2015 рік добіг кінця… Мабуть у цих часових перипетіях найкраще ілюструється наше життя. Як-то мовив Геркаліт: «Πάντα ῥεῖ». О 23:59:59 ми жили ще в 2015-му, а вже за секунду в 00:00:00 почалася реальність, коли ставлячи дату в офіційних документах ми писатимемо вкінці число 16. Таке-от воно життя. Швидкоплинне. Але це зовсім не привід для депресування. Навпаки. В житті стільки всього і все треба встигнути! Не в сенсі, який пропонує секулярний світ: Just do it! Enjoy it! Ні-ні. В сенсі, що є маса любові, котру треба подарувати, маса тепла, яким треба зігріти і маса сліз, які треба втерти.
Цей Рік – Рік милосердя. Божого милосердя. Для когось – повна маячня, для когось – незрозумілий богословський концепт, для когось – реальність Божої присутності у кожній хвилині життя.
А що вимагається від нас? – Та просто бути з Ним, вірити у Нього, як ми і обіцяли Йому, устами хресних батьків у Святій Тайні Хрещення. А вірити йому – це означає вірити беззастережно і не вірити тому, що не є однозгідне із Його словом.
Ось зокрема у контексті Нового року. Кожен рік у богословській традиції іменують роком Божим. І це логічно, бо Він – Творець всього, зокрема і часу – років, днів, годин… Але ми – люди модерні. Певні християнські концепти ми часам охоче критикуємо, на «незручні» для нас постулати християнства ми часами заплющуємо очі, деякі із них, для самовиправдання, оголошуємо «середньовічними, відсталими» і т.п. Натомість чомусь дуже охоче, вітаючи одні одних, використовуємо термінологію китайських містичних вірувань… І Роки Божі охоче іменуємо роками свині, вівці, коня, собаки, мавпи чи ще когось іншого… Не варто… Навіть якщо це здається нешкідливим жартом… Але всі ми пам`ятаємо франко-германьску приказку переспівану Ґьоте: «диявол криється в деталях»…
Якщо ми віримо в Бога, то ми віримо, що тільки Він є володарем нашого життя, і байдуже, що сьогодні п`ятниця 13-те. Якщо Бог з нами, то хто проти нас? Високосний рік… Не варто одружуватись – погана прикмета… Травень – ні в якому разі… Будеш все життя «маятися». Стіни обвішані іконами, а поруч – фен-шуївські жабки, слоненята і інша маячня… Чи є тут простір для віри в Бога? Скоріш ні, аніж так. Адже якщо я вірю Богові, то я знаю, що моїм Спасителем і моєю єдиною надією є Він, а не жабки, слоники і крісла з ліжками в «зоні багатства». Якщо я люблю свою кохану людину і перед Богом засвідчую свою любов до цієї людини, то я знаю, що ми будемо разом і Бог нас благословлятиме. Навіть якщо ми одружилися в п`ятницю, 13 травня, високосного року… Бо з нами Бог!
Бажаю всім нам у Новому році вміти відрізняти основне від другорядного. Вміти жити з Богом. А живучи із Богом будемо прагнути Його Царства, а все інше нам додасться!
З Новим, 2016-м РОКОМ БОЖИМ!
Володимир Мамчин
Повязані записи
