“Львів
26/4 [1]912
У мирі!
Мій найдорожчий!
Я дуже щиро дякую тобі за твого листа. Пишу сьогодні Отцеві Абатові, як ти того бажаєш. Також змінив цього року програму моєї візитації, роблю паузи, відпочинки і крокую повільніше як звичайно. Я її змінюю ще зараз і видозмінюю.
Дякую Богові за все. Бог є з нами і нами керує. Отож, ми можемо бути впевнені і щиро надіятися, що наш човен не потоне, і що ми причалимо на той бік до берега вічності з усіма нашими братами – тими, для яких ми працюємо і молимося.
Я був один день у […] все […] ще не повернено. Я пропоную йому не повертатися надто швидко, бо ще холодно.
Я пишу сьогодні лише декілька рядків. Закінчую свій лист завтра.
В неділю 28/4 [1]912 свячення, завтра конференція всіх наших єпископів у Станіславові. Ось і новини.
Що ж до головної речі, то в день Найсвятішого Серця 14/5 я закінчую першу частину своєї дев’ятниці. Я собі вділив 10 днів відпочинку чи вправ, щоби приготуватися до цього свята.
Я віддаю Найсвятішому Серцю усі наші потреби, але перш за все моє життя, молитви, а молитися достатньо – все решто є другорядне, навіть і в активному життю, яким є моє, бо чим більше можна молитися, тим менше помилок робимо, і тоді, принаймні, не псуємо надмірно працю Ісуса Христа.
Все є в руках Божих. Коли залишаєшся у стіп Ісуса Христа – як Марія Магдалина – бо, навіть і не знаючи того, ми є знаряддям в руках Божих.
До побачення мій найдорожчий.
Я обіймаю тебе з усього свого серця.
Бог з нами.
Андрей”
P.S.
Відчитання авторського почерку та переклад листа з французької здійснила п. Марія Джура, якій висловлюю величезну подяку!
Із фб-сторінки Синкела у справах монашества Львівської Архиєпархії УГКЦ, о. Юстина (Бойка)
Повязані записи
