25 січня 1965 року Кардиналом став українець, який провів 18 років у таборах

Папа Римський Павло VI надав архієпископу львівському Йосипу Сліпому титул кардинала в Соборі Святого Петра у Ватикані 25 січня 1965 року.  До нього 1856 року такий титул отримав митрополит УГКЦ Михайло Левицький – один із провідників українського національного відродження XIX ст. А 1894-го кардиналом став митрополит Сильвестр Сембратович, відомий проведенням реформи Сестер Василіянок та укладанням першого молитовника українською мовою.

Йосип Сліпий очолив УГКЦ 1944 року, після смерті митрополита Андрея Шептицького. Саме в цей період радянське НКВД намагалося ліквідувати церкву, що врешті вдалося на псевдособорі в березні 1946-го. За відмову перейти в Російську православну церкву Йосипа Сліпого заслали до радянських таборів, в яких перебував 18 років. Його звільнили 12 січня 1963 року завдяки численним клопотанням світових громадських і політичних діячів. Того ж року він прибув до Риму. Католицька церква з 1962 року проводила II Ватиканський собор і Йосипа Сліпого обрали членом Східної конґреґації.

Кардиналом архієпископа обрали саме під час однієї із сесій Собору.

“По Богослужбі кардинал Йосиф Сліпий пішов в асисті українських священиків до гробу святого Йосафата (Кунцевича) і там ще довго молився. Цього самого дня пополудні відбулись папські авдіенціі для новоіменованих кардиналів, яких супроводили їхні вірні. В особливій атмосфері відбулась авдіенція українського Кардинала-Ісповідника, якого супроваджала уся українська громада в Римі та численні українські прочани, які прибули з різних країн Европи, Канади, Америки”, – згадував той день владика Андрій Сапеляк.

Також Йосип Сліпий просив для УГКЦ патріаршого устрою, що дозволило би опікуватися усіма вірянами незалежно від того, в яких державах вони жили. Але Ватикан не пішов на це через протидію РПЦ. Втім, з 1975 року Йосип Сліпий почав підписуватися як Патріарх.

Радянська влада арештувала предстоятеля Української греко-католицької церкви Йосифа Сліпого у Львові 11 квітня 1945-го. Владику схопили у Соборі святого Юра.

Разом із ним заарештували єпископів Миколая Чарнецького, Григорія Хомишина, Никиту Будку, та Івана Латишевського. На всіх завели справи про антирадянську діяльність, зв’язки із Ватиканом, іноземними розвідками та українськими націоналістами.

Доля предстоятеля залишалася невідомою для українців до середини 1946-го. Тоді розповіли, що владику вивезли до Києва. Звинуватили у “ворожій діяльності проти УРСР та співпраці з німецькими окупантами”, закидали що публічно підтримав Акт відновлення Української держави 30 червня 1941-го. Призначили 8 років Сибірських таборів, у яких насправді пробуде 18.

Джерело: https://gazeta.ua/