Сьогодні ми говоримо про те, про що часто мовчать: Чи потрібні Богові масові «харизматичні шоу»? Як відрізнити пророка від маніпулятора? Чому фраза «Бог мені сказав» часто є ознакою гордині, а не святості?
На тему духовної безпеки ми поспілкувались із людиною чий авторитет викований не «лайками» в соцмережах, а роками служіння та випробувань. Цей Божий служитель знає ціну істини, коли за неї давали тюремні терміни, а не оплески.
Своїми думками та досвідом з «Духовною величчю Львова» поділився єпископ Церкви Християн Віри Євангельської у Львові, доктор теології Василь Михайлович Боєчко. Він служить Богові вже понад 70 років. Львів’яни знають його як пастиря церкви «Воскресіння» на Пекарській, 69, керівника місії «Добрий Самарянин», автора чисельних телевізійних програм і проповідей в YouTube.
Андрій Толстой: Василю Михайловичу, ми знаємо, що християнство — це релігія надприродна. Також читаємо в Біблії, що Ісус та апостоли творили багато чудес. Водночас на Останньому Суді будуть люди, які скажуть Ісусу: «Чи не Твоїм Іменем ми пророкували? Чи не Твоїм Іменем ми бісів виганяли? Багато чудес, багато сил творили?». А Ісус скаже їм у відповідь: «Відійдіть від Мене, ті, що чинили беззаконня, бо Я вас ніколи не знав».
Тож виникає питання. Люди творили чудеса, робили надприродні речі, і все це – в Ім’я Ісуса Христа. Але Сам Христос каже, що Він їх ніколи не знав. Хто ці люди і звідки всі ці чудеса, якщо Бог не має з ними нічого спільного? (див. Мт. 7: 21-23).
Василь Михайлович Боєчко: Торкаючись цієї теми, згадаю ще про один епізод у Євангелії від Святого Луки в 13-му розділі. Там теж у час Суду Господнього підходять люди і кажуть: «Ти ж пам’ятаєш, що ми їли з Тобою і пили, Ти на наших вулицях нас навчав». І відповідь буде така сама: «Відійдіть від Мене всі, хто чините беззаконня, Я не знаю вас звідки ви».
Значить, говорити, що це сторонні, що це люди з якогось демонічного світу — ні. Вони називалися віруючими. Вони чули науку Христову, вони з Ним були так близько, що навіть їли і пили. Значить, це люди, яких Слово Боже називає зрадниками Святого Заповіту (див. Дан. 11, 30, 32). Пророк Даниїл відносить їх до найкращих, найближчих соратників антихриста. Вони зрадили.
Андрій: Як саме це відбулося?
Спочатку вони увірували, і ми не будемо судити — щиро чи поверхнево. Але вони не відмовилися від свого егоїзму. У них залишалося своє «я». І потрошки вони почали Слово Боже спотворювати, пристосовувати до свого фальшивого світогляду. Це їм вдавалося, але більше того — вони зазіхнули на владу Духа Святого. «А чому б мені не попробувати і хворих зціляти, демонів виганяти?». І їм, звичайно, це не вдавалося. Ми знаємо, що в 19-му розділі Дій Святих Апостолів аж п’ять синів якогось первосвященника Скеви теж хотіли спробувати виганяти демонів, як це робив апостол Павло. Але написано, що одержимий кинувся на них, і вони, обдерті, поранені, ледве втекли (див. Діян. 19: 11-17).
Значить, це люди, які зрадили Господа, які спотворили Слово Боже. І, що найжахливіше, вони повстали проти Духа Святого. Що означає «повстали»? Вони зневажили Духа Святого. Вони зробили те, що Христос сказав, що «всілякий гріх проститься людям, навіть зневага Сина Божого проститься, а зневага (чи хула в інших перекладах) на Духа Святого не проститься ні в теперішньому, ні в майбутньому віці» (див. Мк. 3:28; Мт. 12:31-32; Лк 12:10).
