Кожна справа вимагає часу – для гідного приготування і здорового відновлення особистого ресурсу. Тому серед багатьох щоденних ідей, викликів, проєктів та ініціатив необхідно навчитися використовувати свій час усвідомлено, без шкоди для самого себе. Про те, наскільки важливо «регулювати швидкість» свого життя і що мусить бути в ньому пріоритетним, роздумує у публікації на своїй фейсбук-сторінці сестра-редемптористка Антонія (Шелепило), письменниця й авторка проєкту «Плани на завтра».
«Нещодавно, зменшивши середню швидкість свого життя, я відчутно подобріла. Подобріла до себе – менше гризу себе, критикую, підганяю чи звинувачую, що щось роблю не так. Подобріла до інших – маю більше емпатії, розуміння і простору для слухання. Коли водій перевищує швидкість, йому приходять штрафи. Але є і гірші наслідки – на швидкості можна влетіти в дерево, збити людину чи в’їхати в інше авто. Коли перевищую швидкість свого життя, то мене “штрафує” моє тіло: хребет розсипається, хвороби активізуються, сон погіршується. А нерви трохи втрачають гальмівну рідину», – зауважує монахиня.
Сестра Антонія розповідає: оцінюючи свої можливості та потреби, зрозуміла, що більший об’єм виконаних завдань потребуватиме значно довшої і складнішої реаблітації; для цього доведеться обмежити себе в сні, молитві, спілкуванні. Все це – про час, який має особливу цінність, а також і обмеження. «Я не можу на 100 гривень купити їжі на 10 людей. Так само своїм часом не можу покрити всі пропозиції та ідеї, які з’являються в мене на горизонті. Тому дозволяю собі обирати на основі своїх цінностей та пріоритетів спільноти. Маючи чітке розуміння своїх можливостей та компетенцій, з вільним серцем обираю ті проєкти, від яких горить серце», – підкреслює монахиня.
Одним із таких проєктів є дні віднови для родичів військових – діючих, загиблих, безвісти зниклих, які вже протягом кількох місяців проводять сестри-редемптористки. Сама така ініціатива вимагає найбільше ресурсу та зосередження й ставить найактуальніші вимоги. «Для мене цінно бути в цій справі людиною, якій хтось може довірити свою тривогу, біль, смуток і болючі питання», – наголошує сестра Антонія. «Кожна справа потребує тривалої та якісної підготовки, багато сил на проведення, на буття з людьми, які є в цій справі, і, що не менш важливо, – достатньо часу на відновлення. Життя занадто коротке, аби бути всюди і ніде. Обираю бути усвідомлено у всьому, чим живу».
Також читайте: «Слово “ні” – не розкіш, а життєва необхідність»: сестра Антонія про поміркованість
«Чим живу – тим служу», – сестра Антонія Шелепило
«Я не зустрічала некрасивих»: сестра Антонія про секрет правдивого бачення себе
Фото з фейсбук-сторінки сестри Антонії
Повязані записи
