник станції сказав, що це їй не вдасться, на що отримав відповідь «Побачите!».
Мережа Eternal Word Television Network – нині найбільша релігійна медіамережа у світі – народилася у монастирському гаражі, перетвореному на саморобну телестудію – із наполегливості настоятельки і дванадцяти клявзурових монахинь та бюджету в 200 доларів. 27 січня 1981 року EWTN отримала ліцензію Федеральної комісії зв’язку (FCC) і стала першою католицькою супутниковою телевізійною станцією у США. 15 серпня 1981 року – через 37 років із дня вступу в монастир сестри Марії Анжеліки Благовіщення – завдяки пожертвам глядачів EWTN розпочала мовлення.
Ціна заснування станції вимірювалася мільйонними боргами і величезними ризиками. «Хочеш зробити щось для Господа — роби», – відповідала на це мати Анжеліка. «Страшно — це не проблема; проблема — нічого не робити, коли страшно».
І Господь знову відповів. Борги було погашено; початкові ефірні чотири години на добу, що охоплювали 60 000 домівок, за 45 років стали цілодобовим мовленням, записані програми – прямими трансляціями по цілому світу 11 різномовними мережами. Нині EWTN охоплює понад 435 мільйонів домівок у більш ніж 160 країнах та є джерелом до електронних і друкованих новинних сервісів (серед яких – газета The National Catholic Register), міжнародних інформаційних служб та видавничого відділу. Засновниця мережі була ведучою популярної програми «Mother Angelica Live», що існує й досі.
Навіть тяжкий інсульт та крововилив у мозок, що відібрали у неї змогу говорити, не змогли зупинити її діла. У 2009 році Папа Бенедикт XVI нагородив матір Анжеліку медаллю Pro Ecclesia et Pontifice – відзнакою за видатні заслуги перед Католицькою церквою. А позачасовою нагородою їй є подальший розвиток мережі Телебачення Віковічного Слова, що й після смерті засновниці у 2016 році береже її ім’я та місійний запал.
В урочистість Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, 8 грудня 2011 року, розпочала свою діяльність українська філія EWTN. Тут служать священники зі Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії, Малі Сестри Непорочного Серця Марії (гоноратки) та миряни, а також чисельні волонтери. Українські глядачі мають змогу рідною мовою долучатися до всесвітньої католицької медіамережі, а також користуватися мобільним застосунком EWTN (для Android та iOS)– і це справедливо. Адже справжнє коріння великої справи матері Марії Анжеліки Благовіщення сягає… Львова.
Клівлендська обитель, до якої Ріта Ріццо вступила в 1944 році, була монастирем Кларисок Вічної Адорації – згромадження, величезну роль у становленні та поширенні якого відіграла «забута» львівська свята мати Марія від Хреста (Моравська).
Чудесна мережа
Згромадження Кларисок Вічної Адорації походить із Ордену францисканок Пресвятих Дарів, заснованого у Франції 1854 року. Метою заснування Ордену було поєднання ідеалу бідності святої Клари з безнастанним поклонінням Пресвятим Дарам у дусі подяки – і на цю мету відгукнулася молода польська черниця Людвіка Моравська. Свій чернечий шлях вона розпочинала у Згромадженні сестер феліціянок у Варшаві. Проте контемплятивний дух францисканок Пресвятих Дарів привабив її настільки, що сестра переїхала до Франції, в 1866 році вступила в цей Орден і саме в ньому прийняла вічні обіти.
Також читайте: Мати Марія від Хреста (Моравська): Свята, яка не покинула Львова
Віднайдення свого покликання стало для черниці не підсумком, а лише початком діяльності: вона загорілася бажанням заснувати монастир Вічної Адорації Євхаристії на Батьківщині. Кілька років мати Марія наполегливо добивалася такого дозволу від Папи, а коли нарешті його отримала – вибухнула франко-прусська війна. Монастир мав постати у польському місті Гранов, куди кілька сестер приїхало в 1870-му, та воєнні дії спричинили новозаснованій спільноті неабиякі труднощі. Тоді монахиня спробувала звести монастир у м. Гнєзно, але й тут виникли політичні перешкоди. Нарешті вона зробила третю спробу – і цього разу Господь привів її до Львова.
