15 вересня Римо-католицька церква вшановує Пресвяту Діву Марію Страждальну. Хоча випробування та різні страждання супроводжували Богородицю впродовж усього Її життя, особливо сильні скорботи Божа Матір пережила, супроводжуючи Ісуса на Його Хресній дорозі і під Хрестом на Голгофі.
Праведний Симеон сказав Марії в день найменування Ісуса: «І тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрилися думки багатьох сердець» (Лк. 2, 35). Так і сталося. І тепер Мати Божа Страждальна стає особливо близькою до тих, хто страждає, адже Її власний біль дозволяє Їй співчувати і підтримувати всіх своїх дітей у їхніх випробуваннях.
В традиції Церкви вирізняють Її Сім Скорбот — моменти болю, які Вона пережила:
пророцтво Симеона,
втеча до Єгипту,
втрата Ісуса в храмі,
зустріч з Ісусом на Хресній дорозі,
розп’яття Ісуса,
зняття Його тіла з хреста
та поховання.
Допомагає над роздумами великих Семи Скорбот Богородиці спеціальна вервиця, яка їм присвячена.
Культ Матері Божої Страждальної формувався поступово. З середини XVII століття періодом вшанування Співвідкупительки — Матері Божої Болісної — став вересень. На початку XX століття (1908 року) завдяки ініціативі Папи Пія X остаточною датою цього свята було визначено 15 вересня.
Святіший Отець Павло VI, реформуючи в 1969 році римський календар, встановив цей день як обов’язкове вшанування. Новий формуляр Меси 1970 року говорить про співстраждання Матері Божої з Христом, яка під хрестом стала Матір’ю Церкви.
Щоб підкреслити духовні та фізичні страждання Святої Богородиці, які тісно пов’язані з відкупительною місією Богочоловіка, згадуються таємниці болісних для Найсвятішої Діви Марії подій із життя Господа Ісуса, описаних на сторінках Євангелія.
Місце Богородиці в Божому плані спасіння, Її роль в історії спасіння на тлі співстраждань зі Сином Божим можна простежити, роздумуючи над Її Сімома Скорботами. Три болісні для Марії події стосуються дитинства Ісуса. Це: пророцтво Симеона (пор. Лк. 2,34-35), втеча до Єгипту (пор. Мт. 2,13-15) та пошуки Ісуса і знаходження Його в Єрусалимському храмі (пор. Лк. 2,43-51). Чотири наступні пов’язані зі Страстями Господніми – це: зустріч на Хресній Дорозі (пор. Лк. 23,26-32; Ів. 19,16-17), Розп’яття (пор. Ів. 19, 25-27), зняття з хреста (пор. Лк. 23,50-52; Ів. 19,38), покладення до гробу (пор. Лк. 23, 53-56; Ів.19, 39-42).
Про цю молитву говорила в Кібехо в Руанді Мати Божа, представляючись дітям, які Її бачили, як Мати Слова (слід згадати, що в 1981–1983 роках у Кібехо відбувалися об’явлення Матері Божої, затверджені Церквою). У визнанні об’явлень у Кібехо як доказ автентичності велику роль зіграв факт, що Мати Божа, плачучи, передбачила великий геноцид у Руанді.
Також читайте: «Матір Слова»: що сказала Богородиця в Руанді за кілька років до геноциду
«Матір Безнастанної Помочі»: Богородиця в житті владики Василія Величковського
О. Володимир Борейко: Коли народилася Пресвята Богородиця і чому ми це святкуємо (відео)
Повязані записи