Андрій: Але ж здається з їхньої реакції на слова Христа, що вони здивовані. Якщо би вони свідомо зрадили Христа, то вважали би свій вирок закономірним. Як під час війни: ловлять зрадника, він не дивується, що його судять. А вони здивувалися.
Василь Михайлович: Це дуже актуальне питання, пане Андрію, дуже актуальне. Це якраз було темою двох останніх моїх проповідей. Зрадники, провокатори нікуди з Церкви не діваються. П’яниця, ґвалтівник, убивця, казнокрад, будь-хто — він пішов у свою грязюку, в своє грязиво, і з Церквою попрощався. А ці люди є тими, про яких Христос каже у Притчі про десять дів (Мт. 25: 1-13). Вони з Церквою, з мудрими дівами були аж до Дня Господнього. До дверей Небесного Царства дійшли, а тоді Господь їх завернув.
Це ж стосується того, коли Христос говорив про Церкву – Притчу про пшеничне поле і кукіль (Мт. 13: 24-30). Я на селі виростав. Кукіль — це таке саме зернятко, як пшениця. Такий самий колосок. Тільки трішки темніший. Коли ж його натиснути, там сажа чорна. І його важко запримітити, він росте точно як пшеничний колосок. І Апостоли кажуть до Христа: «Дозволь, ми підемо повиполюємо». Христос знову сказав: «Не виполюйте, бо пошкодите пшеницю. Хай все росте до жнив, а тоді я пошлю Ангелів, вони їх зберуть і спалять вогнем невгасимим».
Ось якраз це, чому ці люди здивовані. Вони провокують, вони бесчинствують тихо. Вони роблять це непомітно. Але завжди їхнє власне ім’я, їхнє его є пріоритетом. Апостол Павло в Посланні Коринфянам каже: «Не сміємо себе прилучати до тих, які самі себе хвалять, самі себе собою міряють і себе з собою порівнюють» (див. 2 Кор. 10:12).
А потім, в наступному 11-му розділі, каже, що «я боюся за вас, що вже тепер, якби хтось прийшов до вас і проповідував вам іншого Христа, інше Євангеліє, або щоби ви прийняли іншого духа, якого не прийняли, ви були би до цього дуже терпеливі» (див. 2 Кор. 11:4).
Значить, людина спочатку самооцінюється, сама себе хвалить, сама себе собою вимірює. І таким чином вона і людей (і себе) вводить в іншу, фальшиву Євангелію. Тобто в спотворену, «ніби» Євангелію. І в спотвореного «Духа Святого». Таким чином вона сама заблудилася, і інших вводить в заблудження. Бо знайдуться такі люди, що їм повірять. А оскільки люди дуже шукають чудес, то Христос про це попереджав. Коли Його запитували «які ознаки Твого приходу?», перше застереження: «Бережіться, щоби хтось вас не обманув. Тому що багато прийдуть [в] ім’я Моє і скажуть, що я Христос. Появляться лжехристи і лжепророки і зведуть багатьох» (див. Мт. 24:3, 11, 23-24).
Це люди свого імені. Своє ім’я — це ім’я сатани. Христос сказав у 5-му розділі Євангелія від Івана: «Я прийшов в Ім’я Отця Мого, ви Мене не приймаєте. А інший прийде в своє ім’я — того приймете». І далі: «Як ви можете вірувати, коли ви славу один від одного приймаєте, а слави від Єдиного Бога не бажаєте?» (див. Ів. 5:43). Ось оце комплекс Божої, євангельської відповіді на це питання.
Андрій: Сьогодні, коли людина бачить надприродне, особливо, якщо це робиться в Ім’я Ісуса Христа, то вона впевнена на 100 відсотків, що це від Бога. І сьогодні ми бачимо, що існують рухи, які пропагують надприродне в житті простої людини. Все частіше навіть у традиційних Церквах. І людині здається: «О! Це “жива віра”, “живий вогонь”, ось воно – живе. Раніше було все мертве, а от тепер все живе». Як людині розрізнити, цей вогонь — він від Бога чи це вогонь з пекла?
