1. Любов – це жеpтовність, посвята. Ми всі хочемо любові, але не задумуємось над тим, чи самі її даємо. Джерелом любові є Бог. Людина приймає любов від Бога і ділиться нею з ближніми. Чим більше вона отримує, тим більше здатна давати. А чим більше дає, тим більше може прийняти знову. Щоб давати любов іншим, треба перебувати у тісному зв’язку з Богом, відкритися і довіритися Його любові.
2. Тільки Божа любов безкорисна. Любов у людей треба заслужити. Божу любов ми отримуємо як дар і благодать. Людська любов вимагає певних дій та навичок. Очікуючи любові від інших, ми повинні помічати і втілювати в життя сподівання тих, з ким живемо чи хочемо налагодити стосунки, прислухатися до їхніх потреб і прагнень.
3. Любові не можна вимагати. Любов – це свобода. Коли хтось із закоханої пари або подружжя висуває рішучі вимоги до партнера, то поводиться егоцентрично, обмежуючи свободу й автономію іншого. «У рішучому домаганні любові від інших, у намаганні змусити до неї завжди наявний певний елемент маніпуляції, натиску чи навіть нaсильcтва», – зазначає о. Ю. Августин.
4. Не можна давати любов іншим, якщо сам її не приймаєш. Багато людей роблять помилку, коли, нехтуючи власними потребами любові, намагаються із самопосвятою та відданістю служити іншим. Наслідком такого «жертoвного служіння» може стати духовна порожнеча, а згодом – пригнічення і криза. Людина не може допомагати іншим, не дозволяючи допомогти собі, адже сама не є джерелом любові.
5. Любов потребує важкої праці. Налагодження стосунків, створення сім’ї, виховання дітей, а особливо тісний зв’язок з Богом – вимагають щоденних зусиль і праці над собою. Любов не можна купити за гроші чи отримати задарма.
6. Любов дає можливості. Закоханість – дар від Бога, що мотивує молодих людей змінюватися. Заради стосунків з коханим / коханою людина здатна відмовитися від шкідливих звичок, позбутися недоліків і розвивати свої здібності. Молоді люди часто марнують цей дар, не усвідомлюючи його цінності.
7. Любов зростає разом із людиною – від появи на світ до глибокої старості. Якщо дитина упродовж дорослішання належно приймає любов батьків, учителів, душпастирів, то її здатність любити збільшується і в дорослому віці вона зможе втілювати дар любові у своєму щоденному житті.
8. Коли Бог на першому місці, все інше на своїх місцях. Чим більше добра, тим менше часу на пристрасть. Не варто думати, що сeксyальні гріхи є найбільші. Це шоста заповідь, а не перша. Коли людина дбає про чистоту серця і робить добрі справи, то може опанувати свою слабкість.
9. Людська любов вимагає компромісу. Чому подружжя розпадаються? Тому що люди бувають уперті, дотримуючись власних переконань або сперечаючись через банальні речі. У подружньому житті треба вміти поступатися, відмовлятися від своїх поглядів, обговорювати складні ситуації. Перед одруженням варто подумати, чи є між нареченими компроміс і як його можна досягти. Подружні стосунки – це стосунки партнерства.
10. Інвестиція в любов повернеться стократно. Ми можемо призвичаїтися до невеликого заробітку і скромного способу життя. Але нам важко змиритися з відсутністю подружньої любові, сімейної злагоди та взаємоповаги. У погоні за кар’єрою і матеріальним комфортом люди часто занедбують домашні справи, спілкування з дружиною та дітьми. А тоді пожинають гіркі плоди – непорозуміння, пригнічення, образи, зради. Молодим людям слід ретельно підготуватися до Св. Тайни Подружжя. Адже Церква лише освячує їхній союз, а відповідальність за його укладання і дотримання несуть самі наречені.
З книжки «У любові немає страху».
Джерело: https://osoblyva.com
Повязані записи
