7 фактів з історії Львівського ставропігійного братства, або унікальний подарунок Патріарха

Шлях до успіху розпочинається із постановки практичної цілі, з напрацювання конкретних методів, із підбору кваліфікованого персоналу. Тобто шлях до успіху починається із організації, вміло поставленого й забезпеченого усім необхідним процесу. Прикладів і аргументів до наведеної тези можна підібрати безліч – як в минулому, так і в наші дні. Один із таких – це історія Львівського Свято-Успенського ставропігійного братства. Останнє, звично, характеризують через пафосні фрази про боротьбу з гнітом – за національні й релігійні свободи. У цьому тексті зосередимося на іншому – власне, на організаційній складовій даної корпорації, що й забезпечувало її ефективність, на наслідках. У якості нагоди, аби поговорити про Львівське братство, використаємо те, що день 5 лютого 1585 року, тобто 435 років тому, вважається однією з неформальних дат початку цієї організації.   

Пункт перший. Початки

Ідея подібної організації зародилась у середовищі українських міщан Львова (русинів). Останні віддавна співпрацювали та спільно вирішували проблеми, які стосувалися опіки над цеквою Успіння Пресвятої Богородиці й над Онуфріївським монастирем у Львові. Разом вирішували гострі проблеми і разом відстоювали свої інтереси. На початках дана організація мала радше неформальний характер. Більш певно можна говорити про час від кінця XVI століття. Зусиллями Юрія Рогатинця, братів Красовських, Л. Малецького було напрацьовано статут Львівського братства. Це сталося на початку 1585 року, імовірно 5 лютого. Зазначена дата – не відправна точка в діяльності братства, але якісь організаційні початки – безперечно. З цього й було розпочато шлях до корпорації, організованої при церкві, опертій на устав. 

Друге. Визнання, зміст

Наприкінці 1585 року у Львові був антіохійський Патріарх Йоаким. Саме тоді йому й подали на розгляд згаданий вище статут. Уже на початку 1586 року ієрарх затвердив даний документ, який нараховував більше сорока пунктів. Це й можна важати офіційною датою заснування братства.

Дещо пізніше організації було надано право ставропігії, що передбачало верховенство над іншими подібними товариства, а також – контроль за духовенством, за єпископами, непідконтрольність останнім і залежність лише від патіарха.

Устав, затверджений Патріархом, передбачав повагу між братчиками, підтримку одними інших, добрі справи перед Богом і людьми. У випадку хвороби братчика, нещастя – інші повинні йому допомагати. Збиралися задля вирішення проблем, робили спільні пожертви. Вступати до братства міг будь-хто – міщанин, шляхтич, за умови внесення плати. Характерно, що братська кружка перебувала в руках старшого братчика, а ключ від неї – в наймолодшого. Покарання передбачалося спільне для всіх – сидіти у вежі (вежа Корнякта). Після вирішення справ, на зборах, усі разом читали Священні тексти. Братство мало повноваження стежити за роботою й поведінкою представників духовенства. Навіть якщо єпископ йшов “проти закону й істини” – могли противитись йому. Якщо хтось противився братству, таких чекало прокляття чотирьох вселенських патріархів (останній пункт).

 

Третє. Люди братства

Хоч право ставропігії для Львівського браства, на рівні тогочасного суспільства, а особливо церковної ієрархії, мало дуже різне значення та відмінні відтінки, у нас про цю подію прийнято говорити лише як про позитивне явище. Зрештою, такого, особливо якщо оцінювати наслідки, дійсно було більше. Перш за все тому, що на базі братства вдалося сформувати дієве середовище. Членами організації були: видатні полемісти брати Зизанії, кодифікатор мови Памво Беринда, майбутній глава відновленої Київської митрополії Йов (Борецький), київський воєвода Адам Кисіль, гетьман Іван Виговський, суддя Григорій Лісницький тощо. Не без того, що львівську корпорацію міщан підримували багаті люди: князь Острозький, молдавські господарі і ін.   

Чотири. Подих Ренесансу

Львівське братство можна розглядати і в контексті поширення на українських територіях ідей епохи Ренесансу. Зокрема, через призму діяльності школи при ньому, яка вважається однієї з найдавніших в Україні. У школі могли викладати “сім вільних наук”, що вказує на рівень установи. Даний заклад давав не лише високий рівень знань, але й дозволяв непогано оволодіти іноземними мовами. Вважається, що серед випускників Львівської братської школи був майбутній митрополит Київський Петро (Могила).  

Зрештою, прикладом епохи Ренесансу є й комплекс Успенської церкви – перлина архітектурної корони Львова. Представники і члени Львівського братства опікувались даним храмом, займалися питаннями ремонту, будівництва, забезпечували храм усім необхідним, спільно відзначали свята, річниці, події.

Пять. Реформаційні віяння

Львівське братство можна сприймати і через призму Рефорації, навіяного цим явищем принципу поширення книг, їх удоступнення, зближення читача та тексту. При Львівському братстві, зусиллями членів цієї корпорації, у 1591 році було засновано друкарню. Братчики розуміли, що друкарня в той час – це як інтернет сьогодні і газети в ХІХ столітті, адже інформація – це кров суспільства. Отож, наявність друкарні забезпечувала просвітницьку роботу Львівського братства, дозволяла випускати власні навчальні і літургійні тексти. Більше того, до Львова запошували найкращих майстрів, знавців своєї справи, які друкували підручники та церковні богослужбові книги.   

Ще одна печатка Ставропігійного братства

Шість. Інші напрямки діяльності

Уже згадувалося про обов’язок братчиків, зафіксований на рівні офіційного статуту організації, дбати про своїх товаришів, усіляко їм допомагати та сприяти. Водночас, при Львівському братстві також було засновано шпиталь, притулок для убогих ін. Таким чином, ця корпорація виконувала не лише культурно-просвітницькі та навчальні функції, але й займалася ширшим колом важливих для суспільства ініціатив.

Сім. Братство після братства

Австрійська влада принесла на українські території нові порядки і принципі, які досить відрізнялися від попередніх. Таким чином, у 1788 році Львівське братство було ліквідовано. Дещо пізніше, правда, прийняли рішення про створення, на базі цієї організаці, іншої установи – Ставропігійного інституту. Усе майно Львівського братства перейшло саме до цієї новоствореної установи. При Ставропігійному інституті був архів, музей, друкарня і також школа. Вели активну видавничу діяльність.

Цей коротенький огляд історії діяльності та головних досягнень представників Львівського Свято-Успенського ставропігійного братства підсумуємо словами видатного українського історика Михайла Грушевського. Про братство він відгукувався як про “контрольний орган церкви й суспільства, трибунал – на перший погляд – у справах релігії й моральності тільки, але в основі своїй трибунал національний взагалі, певного роду “український уряд”.

Євген Гулюк

Більше інформації можна дізнатися з наступних джерел:

  1. Гулюк Є. Храмовий комплекс Успенської церкви в серці середньовічного Львова (відео) // Фотогафії старого Львова, 2015 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/hramovyj-kompleks-uspenskoji-tserkvy-v-sertsi-serednovichnoho-lvova-video/
  2. Ісаєвич Я. Львівське братство // Енциклопедія історії України. – Київ: Наукова думка, 2009. – Т. 6. – С. 349.
  3. Крыловській А. Львовское Ставропигіальное Братство // Временникь Ставропигiйного института. – Львовь, 1926. – С. 4 – 17.
  4. Львівське крайове ставропігійне братство святого апостола Андрія Первозваного [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://stavropigia.lviv.ua/index.php?id=39

Фото із сайту Вікіпедія та відкритих інтернет-джерел