Василь Михайлович: На це питання відповідає знову ж таки святий апостол Іван у Першому Соборному Посланні, коли говорить про прихід антихриста. Він каже: «Діточки, ви знаєте, що антихрист прийде? І тепер вже багато антихристів появилося. Вони вийшли з-поміж нас, а нашими не були» (1 Ів. 2:18-19). Антихрист не прийде з космосу і не прийде з атеїстичних джерел. Він формується там, де є справді віруючі люди.
Як відрізнити? Цей же апостол Іван говорить там же, у другому розділі: «Але ви маєте помазання від Святого і знаєте все» (1 Ів. 2: 20). Божа людина, яка не спотворила Слово Боже, яка не сфальсифікувала Духа Святого, вона має Боже помазання. Вона знає, як написано про Христа: «Він знав, що всередині людини» (Ів. 2:25).
Маємо штучний інтелект, маємо всілякі фальшиві походи до святих місць, фальшиву лжехаризматію, багато чого. Люди не мають у собі духовного індикатора, який визначає. І тут варто згадати слова Івана Златоуста, Хризостома, який казав, що джерелом всіх заблуджень і єресей є незнання Слова Божого. Я до цих його святих слів можу тільки додати: бійтеся спотворення Слова Божого і маніпуляцій «Духом Святим».
Людина, яка занедбала себе, стає об’єктом брехуна, провокатора. Написано, що він буде робити чудеса, так що навіть вогонь з неба буде зводити (13-й розділ Об’явлення). І люди підуть за ним масово. Хто може боротися із тим Звіром? Вони вирішать, що це Христос, а це є якраз сатана, антихрист.
Головна відповідь — у цих людей нема помазання, нема ведення Духа Святого, нема діючого Слова Божого. Воно дає мудрість, воно дає духовну прозорливість, так що жодний провокатор не зведе.
Андрій: Але людині може здаватися, що в неї є це помазання. Особливо якщо її пастир чи проповідник постійно говорить про це помазання.
Василь Михайлович: Це найбільше зло і найбільший біль. Що причиною заблуджень є духовенство. Головний витік. Духовенство відділило людей від живого Слова Божого. Духовні провідники спотворили і Духа Святого. Я не говорю про всіх.
Служитель Божий, пастор, священнослужитель мусить мати в собі один із дев’яти дарів, який називається «дар розпізнання духів» (1 Кор. 12:10). Тобто він мусить впізнавати, як то кажуть, на віддалі це зло, яке тихо прокрадається в громаду чи навіть до окремих осіб.
Ваше питання, знову ж таки, дуже актуальне. Якщо духовний провідник, так званий духовний провідник, є духовним сліпцем, незрячим, тоді в його громаді може творитися що завгодно. І будь-який провокатор тих людей візьме під себе і поведе за собою. Сьогодні ми бачимо, що там, де є провокатори, фальсифікатори — люди йдуть натовпами. Дайте здорове Слово Боже в ефір — зацікавляться декілька тисяч. І зовсім інша справа, коли промовець буде розмахувати руками та сіяти різну сенсацію і брехню… Він «знає», коли війна закінчиться, що буде з Путіним, що буде з Дональдом Трампом… І вже маєте мільйони слухачів. Значить, люди схильні на те, щоби вірити неправді.
Андрій: Простій людині легко заплутатись. Ось біблійний приклад з Дій Апостолів. За Павлом ходила жінка і говорила правильні речі. Це було в Филипах у Македонії. Написано, що вона мала «духа віщуна». При тому говорила правильні речі. Вказувала на Апостола і його супутників кажучи: «Це раби Бога Всевишнього, що сповіщають вам шлях спасіння» (див. Діян. 16:16-19). Уявіть собі зараз, у харизматичній громаді подібний пророк вказує на відомого гостя-проповідника та на його команду зі словами: «Це раби Бога Всевишнього!». Цей пророк буде в пошані! А Павло виганяє з цієї македонської мольфарки духа віщуна.
