УГКЦ сучасні українці значною мірою асоціюють з Любомиром. Любомир – людина-знак, здається вже ікона. Він нею був і за життя, але з часом її обриси щораз то більше увиразнюються, промальвуються, помножуються і притягують глибиною свого неймовірного духовного шарму.
***
Любомир не був церковним можнавладцем і чиновником в рясі. Скрізь де він з’являвся відчувалася особлива присутність Бога. Богоносність була непідробною прикметою його особи.
***
Світські ЗМІ на початку часто трактували його як колоритного діаспорного дідуся (з кумедним архаїчним акцентом), а коли пізнавали його ближче відкривали велич духа і закохувались у нього назавжди.
***
Хто сказав, що старців більше немає? Хто сказав, що вони не можуть провадити Церквою? Ризикну сказати більше: якраз вони єдині і повинні бути її провідниками. Як Любомир.
***
Залишилося чимало свідчень журналістів, які робили з ним медіа-матеріал, а полишали студію, ніби посповідавшись.
***
Дехто повірив у тезу “патріарх Любомир був медійною людиною”. Я б дещо підкоректував цю тезу. Він був просто ЛЮДИНОЮ. Власне тою самою, якою ціле життя бажав бути! А медійність – у нього була ніби по дорозі!
***
Багато з-поза середовища УГКЦ неодноразово висловлювався, що нашій Церкві щастить на предстоятелів. Мені подумалось: а може нам просто пощастило на Церкву?
***
Ключ для прочитання Любомира криється, як на мене, не в тому, що він робив. Що започатковував. Це важливе – однак цілком похідне. Найваживіше не те, що він робив, а що він БУВ. Якби не БУВ, то би і не робив)
***
За рік до його відходу мав честь зустрітися з ним. Пригадую, коли ми сіли з ним до знимки, то хотілося посидіти біль нього, як у ногах дідуся і довго-предовго слухати якусь глибоку і чарівну казку. А слухати там було що. І то не була казка. Ну, зрештою, ви це самі чудово знаєте і без мене.
***
Тепер це вже очевидно. Він блаженний. “У пам’ять вічну буде праведник”! Наступні покоління українців будуть розшифровувати феномен Любомира. Називатимуть вулиці його ім’ям. Здвигатимуть пам’ятники. Малюватимуть ікони з тої протоікони, яку Бог намалював в душі Любомира!
Молитвами отця нашого…помилуй нас!
Джерело: фб-сторінка єрм. Луки Михайловича
Повязані записи
