Усе подає Дух Святий: пророків посилає, священиків удосконалює, неграмотних мудрости навчає, рибалок богословами появляє, і єднає всю церковну спільноту. Єдиносущний і спів престольний Отцеві й Синові, Утішителю, – слава Тобі!
Ось і пройшло сім тижнів після найбільшого християнського свята – Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа. Вірні молитовно пережили Томину Неділю, Неділю Мироносиць, Неділю Розслабленого, середу Переполовення, Неділі Самарянки і Сліпородженого. Минулого тижня вірні також духовно і молитовно переживали одне із дванадесятих свят – Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа. Свята, у якому Спаситель, вознісшись від своїх учнів на небо, тим самими відрив шлях до неба усім над – грішним і смертним людям. Адже вознісся і засів по правиці Бога Отця у прославленому Воскресінням, та все ж власному людському тілі, в котрому воплотився, жив, страждав, помер і воскрес. Цим самим Вознесіням показав і нам, що справжньою нашою батьківщиною є Царство Небесного Отця, і всі ми покликані змагати і тягнутись до цієї правдивої Батьківщини, адже сам Божественний Спаситель говорив, що в домі Його Отця багато жител, і він відходить для того, аби «споготувати нам місце».
Возносячись від учнів і від цілого людства «ніяк не віддаляючись, але невідступно перебуваючи» Божественний Спаситель пообіцяв зіслати Утішителя – Духа Святого. Власне між подіями Воскресіння і Вознесіння Христос ментально готував учнів саме до події Зіслання Духа Святого. Він постійно повторював їм, що для них же «краще, щоб Він (Христос) відійшов, аби міг прийти Дух-Утішитель, що ісходить від Отця».
Після Вознесіння ще 10 днів учні, вкотре збентежені, та проте цього разу підкріплені великою радістю і надією, перебували на молитві і очікували сповнення Христової обітниці. Діяння Святих апостолів описують подію Зіслання Святого Духа так:
А як настав день П’ятидесятниці, всі вони були вкупі на тім самім місці. Аж ось роздався зненацька з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи. І з’явились їм поділені язики, мов вогонь, і осів на кожному з них. Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти. А перебували в Єрусалимі між юдеями побожні люди з усіх народів, що під небом. І як зчинився той шум, зійшлась велика юрба і хвилювалася, бо кожний чув, як вони говорили його мовою. Здивовані й остовпілі, вони один до одного казали: «Хіба не галилеяни всі оці, що розмовляють? Як же воно, що кожний з нас чує нашу рідну мову: партяни, мідяни, еламії, і мешканці Месопотамії, Юдеї і Каппадокії, Понту й Азії, Фригії і Памфілії, Єгипту й околиць Лівії, що біля Кирени, римляни, що тут перебувають, юдеї і прозеліти, крітяни й араби – ми чуємо їх, як вони нашими мовами проголошують величні діла Божі?
Далі ми чуємо сумніви скептиків і насмішки, що апостоли «повпивались молодим вином», та прекрасну проповідь Петра.
Оскільки день Зіслання Святого Духа по-іншому називають «днем народження» Церкви, то той, на кому Христос обіцяв «збудувати свою Церкву» і кому доручив «ключі від Царства» – Петро виголосив «програмний документ» новонародженої Церкви – Керигму – проголошення життя, страждання, смерті та Воскресіння Спасителя. Це стало можливим саме після отримання і Зіслання Святого Духа.
Святий Дух перемінює, Святий Дух наповнює сміливістю проповідування слова Божого. Згадаймо хоча б колегію апостолів. Якими несміливими і боягузливими були усі вони, коли їхнього Спасителя, з яким вони обіцяли піти «і в тюрму й на смерть» всього лиш ув’язнили – всі вони розбіглись тремтячи від страху. Якими ж кардинально іншими стали дванадцять просвічених Духом Святим мужів, котрі пішли проповідувати Євангельську істину у всі кінці світу, де кожен (окрім Йоана Богослова) радо прийняв мученицьку смерть за проповідування слова Спасителя.
Святий Дух дарує розум, мудрість і знання. Знання не тільки про Бога, але знання і пізнання самого Бога. Неосвічені рибалки стали великими проповідниками і богословами. Ця благодать Святого Духа дарована їм є відповіддю усім скептикам, атеїстам, агностикам і їм подібним. Бо не могли самі по собі дванадцять малоосвічених рибалок, яких спочатку вважали малесенькою і незначною юдейською сектою збудувати релігію, котра сьогодні налічує більш ніж мільярд послідовників по всьому світі. Самі не могли, але просвічені і підкріплені Духом Святим – змогли.
Святий дух дарує кріпость, силу. Бо Церква, на котру із кожним днем все активніше нападають, є живим і промовистим свідченням правдивості слів Спасителя про те, що «ворота пекельні її не подолають». Будуть активно пробувати долати, навіть матимуть маленький успіх у цьому, але не подолають ніколи, ця Церква є Містичним Тілом Христовим і покріплюється Силою, котру черпає із підтримки Одного із Тройці – Бога – Святого Духа.
Молімось, щоб у ці дні Святий Дух щедро зсилав усім нам дари побожності і страху Божого, яких нині так бракує нашому суспільству. Є багато людей, котрі цей страх Божий втратили. Думають, що борються із «відсталістю» якоїсь дуже архаїчної і закостенілої структури, насправді ж нападають на Містичне Христове Тіло, котре оживотворяється у Дусі Святому – подателеві життя. Нехай Дух святий зсилає і на них свої дари і просвічує серця.
Молімось у ці благодатні дні, аби ми, подібно тому непросвіченому Космосу-Всесвіту, котрого бачимо на іконі Зіслання були просвічені Духом Святим, стали народом Божим і належного прославляли, та прямували до Царства нашого Бога – Пресвятої Тройці – Отця, Сина, і Святого Духа.
Володимир Мамчин
Повязані записи