Василь Михайлович: Знову ж таки, відповідь проста. В ньому (апостолі Павлові) було помазання. Тому що дійсно в її поведінці, здавалось би, нічого не було демонічного.
Андрій: Ну, вона кричала.
Василь Михайлович: Ну, то ж людина може підвищити голос. Написано, що Христос потужним голосом сказав: «Лазарю, вийди!». Значить, це ще не є аргумент, це не показник. Більше того, вона його хвалила.
Я вам розкажу один епізод зі свого життя. В Новосибірську, вже після ув’язнення, я направлявся на Далекий Схід. Я відвідав церкву дуже відомого по всьому Сибіру єпископа. І ось йде служіння. Стає за кафедру один проповідник (у наших євангельських церквах то не один священник проповідує). І піднімається пророчиця. І зичним голосом його зупиняє, що, мовляв, він недостойний проповідувати. І він сходить. За ним — другий. Та сама картина. А я мав бути третій.
Я тоді сказав тихо: «Боже, заборони їм. І нехай Ім’я Твоє не буде посоромлене». І вони мовчали як риби. Були смиренні, покірні. Відбулася молитва, і ми поспішаємо в аеропорт. Проводить мене той єпископ і ті пророчиці. Що характерно: під час молитви вони всі на мене напустили багато пророчих дифірамбів. «Яка я знаменита людина», «яка я посудина Божа» і тому подібне.
І вже в дорозі, в аеропорт, я сказав: «Я не вірив тому, що ви робили. Ви безчинствували, коли тих братів знімали з кафедри. І так само не вірю вашим похвалам. Це ваше. Там Дух Святий був відсутній». Це такий життєвий приклад.
Тому вкрай важливо, як то в народі кажуть, мати Бога в розумі, мати Бога в серці. Мати Боже ведення, особливо в цей час, коли фальсифікації, лжедуховні провокації розлилися як море.
Андрій: В харизматичному русі часто можна почути, що духовні дари треба в собі розвивати. Мовляв, вся проблема в тому, що християни ці дари-харизми мають, але не розвивають їх. Бо і в Посланні до Коринфян Павло, мовляв, саме це має на увазі, коли пише: «Змагайтеся (дбайте) про більші дари» (12: 31). Але коли читаєш Святе Письмо, то не бачиш, щоб християни в собі розвивали надприродні дари, навпаки Господь діє через ту чи ту людину, коли вважає це за потрібне. Хоча в Старому Завіті є згадки за учнів пророків. Але там не пояснюється про що саме йдеться. То як сприймати концепцію «розвитку в собі духовних дарів», чи все ж таки прояв надприродного – це суверенна дія Бога в житті людини?
Василь Михайлович: Це фальшива лжехаризматична наука. Вже створили лжемистецтво обдурювання людей, то розвивайте ще його, знаходьте методи, як можна ще більше одурманити, закабалити і поневолити людей. Кожна людина, чесна, порядна, християнин не шукає, не просить дарів собі. Він тільки зберігає себе, а Господь шукає на таку посудину. Йому головне, щоби та посудина ніколи Його не зрадила, не підвела, адже людина – це є храм Божий. В третьому розділі 1 Послання до Коринфян апостол Павло заявляє: «Хіба не знаєте, що ви є храмом Божим і Дух Божий живе в вас? Бо хто зруйнує храм, того Бог покарає, бо храм Божий є святим, а ним є ви». Це Божа євангельська істина. В Посланні до Євреїв в третьому розділі апостол Павло порівнює служіння Мойсея і Христа, він каже: «Мойсей вірний в Домі Божому як слуга. А Христос в Домі Своєму як Син. А Дім Його є ми». Тобто, людина порядна, людина покірна, яка не пошкодила Слово Боже, яка не ніде не допустила, щоб якусь свою ноту внести в святу програму Божу — ось це і є Божа людина, Божа посудина.
