Вже по трохи відчуваємо певні послаблення карантину не тільки у громадському житті, але також і у житті Церкви. І хоча наша щоденність досі якась незрозуміла і майбутнє немає для нас ясності, то головне, що всі ми протягом усього цього часу залишаємося спільнотою людей віруючих у Христа. Щиро дякую усім, хто відповідально та з розумінням ставився до тих обмежень, яких ми були змушені дотримуватися у наших храмах, дякую усім священникам, які робили і продовжують робити усе можливе, щоб їхні парафіяни не були позбавлені душпастирської опіки у всіх доступних формах. Дякую нашим вірним, які залишалися вдома, дбаючи про безпеку свою та інших людей, але тривали на молитві та підтримували себе взаємно у ці важкі часи суворих обмежень – ми чекаємо вашого поверненя.
Я знаю, що у той час, коли одних наповнила радістю та ентузіазмом звістка, що вже поволі можемо повертатися до своїх храмів і нарешті брати участь у “живій” Месі, інші у той час же час почали сумніватися і задавати собі питання – навіщо їм ходити до храму, молитися, сповідатися, навіщо приймати Ісуса у Причасті, навіщо усе це християнське життя, якщо вони могли обходитися без цього всього місяцями? Не бійтеся цих питань. Це добрий знак – хто питає, той не блукає. Але шукайте щирих відповідей. Майте відвагу прийняти правду про себе самих, яка може не сподобатися. Багатьом відкриється правда про те, що вони були людьми, які формально практикували віру, котрої насправді немали. Прийміть це як нову точку відліку і почніть шукати Живого Бога, віру в якого ви вже вмієте практикувати формально. Для цього треба перемогти своє духовне лінивство і дозволити Ісусові діяти. Бо лише Він єдиний має владу над усім, але Він теж єдиний, який нею ніколи не зловживає. Він шанує наші сумніви, пошуки, наші відходи і чекає наших повернень та з великою радістю відповідає на наші прохання про допомогу.
Багатьом доведеться боротися із спокусою продовжувати практикувати своє християнство онлайн, але Бог у нашому серці буде продовжувати вимагати від нас дії та присутності. Бо Живий Бог хоче живої спільноти і живої присутності. Дайте шанс потребі свого серця перемогти свою інертність та лінивство, майте відвагу розбудити вашу віру і повернутися до її живого та активного практикування. Просіть Ісуса, щоб дав сили боротися за своє місце у Небі, яке Він для кожного приготував. І у кожного питає: “Зустрінемося?”.
Джерело: фб-сторінка єпископа-помічника Львівської Архідієцезії Едварда Кави
Фото: Католицький медіацентр
Повязані записи
