Це фільм — духовна еволюція. Спершу головну героїню Елізабет Лерой цікавить лише її зовнішність та вишуканий одяг, а наприкінці — перед нами особистість, яка здатна пожертвувати всім заради потребуючих.
Стрічка особливо актуальна зараз, коли суспільство нав’язує нам ідеал споживацтва і показної фейсбучної “успішності”. Натомість сюжет “Хоча зі мною ніхто не йде” пропагує інші цінності — милосердя, служіння ближньому, відречення від свого его заради істинної любові. Цей фільм неодмінно варто переглянути. Ось 5 причин:
1) “Компас” для пошуку покликання.
Головна героїня Елізабет Лерой у 1951 році перебувала на життєвому роздоріжжі. Вона тільки-но завершила освіту і ще не знала, як саме складеться її майбутнє. Елізабет закохується і починає мріяти про шлюб. Однак обставини складаються інакше. Їй доводиться шукати роботу і зрештою житло. Втім визначальними у її житті стають зовсім не зовнішні обставини, а свідомий прихід до віри і обіцянка Господу слідувати Його шляхом. Це і є “компас” життя, його головний вектор.
2) Уроки істинної любові.
Цей фільм про любов у різних вимірах. Зокрема про діалог поколінь – між бабусею і онукою, потребу звичайного спілкування між близькими людьми. Зрештою про вірність і про те, що шлюб – це дуже серйозне рішення, на все життя, а не короткочасна примха вогненної пристрасті. Також ця стрічка вчить приймати свого ближнього, таким як він є, незважаючи на вік.
3) Натхнення для волонтерства
Дуже різні напрямки благодійності і зокрема активна участь у житті церковної спільноти – це постійний рефрен фільму. Як жити і не сумувати постійно через матеріальний стан, поганий стан доріг, переповнені маршрутки, зрештою особисту невлаштованість? Залучитися до благодійності! І це гостріше відчуваєш після перегляду. “Допомагаючи іншим – ми допомагаємо собі” – казав Далай Лама і не помилявся.
4) “Один у полі — воїн”
Дуже часто під тиском буденних подій ми надмірно нервуємося, навантажуємо своїми насправді мізерними проблемами рідних, не відчуваємо красу природи у її швидкополинності.
На долю Елізабет Лерой випадає пережиття війни, втрата близьких людей, хвороба чоловіка, конфлікти з онукою. Але незважаючи на це, вона знаходить сили не здатися і прожити це життя, завдяки молитві і глибокій вірі. Як їй це вдається? Відповідь – можна знайти у сюжеті.
5) Радість кожного дня.
Іноді ми одягаємо на своє обличчя усмішку. Просто тому, що “позитивне мислення” зараз у моді. Але насправді можемо не почуватися радісними. Це просте лицемірство, заради якісної соціалізації. Втім радість знайти можна і потрібно у моменті. Просто тому, що зараз світить сонце, на вулиці літо, а ти живий, маєш руки і ноги, а отже можеш допомагати ближньому, розмальовувати цей світ у яскраві фарби і “ловити” промінець надії, який жевріє у кожній душі.
Автор: Оксана Бабенко
Фото з Інтернету
Повязані записи