В тих «школах пророків» не вчили пророкувати. Там вчили людяності. Там вчили ментальності. Чому Христос після воскресіння присвятив 40 днів тільки апостолам? Я називаю цей період «чотиридесятницею людяності». Нещодавно ми запросили до нашої громади єпископа з цілою його родиною, а він мене питає: «А що то має бути?». Я відповідаю йому: «У нас буде свято людяності. Там не буде жодних розбірок, жодних змагань, там не будуть нікого підвищувати чи понижувати, ми просто будемо як люди дивитися один одному гарно в очі. Ми приготовимо ще пригощення…». І так відбулося це свято людяності.
І ось чому Господь прилучав до Іллі Єлисея. Привчайся, дивися на його поведінку. Але це не була якась гра з духовними дарами. Я три книги написав проти цього зла. Я об’їхав Україну з конференціями, всі області, щоби зупинити, не дати тому злу розростися. Одна із цих книг так і називається «Правда про харизму». Бо харизма – це є дар Духа Святого, а сатана ввів людей в заблуду, і вони створили свою фальшиву харизму.
Андрій: Також у середовищі харизматичного руху можна часто почути: «Бог мені сказав», «Бог мені сказав»… Ледь не кожен так говорить. З одного боку, це ніби свідчить про особисті стосунки людини з Богом, яких багатьом християнам бракує. Але так виходить, що ніби Бог постійно говорить з людиною… Я не знаю, з чим це порівняти навіть. Як до цього ставитися?
Василь Михайлович: Хай мені пробачить те, що я скажу, Дональд Трамп. Але так часто говорить він і деякі його соратники. Всюди «я». «Я зроблю», «якби я був», «я хочу пів світа», а скоро вже «буду володарем цілого світа».
Знову ж таки, це безглузда гординя. Я ніколи собі не позволяю [казати] «мені Бог сказав». Я це слово обминаю. І коли я готовлюся до проповіді (я конспекти не пишу, я пишу тільки орієнтири Божого Слова, які мусять через мене пройти). Я за кафедрою — чи то телебачення, чи інтернет, чи в церкві — ніколи не користуюся [заготовками]. Але для себе я даю Слову Божому, щоби воно через мене пройшло і там знайшло своє місце.
Про себе можу сказати: «Поки мені Бог не скаже тої теми, я до проповіді не можу приступити». Я перше молюся, щоби Бог дав мені першу іскру, промінь. А до цього вже долучаю супровід. І це все зберігаю. Може, ті нотатки нікому більше й не будуть потрібні. Але там вже, напевно, сотні тих аркушів, дуже дрібненько списані. Тому що знаю: коли я пишу, то ще раз допомагаю тому слову закарбуватися, зупинитися і діяти в моєму серці.
Також читайте: Єпископ Василь Боєчко: «На нас розлютилися два епіцентри зла»
Андрій: Існує ще один аспект харизматичного руху – так зване «Прославлення» («Прослава»). Йдеться про богослужіння, на якому співає група прослави, або хор в супроводі музичних інструментів. Зазвичай це гітари, барабани, синтезатори. Можуть бути ще труби, скрипки і так далі. Обґрунтовується це часто тим, що, мовляв, цар Давид коли звів свою Скинію, то роздав левитам гучні інструменти і всі славили Бога (1 Хр. 15:16; 16:4-6; 25:1).
І ось в Новому Завіті сказано, що Скинія Давида буде відновлена (Ам. 9:11; Діян. 15:16). І ось ця прослава, так би мовити, гучна, емоційна, довготривала. Вона вводить людей в певний емоційний стан. І, здається, люди часто сприймають це за дію Святого Духа. Чи справді це дія Святого Духа, чи такий вид харизматичної прослави – це відновлення Скинії Давида?
