І перетворив Господь Бог те ребро,
що взяв із Адама, на жінку, і привів її до Адама.
І промовив Адам: Оце тепер вона кість від
костей моїх, і тіло від тіла мого. Вона жінкою
буде зватися, бо взята вона з чоловіка.
Буття 2:22,23
В Радянські часи була поширена своєрідна народна приповістка – «хорошу справу Браком не назвуть!» Це викликало іронічну посмішку та неоднозначні саркастичні погляди. Кожен трактував цей вислів по-своєму. Дійсно, можна було списати всі сімейні промахи і похибки на назву союзу – брак. Адже, як назвеш свій корабель так він і попливе. Викладач Київської Духовної Академії архімандрит Ярослав (російськомовний) завжди в своїх лекціях вживав слово «шлюб» замість «брак». Це викликало у нас, студентів, здивування. Пізніше, коли сам став священиком, то зрозумів, що етимологія українського слова «шлюб» дуже глибока і богословсько-символічна. Це слово походить від слова «шлюпка»; в ній два весла – це молодята. І від них залежить чи виросте їх човен у великий родинний корабель чи так і залишиться маленьким пілігримом, який самотньо подорожує по бурхливому життєвому морі. Якщо одне весло буде гребти, а інше просто повільно рухатись, то шлюпка пристане до берега; і навпаки, якщо весла будуть інтенсивно гребти в різних напрямках, то судно буде крутитися на місці. Тут головне злагодженість і синхронність! Молодята самі будують свої взаємовідносини і самі повинні відповідально назвати корабель спільного щастя: якщо буде «Тітанік», то йому не довго плавати, а якщо назвуть «Любов», то незважаючи на всі шторми і штилі, бурі та бунти досягнуть своєї мети – берегу Небесного Єрусалиму.
Стосунки людей дуже складні… А особливо відносини чоловіка та дружини. Настановні слова Біблії, вчення Святих отців, поради психологів, досвід старших та батьків, багато написаних книг, сотні проведених семінарів – все це спрямоване для полегшення спільного подружнього життя. Та кожен сприймає шлюб інакше. Старше подружжя завжди дуже обережно ставиться до сказаних одне одному слів. Зважує кожен наголос, щоб не образити. Молодята ж навпаки, можуть наговорити стільки, що через пів години треба буде ставати на коліна, жалкувати і каятись.
Священне Писання наголошує, що шлюб – це святе! Таїнство Любові є Таїнством поєднання. Бог ріднить чужих людей, він робить їх однією плоттю: «Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, і стануть обоє вони одним тілом, тому то немає вже двох, але одне тіло. Тож, що Бог спарував, людина нехай не розлучає!» (Мф 19:5,6) Чи можливо щасливо прожити життя з чоловіком/жінкою? Якщо можна, то як? Пропоную деякі рефлексії з приводу Таїнства любові та вірності – Вінчання.
Часто люди звертаються до священика з проблемами і конфліктами в сім`ї. Вони стверджують, що раніше любили, але потім розлюбили своїх половинок. Фактично люди піддаються на провокації диявола і дозволяють своїм емоціям затуманювати свої міркування та висновки. Відносини чоловіка і жінки починаються не із статевих стосунків, вони починаються з емоційної прив`язаності – духовного родства. А статеві стосунки є бонусом, а не самоціллю відносин. Але емоціями можна і потрібно керувати. Признаками зрілості особистості є встановлення духовних кордонів серця. Не потрібно ділитися інтимними думками і почуттями з тими, хто не є нашою половинкою. Тим більше залишатися з іншими жінками чи чоловіками наодинці. І навпаки, потрібно розповідати про всі емоції, міркування та переживання нашим дружинам/чоловікам. Варто бути відкритим душевно і духовно перед своєю другою половинкою.
«Щоб уникнути розпусти, нехай кожен муж має дружину свою, і кожна жінка хай має свого чоловіка. Нехай віддає чоловік своїй дружині потрібну любов, так же само й чоловікові дружина. Дружина не володіє над тілом своїм, але чоловік; так же само й чоловік не володіє над тілом своїм, але дружина» (1 Кор. 7:2,3). Людський розум є центром наших думок. Господь Ісус Христос показав нам важливість міркувань і намірів, коли говорив про те, що гнів може бути вбивцею, а похіть – перелюбом. Гріх зароджується в наших думках, а наші думки часто є відображенням того, що ми бачимо. На чому ми зосереджені? Статистика говорить, що 98% хлопців в 11 років вже дивилися порнографію. Цей продукт блуду називається «фільми для дорослих», хоча їх дивитися є гріх для усіх категорій людей і всіх вікових груп. Господь сказав, що хто подивиться з пожадливістю на чужу жінку, той в серці своєму вже згрішив із нею.
