Одним із духовних світочів у наші темні часи став архімандрит Єфрем Філофейський (Мораітіс), або, як його ще називають, Арізонський. Найвідоміший ученик великого святого XX ст. преп. Йосифа Ісихаста, він залишив по собі не лише відроджені обителі на Афоні та десятки обителей у Сполучених Штатах, але й духовний досвід, яким ділився за різних обставин з іншими людьми впродовж свого життя, що тривало з 1928 по грудень 2019 року.
Кожен, хто прочитає відповіді геронди Єфрема – а саме так грецькою називають старця – торкнеться богослів’я, очищеного та просвітленого благодатним вогнем, носієм якого він був.
«Святі Отці просвітилися і залишили нам ці молитви. Всього кілька слів, “Господи Ісусе Христе, помилуй нас” і “Пресвята Богородице, спаси нас”».
Старець Єфрем: Ви бачите цю фотографію старця Йосифа (Ісихаста), аскета. Я мав великого старця, він був полум’яним, феноменальною людиною. Він завжди думав про небесне, цим він і жив. Два слова він нам постійно повторював: терпіння, терпіння і молитва, і це нам допомагає, наскільки дозволяє Боже Провидіння. Як його послушники ми ніколи не сварилися між собою. Інші ззовні створювали нам проблеми, обмовляли старця, звинувачували його, але старець Йосиф казав: «Нехай вони говорять, а ми не будемо».
Співрозмовниця: Ми, герондо, дуже слабкі у всьому. Що з нами буде?
Старець Єфрем: Тепер все інакше. У Бога для сьогодення інші критерії. Старець Йосиф мав духовний університет. Я радий, що ви (тобто його духовні діти) навчаєтеся в духовному ліцеї. Сьогодні існує така духовна плутанина! Великий вихор зносить все. Міцно тримайтеся передання, яке я вам передав, і знайте, що сьогодні визнання того, що Ісус Христос є нашим Богом – це сповідання. Цього не хочуть темні сили.
Герондо, що залишилося у вашій душі після стількох років боротьби?
Все другорядне, все другорядне. На першому місці стоїть ім’я нашого Христа, і тепер, з роками, я побачив на практиці, що тільки любов’ю можна завоювати людину. Моє життя було важким і болісним – з бідністю, з німцями, з голодом під час окупації, зі спокусами і смутком у монастирях. Велика боротьба. Тільки ім’я Христа і Пресвятої Богородиці допомогло мені вистояти. Той, хто не промовляє щодня імен Христа і Пресвятої Богородиці, не є християнином.
Тобто прагнення Христа є найвищим?
Звичайно, тому що ми постійно пам’ятаємо про нашого Христа. Святі Отці були просвітлені і залишили нам ці молитви. Цих кілька слів, «Господи Ісусе Христе, помилуй нас» і «Пресвята Богородице, спаси нас». Не потрібно читати енциклопедії чи багато книг. Цими двома молитвами спасаються всі християни. Монахи, які не мають світських турбот, багато моляться і досягають висот. Їм дуже допомагає і Пресвята Богородиця. Вони ніби шепочуть на вухо нашому Христу, бо віддані молитві, і це їхнє головне завдання; і той, хто має дар молитви в серці, коли помирає – не торкається його смерть. Після смерті він іде прямо до нашого Христа. У нього немає перешкод, бо ім’я Христа має силу. Бог є вогнем.
Чи є сильною молитвою Акафіст Пресвятій Богородиці?
Звичайно, коли ми його промовляємо, ми відчуваємо радість і просвітлення від нашої Пресвятої Богородиці. Богородиця дуже мені допомагає. Вона виводить мене з багатьох глухих кутів.
Сьогодні ми страждаємо від відчаю і від того, що не маємо терпіння.
Відчай завжди походить від диявола, і той, хто впадає у відчай, втрачає свої сили. Основою нашого життя є терпіння. Коли ми його не маємо, наше життя руйнується.
Герондо, світ, та й всі ми, в скрутному становищі з усім тим, що відбувається і що ми чуємо. Над усім нависає страх.
Так, ми відчуваємо, що відбудуться страшні речі, і вони відбуваються щодня. Тому ми біжимо до монастирів і церков, але ми не повинні боятися. Подумайте, якщо один загін ангелів, що перетворився на демонів, завдає стільки шкоди, то яку допомогу нам можуть надати дев’ять загонів ангелів? Одного разу я бачив Христа на троні, а поруч із Ним – Пресвяту Богородицю та воїнства ангелів і святих. Вони чекали на знак від Христа, щоб допомогти людству в новій ситуації. Коли ми щодня наповнюємо своє серце Христом, наша віра зміцнюється і ми можемо протистояти всьому. Пресвята Богородиця молиться за нас і постійно просить, щоб ми мали силу і оптимізм.
Герондо, у вашому віці Ви можете молитися, як раніше, чи якось інакше?