Василь Михайлович: Абсолютно ні. Це стовідсоткове фальшивство, людська гординя. Що може бути жахливіше, знову ж таки, як фальсифікація Духа Святого? Підробка. Це хула на Духа Святого. Духу Святому не потрібно жодної людської реклами, супроводу стимуляції чи розігріву.
Справді, написано, що коли злий дух находив на Саула, то Давид йому грав на інструменті. То був Старий завіт. В Новому Завіті абсолютно ніде нема найменшої згадки про щось подібне.
Справа не просто в інструментах… То все зайшло вже надто далеко. В Сполучених Штатах та й не тільки до такого блюзнірства доходить… Там десятки тисяч людей… Він може взяти Біблію, взяти якусь посудину із якимось соусом, поливати ту Біблію. Тоді швиряти її на підлогу, топтатися, копати її, як футбольний м’яч. Ну, то жахливо. Навіть згадка про ту всю гидоту оскверняє душу людини.
Але ми мусимо розуміти те, що сказав святий апостол Петро в Другому Соборному Посланні, в другому розділі: що так, як були колись лжепророки, так і у вас будуть лжевчителі, які введуть пагубні єресі. І вони дорогу правди хулитимуть. І дорога правди буде в зневазі (див. 2 Пт. 2: 1-3).
Якби поміж них з’явився нормальний християнин, нормальний проповідник — то вони його або викинуть, або висміють. Для них вже живе Боже Слово непотрібне.
І це «прославлення»… Я мав найтяжчу боротьбу щодо цього питання в Прибалтиці, в Швеції, на півночі Росії – Архангельськ, Сєверодвінськ і інші… Там, де вже починали практикувати «прославлення». Що означає прославлення? Дівчина чи хлопчина, що вміє співати і вміє задавати тон, співає зі сцени. А всі решта руки піднімають і «алілуя, алілуя». Після того Слово Боже уже абсолютно втрачає свою значимість.
Мені прийшлося бути у дуже відомому духовно-навчальному центрі. Я дозволю собі не називати ні країну, ні те місто, але це дуже солідний центр. І після зустрічі із найвищими керівниками світового порядку мене запросили на богослужіння студентів. Там не просто сміх був, то був регіт. Там були всякі неподобства. А проповідник старався підібрати якомога більше смішних епізодів, часто дуже низькопробних. Оце все служіння.
І після того так званого служіння, я йду по території із своєю перекладачкою (бо то було не в нашій країні). І бачу поліцейський джип. Питаюся: «Що сталося? Чому поліцейський джип тут?». А перекладачка каже: «Коли студенти починають безчинствувати, ми їх усмиряєм». Ось таке поєднання: прославлення, веселощі, зневаження Духа Святого і після того людина поводить себе розвʼязно.
Андрій: Від прихильників харизматичного руху можна почути цитати зі Святого Письма: «Де Дух Господній, там свобода», або «Дух віє, де хоче». Дехто каже, що обмежувати духовні маніфестації хоче дух релігійного контролю ледь не від сатани. Може, й справді Дух Святий так хоче? Люди плачуть, сміються, трясуться, падають… Ось апостол Іван впав в Книзі Об’явлення, коли побачив Ісуса…
Василь Михайлович: Тільки він впав долілиць. А ці падають горілиць.
Мені прийшлося бути (тут я вже назву країну) в Стокгольмі. Дуже мене гарно прийняли у центральній харизматичній церкві. Звідки фактично всі витоки фальшивої харизматії пішли на колишній совєтський простір, на Прибалтику і на нашу Україну. Мені дали заключне слово проповіді. Після проповіді на платформі, в залі було десь може понад 2000 людей, найвищі керівники, лідери неохаризматичного руху кладуть руки один на одного — всі падають.