Порнографія може непоправно пошкодити сімейні стосунки. Люди, які захоплюються цими фільмами, часто є роздратованими і нестриманими по відношенню до своєї половинки. Вони живуть фантазіями, замість того щоб насолоджуватися дійсністю. Шкода, але зараз такий час, що порнографію ми можемо вільно побачити на вулиці. Художній фільм «Перетворювач часу» («Изменяющий время») гарно підкреслює цю проблему. Головний герой говорить, що людство саме винне в своїй розпусті. Адже, диявол не може зробити пекло привабливим, тому зробив дорогу до нього легкою і заманливою. Однак для нас важливо не просто спробувати стримуватись у поглядах і думках, а тренувати їх в правильному напрямку. Потрібно навчитися розвивати захоплення і любов до своїх чоловіка та дружини. Це є можливим тоді, коли подружжя буде згадувати хороші та приємні моменти спільного життя, а конфлікти та дилеми витерти з пам`яті. Слід думати позитивно і сімейні стосунки стануть більш надійними.
Дуже докладно і актуально наставляє про сім`ю святитель Іоан Златоуст. Він вважає союз між чоловіком та жінкою глибоким і таємничим, його можна порівняти тільки з найвеличнішим із Таїнств – єднанням Христа з Його Церквою. І в цьому випадку святий йде за думкою святого апостола Павла. Спільність і єдність, що панують у пари закоханих, правдиво представляють таємничий союз Христа і Церкви. У Таїнстві шлюбу двоє зливаються в одне, в нероздільну цілість, так само, як це є у єднанні Нареченого-Христа з Нареченою-Церквою. Зв’язок між союзом людського шлюбу і союзом Христа з Церквою має вирішальне значення для подружнього життя. Історія стосунків Христа з Його Церквою слугує за зразок для християнського подружжя на кожному етапі його життєвого шляху. Крім того зв’язок, базований на любові між Христом і Церквою, передбачає цілковите самозречення, що сягає найвищого вияву, коли Наречений приймає смерть заради Улюблениці. Так само й подружні стосунки пов’язані з цілковитою самопожертвою, яка є знаком щирої любові. У тому, що стосувалося подружнього життя, святитель Іоан Златоуст дотримувався традиційної моделі підпорядкування жінки чоловікові та вважав, що розподіл ролей у подружжі має базуватися на євангельській засаді: чоловік – голова, жінка – тіло (Еф. 5:23 і 5:28). Незважаючи на це, взаємозалежність, що існує між головою і тілом, відображає рівну гідність чоловіка й жінки: «Але коли жінка боїться тебе, завжди намагайся перевіряти, щоб це був страх, що походить від вільної жінки. Не як від рабині! Вона ж є твоїм тілом. Якщо б ти причинився до цього, самого себе зневажиш, збезчестивши власне тіло». Утім, правдивий страх не виключає любові: «Жінка, котра боїться чоловіка, також його любить. А якщо любить, боїться його, як голови». Відносини голова-тіло виразно показує роль чоловіка в сім’ї: «Щоб (жінка) не противилася, не виступала проти чоловіка, не прагнула першості». Тобто Вчитель Церкви пропонує молодятам конкретну модель взаємовідносин. Святитель обговорює права і обов`язки кожного з подружжя. Адже, коли жити «як заманеться» – стосунки тріснуть і їх потім не склеїти.