Я молюся краще, ніж раніше. Звичайно, я не маю такої інтенсивності молитви, як старець Йосиф Ісихаст, але моя молитва сильна, і це втішає мою душу після всього, що я пережив і далі переживаю.
Часто від святих мощей походить приємний запах.
Це вони ніби кажуть нам, що ми з ними в родинних стосунках.
Сьогодні багато людей хворіє на рак.
Хворі на рак є мучениками. Я намагаюся підтримати їх своїми молитвами, настановами, а коли можу, то й відвідую їх.
Багато людей проходять через важкі випробування – чи то через зло інших, чи то через власні провини. Вони настільки важкі, так, ніби ці люди живуть у пеклі.
Коли вони живуть тут у пеклі… і використовують цю ситуацію, керуючись духовними критеріями, то після смерті не будуть осуджені, а відразу потраплять в обійми Христа. Але якщо вони не використають – за духовними критеріями – це пекло, тоді будуть мучитися і в іншому житті. Я хотів би сказати вам дещо про Рай. До вісімдесяти років я часто відвідував Рай. І зараз, звичайно, це буває, але вік дається взнаки. Одного разу Господь взяв мене за руку і сказав: «Тут ти звів церкву, тут ти сповідав і врятував душу, тут утішав, тут наставляв…», тобто розповідав мені все і разом з тим дарував мені радість, одночасно зі Своїм словом, таку велику радість, що я сказав: «Христе мій, я більше не витримую. Я більше не можу. Я вибухну. Поверни мене». І я знову опинився у своїй кімнаті.
Іншим разом у Раю я побачив гарного молодого чоловіка. Поруч із ним стояв кінь із пишним хвостом, дуже гарний. Я заздрив йому. Я хотів би мати такого ж коня. Він покликав мене і сказав (він був схожий на командира): «Іди і скажи війську, що тил незахищений і туди прийдуть партизани (тобто демони)». І я біжу і кажу. Повернувся бігом, щоб сказати, що я це зробив. Він обійняв мене, поцілував і, посміхаючись, сів на свого коня та поїхав.
Тобто, отче, багато чого відбувається за нашою спиною, чого ми не розуміємо?
Звичайно. Тому ми повинні бути обережними в усьому. Дуже обережними. Нас чекає Страшний суд.
Співрозмовниця: Як виглядає пекло?
Як? Це жах, жахіття. Навіть пташка туди не полетить. Як люди тонуть у морі, так вони тонуть у муках пекла, в компанії демонів. Молімося за померлих. Це велика милостиня. Моя мати була дуже доброчесною жінкою. Її слова були для мене опорою в дитинстві. Перед смертю вона два роки пролежала в ліжку і говорила: «Отче, скажи Богу, щоби забрав мене. Я втомилася». Але перед тим, як піти, вона пережила битву.
Битву з ким?
З демонами.
Ви їх бачили?
Так, саме так, як бачу людей.
Архангел їй не допомагав?
Він був позаду неї. Він відступив. Щоб вона боролася сама, щоб отримала вінець.
Ми так часто чуємо про катастрофи, що насуваються – а що буде з нами, тими, хто просить Божої допомоги?
Згідно з планом, який Бог має для кожної людини, вона буде робити все, щоб врятуватися. Ой! Ой! Що на нас чекає! Великі труднощі. Афіни мають багато таємних святих, але й Свята Гора зі святим Димитрієм підтримують Північну Грецію. Я особливо люблю святого Димитрія. Я засинаю, помазуючись його святим миром. Греція відвернулася від Христа. Тому вона буде багато страждати. Діти в Греції сьогодні або дуже просвітлені, або дуже затьмарені. Діти з побожних сімей – це закваска Христа і майбутнє Еллади.
Сьогодні багато жінок страждають у своїх сім’ях.
Христос дуже близький до зневажених душ.
Деякі люди мають особливий духовний дар. Як це відбувається?
Ці люди або зазнали великої кривди, або були обмовлені, або вони заглибилися в цю сферу і отримали дар. Як ми поводимося з Богом, так і Він – з нами.
В Єрусалимі останніми роками відбуваються дивовижні речі.
Я теж хотів би їх побачити. Звідтіля наш Христос. Святе Світло є щодня в Гробі Господньому, але на Великдень воно дається всім як загальний дар. Їдьте до Єрусалиму. Там ми бачимо, що Христос витерпів за нас, і ми, наскільки можемо, дякуймо Йому і відповідаймо на Його любов. Раніше я був там кілька разів.
Часто між нами виникають непорозуміння.
Це все людське. Воно нікуди не зникне. Це все треба оминати і бігти до Христа. Думаймо про те, що приготував для нас Христос, про чудовий Рай після Другого Пришестя. Зараз ми йдемо до передпокою Раю. Людський розум не може осягнути, як добре буде в Раю. Все у світлі! Все запашне! Невимовна радість. Блаженство. Ніщо не буде старим. Христос хоче, щоб у Його Царстві все було новим. Ніщо не буде невідповідним. Все буде досконалим. Моя мати померла у віці 95 років, а я бачу її в Раю тридцятирічною.