Уявіть собі: на платформі навколо мене може до десяти лідерів — всі лежать. Я один стою. І зал завмер: що буде далі? Я чужинець, запрошений туди іноземець. Поступово вони всі піднімаються. Оточують мене. Я сказав тихо, як з вами говорю: «Боже, якщо ці дії від Духа Святого, хай я падаю, коли вони на мене покладуть руки. Якщо це людське — тримай мене». Вони всі поклали на мене руки (вже від натиску рук можна було впасти). Я вистояв.
Що ви думаєте? Зал вибухнув аплодисментами, просто оваціями. Вони мене проводжали як якогось героя. Господь може діяти тихо, без реклами? Як це — опинитися в чужій країні серед знаменитостей і не зробити того, що вони роблять? Дехто каже: «То ж нічого не дадуть тобі в кишеню». Я ж ніколи нічого не просив, коли був за кордоном.
Андрій: У харизматичному русі дуже люблять масові зібрання для зцілення. Чому саме треба зібрати чим більше людей, щоб творились чудеса?
Василь Михайлович: Фальшива реклама. Хай би пішли в наші лікарні та госпіталі і зцілили хворих та поранених, якщо у них є ті дари, про які вони так багато говорять. Ці люди вже вповні не володіють собою, вони стали залежні від таких масових заходів. Їм треба мати якусь фальшиву сенсацію, фальшиві відчуття, які, однак, не мають жодного відношення до праці Духа Святого.
Андрій: Ви понад 70 років в п’ятидесятницькому русі. Половину з цього часу ви прожили в Радянському Союзі. Працювали як місіонер, були останнім в’язнем совісті в СРСР. Ви багато зробили і в колишньому Союзі, і у Львові. Як Вам вдалось пройти такий довгий, важкий і плодотворний життєвий шлях без штучно викликаних екзальтацій, без багатогодинних прослав, без фальшивих чудес, без фальшивих пророків… Де Ви брали натхнення, де ви брали силу?
Василь Михайлович: Бог Всемогутній, Єдиний. І Він існує без нашої волі, без нашого бажання і без нашої реклами. Він діє незримо. Якщо є Божа посудина… Христос сказав у 8-му розділі Євангелії Святого Івана: «Хто послідує за Мною, в темряві не буде ходити, а буде мати світло Боже в собі».
Щоб не говорити багато, я приведу один в’язничний епізод. У в’язниці мене дуже часто перекидали з одного місця на інше, десь в дев’ять чи в десять камер, поки ще був під слідством. А це було добре. Тому що все нові аудиторії появлялися. То не була проповідь, то було спілкування. Але, що характерно, я не знаю єдиного випадку, щоби хтось із тих злочинців був налаштований агресивно.
І от один раз в камері (нас було тоді здається 10 чи 9) з нами сидів один хлопець зі Самбора, комсомольський вожак, він був арештований за зґвалтування. І в нього появилася болячка. Він кричав від болю, вона зростала все більше і більше тут на шиї. І ввечері (там світло не гаситься, цілодобово, але відбій мусить бути), ми спілкувалися. Я говорив про могутність Господню, про силу Божу. І так лягли.
Вранці цей хлопець будить всіх: «Мужики! Піднімайтеся! Я хочу вам розказати, що сталося вночі. Я ніколи в житті не молився, я комсомолець, я атеїст. Але я сказав: “Боже, якщо Ти є такий, як той дядько говорить (тобто той, що зараз це вам розповідає), то зніми з мене ту болячку”». І далі каже: «Я почув буквально зникнення болю в якусь мить». І потім вигукнув: «Мужики, підходьте, подивіться!». І ми побачили, що з ним було — болячка зникла зовсім!
Він дав ніби виклик Богові: «Якщо Ти такий…». Оце Божа сила.
