Триває Успенський піст. Це єдиний піст у церковному році, присвячений Діві Марії. Про те, що таке піст, і як правильно постити, про те, чи завжди піст є корисним для людини, розповідає єрм. Лука (Михайлович):
«Сьогодні мова піде про Успенський піст, фіналом якого є торжество Успіння Пресвятої Богородиці. У сучасній грецькій Церкві є дуже цікавий літургійний паралелізм між святом Пасхи і святом Успіння. Сучасні грецькі богослови, інколи, називають свято Успіння Богородичною Пасхою. Ну, звичайно, що така назва є дуже образною. Але у відправі на Успіння є дуже цікавий літургійний взірець, коли читають спеціальний чин погребіння Богородиці. На свято Успіння ми навіть виносимо Плащаницю так само, як перед святом Пасхи. І ось цей паралелізм наштовхує мене на певні думки, якими я хочу поділитися з вами. Дуже часто до мене приходять і запитують про те, як треба постити. Признаюся чесно, що мене, як священика, це питання трохи дратує. Я вважаю, що в сучасному контексті, в якому живе молода людина, зайнята людина, на піст потрібно дивитися дуже гнучко. Все залежить від того, в якому стані знаходиться людина. Не можна накидати апріорі єдині правила посту для всіх. Піст цінний тоді, коли людина приймає його, як свобідна особистість. Інколи буває так, що піст для людини не є корисним, бо вона не готова до нього. По-одному може постити людина, яка живе в селі, а по-іншому може постити людина, яка майже кожний день харчується в кафе чи ресторані. Тоді вона немає часу для того, щоб постити. Все залежить також і від того, який стан здоров’я в людини. Дуже важливо те, наскільки людина здатна усвідомлювати значення посту, чи здатна вона зробити більший акцент на пості, як на моделі інформаційного харчування. Даруйте за такий пафосний вислів, але більш цінним і важливим у сучасному житті є те, як ми харчуємося інформаційно, що ми сприймаємо у свій внутрішній свят. Можете собі уявити, що наші предки сто років тому споживали такий об’єм інформації за пів життя, який ми сприймаємо за декілька днів. Тобто, людина чується дуже і дуже виснаженою.
Під час посту чудово було би усамітнюватися. Самота може давати дуже потужні духовні енергетичні потенції для того, щоб людина відпочила. Бо, тільки та людина, яка є справді відпочилою, здатна до руху далі, здатна далі продукувати речі якісні, речі цікаві, речі корисні. Насправді, будь-який піст – це шлях до звільнення, шлях до свободи. Отже, кожне самозречення, кожне самообмеження не є самодостатнім саме у собі. Ми звільняємося від чогось, але дуже важливо, що ми приймаємо всередину. Найкращий спосіб посту для сучасної людини – це жертвувати собою заради іншого. Тобто ми віддаємо щось від себе, але отримуємо набагато більше. Піст – це чудовий час, протягом якого ти можеш залатати пробоїни твого корабля. Спробуй подивитися, де є ці пробоїни, можливо ти живеш в минулому, можливо ти не можеш звільнитися від минулого, можливо ти застряг у якихось негативних емоціях. Тоді спробуй ці емоції перезавантажити. Можливо, ти занадто розтовстів і в тебе багато кілограмів. Можливо, тобі дійсно потрібно посидіти на дієті. Можливо, ти занедбав якусь дуже важливу ділянку твого життя, яка могла б приносити тобі прибуток, і ти є просто лінивий. Не можна сказати, що піст має єдиний аскетичний профіль, він завжди є різний. Якщо у вас є можливість спілкуватися з священиком, то порадьтеся, бо збоку завжди видніше, що в тобі потребує, немовби, такого «капітального ремонту». Шлях посту – це шлях «капітального ремонту».
Дехто із вас може запитати про те, чому в церкві так багато постів? Знаєте, я назвав би ці два літні пости, апостольський і Богородичний, певними компенсаторними постами. Деякі сучасні духовні автори кажуть про те, що вони існують для того, щоб постилися ті, хто не робив цього під час Великого посту. Звичайно, що цей аргумент не є завжди сильним. Я хотів би, щоб піст не ставав для вас тягарем. Коли ви не можете постити, або ж, коли з певних причин ви не здатні постити, – не засмучуйтеся. Просто спробуйте взяти до рук може інколи скромну страву і чесно промовити таку молитву: «Господи, поблагослови мені цю їжу. Я зараз хочу з’їсти кусочок м’яса, бо зараз, на жаль, я не здатний постити». Час посту – це шлях, протягом якого ми можемо подолати власну байдужість. Протягом цілого літургійного року пости існують, як певні маяки, які вказують на те, що людина може зупинитися. Дуже часто наші внутрішні духовні ритми не завжди співпадають з ритмами церкви, і цього не потрібно боятися. Інколи, людина хоче попостити у час, коли це не співпадає з постом церкви, і це не є проблемою. Згідно з Євангелієм ми маємо користуватися постом, а не піст має користуватися нами. Рухаючись до свята Успіння Пресвятої Богородиці, я хотів би, щоб в день Успіння ви почули цей чудовий вислів, який пропонує Церква. Для християнина це є можливість мобілізуватися, стати більш дисциплінованим. Ми маємо відкрити нову можливість зустрічі з Христом і із собою. Я бажаю вам і собі, щоби ви, коли настане світле торжество Успіння Богородиці, почули з радістю ці чудові слова успенського Богослужіння, які звернені до Богородиці: «Радуйся, Благодатна, що в успінні нас не залишила Ти». Любіть себе і цінуйте. Нехай щастить».
Підготувала Юліана Лавриш
За матеріалами відеоблогу на платформі Youtube
Повязані записи