Під час окупації в нас були сусідські діти, відсталі у розвитку. Їх було двоє. Ми вже гралися, а вони ще вчилися ходити, хоча ми одного віку. Я знайшов їх у Раю, бо вони померли під час окупації від голоду, ще маленькими. Я кажу їм: «Що ви тут робите? Як вам тут?». А вони мені кажуть: «Єфреме, нема часу на розмови. Тут ми тільки читаємо, ми вчимося». Вони не вміли написати своїх імен, а в Раю вчаться. Це свідчить про досконалість Раю.
Багато людей допомагають монастирям у їхніх потребах.
Все, що вони роблять, записується на Небі. Тож нехай у їхніх домівках панують мир, здоров’я та благословення.
Тут, у церкві, зібралися люди з усього світу. Як чудово, отче, що Ваша діяльність подібна до діянь святих апостолів. Як сказано: «Ідіть же навчайте всі народи».
Я порожній горіх. Я нічого не зробив.
Про що ви думаєте у вашому віці?
Я думаю про те, щоб закріпити свою справу тут, тому що багато людей спаслося, багато душ. А інакше як я піду на зустріч із Господом? Куди мені тоді подітись, бідоласі?
Господь пошле своїх ангелів, щоб забрати вас.
Я цього не знаю, буде, як вирішить Господь. Раніше я думав про весь світ. Тепер моє здоров’я вже не те.
Один наш знайомий помер у день великого святого.
Він відкрив йому двері Раю, щоб той увійшов! Коли хтось помирає і його душа успадковує спасіння, святий, якого вшановують того дня, зустрічає його в Раю, бо це його день, тобто його свято.
Багатьох людей смерть застає раптово.
Саме так. Кожен день ми маємо бути готові до відходу. Ми не знаємо, що з нами станеться. Одного разу я сповідав когось у лікарні за допомогою жестів, бо він не міг уже говорити, і незабаром цей чоловік помер. Мабуть, він зробив щось хороше в своєму житті і тому врятувався в останній момент. У моєму житті я пережив багато випробувань і побачив, що Боже Провидіння направляє все на благо людини. Не забуваймо про смерть. Прочитайте в «Отечнику» розмову святого Макарія з черепом.
Якось у видінні я побачив себе дуже гарно вбраним. В облаченні, як на свято, і я стояв високо, а нижче були дівчата, яких я колись сповідав, і вони кричали: «Герондо… Герондо! Ми теж хочемо прийти до тебе», але їм не дозволяли. Це показує мою відповідальність і благодать священства. Тому моліться за мене. Будьте дисципліновані й уважні. Боріться щодня, наскільки можете. Христос любить монаший чин, бо монахи — це Його воїни.
Герондо, коли Ви йдете до Раю і спілкуєтеся там з Господом, чи розповідаєте Йому про нас, ваших ченців і черниць, а також про людей, які потребують вашої допомоги?
Звичайно, я розповідаю Йому.
Що Він вам відповідає?
Він каже: Добре, Я про це подбаю. Все буде добре.
Коли ви, герондо, помрете, і якщо ми будемо живі, то не забувайте про нас: ви будете жити з Христом, а ми ще тут будемо боротися.
(Сміючись) Ні, цього не буде.
Завтра ми виїжджаємо, отче (… з Арізони). Скажіть нам наостанок кілька слів.
Щасливої і благословенної подорожі. Майте моє благословення. Будьте здорові і приїжджайте. Кожен знає, що в нього на серці, але заповіт, який я вам залишаю, – це пізнати Святого Духа. Працюйте над цим і формуйте його в собі, дотримуючись заповідей Євангелія і маючи мир у душі. Майте любов, злагоду і проголошуйте ім’я Христа і Пресвятої Богородиці. Нехай ангели супроводжують вас.
Як називають тих, хто одружується тут незаконно?
Ви маєте на увазі гомосексуалів?
Так, саме їх. Старий Завіт каже: «Мій дух не залишиться в людях, бо вони є плоттю». Це стосується і сьогодення. Содом був спалений, так само і… ядерна зброя. Христос не терпить цих гріхів. Скрізь культивується гріх плоті. Немає покаяння. Свята Марія Єгипетська покаялася. Всі содоміти будуть викорінені. Все перетвориться на порох… Ядерна зброя… Все перетвориться на порох. Війна буде за гріхи.
(Розшифрований матеріал ченців, духовних дітей старця Єфрема з Греції, які відвідали його в греко-православному монастирі Святого Антонія в Арізоні, США).
Також читайте: Єфрем Арізонський: Маєш одну руку? Твори милостиню однією
«В одну мить Бог судить тебе»: 10 думок старця Єфрема Арізонського про покаяння
12 порад старця Єфрема Арізонського для повсякденного життя
Повязані записи