Другий випадок я знаю теж особисто в Єревані. Це був злочинець, якого боялася вся Вірменія. Пам’ятаю ім’я — Татевос. В армії він зробив якийсь злочин, і його мали вже посадити на гауптвахту. Він тікає з частини із зарядженим автоматом. Десь в лісі зупинився, його почали оточувати солдати. Надійшов час відстрілюватися… Це він мені особисто розказував, я його знав особисто. Він каже: «Я поклав автомат і сказав: “Первый раз в жизни…” (я в оригіналі) “…Боже, если Ты есть — спаси меня. Если Тебя нет, если не спасешь — никогда больше о Тебе не вспомню”». Піднімає той автомат в руки, його забирають — і не судять. Потім він став добрим проповідником по Вірменії.
Він Богові дав ультиматум: «Або спасай, або я ніколи Тебе не згадаю».
Отак діє Бог. Потужна Особа, авторитетна Особа, мудра Особа ніколи не буде вдаватися у дешеву рекламу. І ось сьогодні ми маємо оце огидне явище рекламування фальшивства. І люди дають себе вести до дуже сумного кінця, який їх чекає у вічності. Мені страшно це говорити, але Христос казав, що є гріх, який не прощається, коли людина йде на конфронтацію з Живим Богом, з Духом Святим. У такому випадку людина створює собі фальшивого бога, бога свого імені – бо мені так приємно. Скільки Христос робив чудес, але часто казав, щоб нікому про це не говорили: навіть коли сходили з гори Преображення: «Не кажіть про це нікому». Хіба вже після воскресіння. Щоб не створювати нездоровий ажіотаж, не відволікати людей від Бога.
Петро був готовий там вже намети будувати Христу, Іллі та Мойсею. Але Христос каже: не робіть того. Бо Він знав, яка то спокуса діяти «в своє імʼя». Спускаються вниз, а там чоловік з одержимим хлопцем падає до ніг Його, просить допомоги, бо учні вигнати демона не змогли. І Христос тоді сказав дуже суворі слова: «О роде невірний і розбещений, доки Я буду з вами, доки терпітиму вас?». Бо хоча вони і мали владу від Христа виганяти бісів, але тоді вони ще багато дбали про своє ім’я і хто буде перший. Після Дня П’ятидесятниці з апостолами вже такого ніколи не було. Тому що у вогні Духа Святого згорів і той егоїзм і те своє «я». Дія Духа Святого не обмежується відчуттями, це не магія, а преображення людини, коли, як сказав апостол Павло: «Живу вже не я, а живе в мені Христос».
Також читайте: Єпископ Василь Боєчко: «Приготовся не до кар’єри, а до страждань»
Андрій: Але, все ж таки, якщо людина розуміє, що щось не так, і хотіла би щось змінити, відкрита для Бога. Що би Ви порадили? Як, зберігаючи живі стосунки з Богом, водночас не плутати їх із емоційністю, з магією і так далі?
Василь Михайлович: Вона мусить зробити те, що зробили чарівники в Ефесі. Пам’ятаєте? Після того, як ці фальсифікатори, сини того первосвященника якогось намагалися вигнати демона. А чарівників було там чимало. Їх торкнувся Дух Святий, Слово Боже, яке проповідував Апостол Павло. І написано: вони зібрали свої чарівничі книги і на майдані демонстративно спалили (Діян. 19:19).
Без повного розірвання отої сатанинської дії, тих кайданів, того фальшивства, без покаяння нове життя не може прийти. Я кажу: оце дуже яскравий приклад, що вони зробили. До якогось чиновника Закхея Христос тільки поріг переступив, а він вже зробив суд над собою: «Половину маєтку віддаю вбогим, а кого чим скривдив — віддаю вчетверо». Христос тільки зробив підсумок: «Сьогодні прийшло спасіння до цього дому».
Без покаяння, пане Андрію, нового життя, переміни бути не може.
Андрій: Дякую, Василю Михайловичу.
Спілкувався Андрій Толстой
Також читайте: Єпископ Василь Боєчко: «Я молився і одержав те саме, що й апостоли»
О. Михайло Сивак про Зелені свята, духовні дари і Таїнство Миропомазання (відео)
Єпископ В’ячеслав Горпинчук: Лютеранська Церква традиційна для України (відео)
Повязані записи