Тут з’явилися нові виклики: в Австро-Угорській імперії зовсім нещодавно відбулася касація парафій та монастирів, особливо контемплятивних. Заснувати нову подібну спільноту, та ще й збудувати для неї обитель виглядало нездійсненною місією, проте мати Марія поступово досягла цієї мети. Не обійшлося без впливової підтримки, відбулася навіть аудієнція в імператора Франца-Йосифа – та зрештою монастир отримав офіційний статус, його монахині – австрійське громадянство, а у Львові на вулиці Курковій (нині вул. Лисенка, 43) постав величний храмовий комплекс, який, як казала сама засновниця, є «відповідний Спасителю в Пресвятих Дарах». Євхаристійне поклоніння львівських францисканок дало поштовх створенню нових спільнот. Цю справу надихала великою жертовністю та мужністю сама мати Марія від Хреста, яка, як згадують, «коли йшлося про Божі справи, не любила зволікати».
Також читайте: Храмовий комплекс на Лисенка: місце православної формації у Львові
Сестри-францисканки Пресвятих Дарів. Львівський монастир Вічної Адорації на вул. Курковій (нині – Лисенка). Фото: ewtn.co.uk
Так у 1898 році монастир Вічної Адорації був заснований у Відні. Сюди прибули монахині із львівської обителі, і особливий «Акт духовного об’єднання» пов’язував монастирі любов’ю до Господа Ісуса у Пресвятих Тайнах та ревністю у поклонінні Євхаристії. Мати Марія від Хреста відійшла до вічності 26 січня 1906 року і спочила у крипті зведеного її руками львівського храму Пресвятого Серця Ісуса (нині – храм святого Іоана Золотоустого ПЦУ на вул. Лисенка). Та її справа продовжилася і по смерті. Із Відня спільнота Вічного Поклоніння Пресвятим Дарам поширилася в різні куточки світу. Один із її монастирів мав бути заснований у Сполучених Шатах Америки – в м. Клівленді. За хронікою 1938 року, «віденська громада, порадившись з материнським монастирем у Львові, вирішила, що мати Марія Агнес Айхлер, людина з величезною енергією, здатна виконати цю складну місію».
Кілька років по тому мати Марія Агнес Айхлер в розмовниці клівлендського монастиря прийматиме молоду кандидатку Ріту, яка стане Марією Анжелікою від Благовіщення – засновницею найбільшої релігійної медіамережі у світі.
У 2007 році світ побачив біографічний бестселер американського письменника та журналіста Раймонда Арройо «Мати Анжеліка: Незвичайна історія черниці, її мужності та мережі чудес» («Mother Angelica: The Remarkable Story of a Nun, Her Nerve, and a Network of Miracles»). Цей заголовок пасував би і життєпису іншої монахині – попередниці матері Анжеліки, яка точно мусила надихати її своїм прикладом невтомності, безкомпромісності у досягненні Божої мети, безстрашності перед будь-якими випробуваннями та палкої любові до Христа у Пресвятій Євхаристії – матері Марії від Хреста. І, мабуть, можна стверджувати, що вони обидві черпали свою снагу із одного Джерела. Тож справа, започаткована понад століття тому однією великою монахинею на вулицях Львова, нині стала інструментом Божого Слова для цілого світу завдяки зусиллям її духовної доньки у Сполучених Штатах.
За матеріалами ewtn.co.uk, ewtn.org.ua
Підготувала Марія Цьомик
* українською мовою праці матері Марії Анжеліки від Благовіщення видає івано-франківське видавництво «Апостол».
Також читайте: Тереза Авільська заговорила українською: світ побачив переклад автобіографії святої
Олег і Тетяна Чихарівські: «Господь сказав: зроби щось, щоби церква була кращою»
«Молитися теж можна розумно»: Назарій Петрів про молитви соціального пробудження
Повязані записи