Найкращий спосіб врятувати і зберегти шлюб – це розвивати духовну єдність та взаєморозуміння. Священне Писання навчає: «І якщо хтось буде перемагати одного, то двоє встоять проти нього: і нитка, зібрана втроє, не скоро порветься» (Екл. 4:12). Ці слова потрібно розуміти так – коли подружжя разом, то це вже сила. А коли Бог є третьою ниткою у взаємовідносинах, то це сприяє сімейному успіху. Людські відносини, почуття, міркування прославляють Творця тоді, коли Він є на першому місці в житті подружжя. Але ж це неможливо! Чоловік і жінка мають різні думки, соціальний статус, виховання, культуру, походження. Люди, будучи одруженими протягом якогось часу, усвідомлюють, що є зовсім різні. Але якщо вони слідують за Христом, то тоді рухаються в одному і правильному напрямку. Вірність Богу це, насамперед, є вірність один одному. У Господі всі рівні: «Немає вже ні іудея, ні язичника; немає раба, ні вільного; немає чоловічої статі, ні жіночої: бо всі ви одне в Христі Ісусі» (Гал. 3:28). Наша ідентичність, наші мрії і наміри будуть мати фатальні випробування, якщо будуть поза Христом. Таким чином, подружжя охороняє свої душі, коли вирішило сховати їх в Господі і дозволить Йому охороняти їх священний шлюб.
Християни з самого початку буття Церкви завжди відстоювали красу, цінність і значимість шлюбу в житті людини. Ранньохристиянський апологет Тертуліан, (жив у II столітті) в своєму «Посланні до дружин» так говорить про шлюб: «Як зобразити щастя подружжя, яке укладає сама Церква, яке стверджує молитва, запам’ятовує благословення, оголошують Ангели і остаточно стверджує Отець. Як приємно ярмо двох сердець, з’єднаних одною надією, одним вченням, одним законом. Вони як діти одного Отця, як раби одного Господа; немає між ними ніякого розбрату ні в душі, ні в тілі. Вони два в одній плоті. Де плоть одна, там і дух один. Вони разом моляться, разом схиляють коліна, разом постять, взаємно наставляють і закликають один одного. Вони разом присутні в храмі і на трапезі Господній, разом терплять гоніння, разом насолоджуються спокоєм. Вони нічого не приховують один від одного, не бувають в тягар один іншому. Вільно відвідують хворих, без сорому роздають милостиню, без розваги стоять у молитовних зібраннях; разом співають псалми та гімни, і взаємно підтримують один одного до прославлення Господа». Ці слова свідчать про те, що чоловік і жінка обов’язково повинні виділити час на те, щоб разом молитися і читати Біблію. Необхідно спілкуватись про духовне, а не тільки вести світські бесіди і осуджувати «всіх і вся». Подружжя повинно зрозуміти, що думають і як оцінюють обоє різні ситуації у світі, країні та взаємовідносини у сім`ї. Чоловік і дружина, перед тим як прийняти важливе сімейне рішення, повинні радитись з Богом і священиком. Вони повинні шукати мудрості, насамперед, у Божому Слові, проповіді священика, настанові батьків і старших, а не у безбожних порадників чи ворожок, відьмаків та екстрасенсів. Краще заручитися молитовною підтримкою священика і братів та сестер по парафії ніж чаклунів і нечистої сили.
Святитель Іоан Златоуст в Гомілії на книгу Буття пише: «Де чоловік, жінка й діти у згоді та любові з’єднані зв’язком чесноти, там поміж нами Христос». І правда в цьому! Чоловік і жінка повинні більше часу проводити разом. В сімейному житті потрібно більше романтики – допомагати один одному в домашніх обов’язках, говорити гарні слова, часто обійматися, робити приємні сюрпризи та подарунки, не осуджувати один одного при інших людях (особливо при дітях!!!). Потрібно служити своїй половинці. Чоловік не повинен думати про свою дружину – «Ось є багато жінок, але моя найкраща». Ні, він повинен усвідомити, що на всьому білому світі є тільки одна жінка – це його дружина, а інших не існує! Так і жінка не повинна думати – «Мій чоловік кращий за інших». Потрібно сказати так – «Мій чоловік єдиний» і ніколи не порівнювати його з іншими. Подружжя повинне запам’ятати, що вінчаний шлюб це не просто маленька шлюпка – це глибинний підводний човен і з нього не втечеш. Необхідно навчитися жити і виживати разом, вирішувати спільні і особисті проблеми та негаразди.
Один західний дослідник сімейних стосунків влучно зазначив: «Бог дає нам принципи, щоб охороняти наші взаємовідносини з Ним. Стосунки у шлюбі є Його відображенням. Якщо ми встановлюємо кордони в нашому емоційному, психічному, духовному і фізичному житті, то ми охороняємо наші стосунки заради себе, заради своїх дітей і заради всіх, хто має до нас відношення». Слід усвідомити, що кохання між чоловіком і дружиною подібні до дуже красивої троянди. І як будь-яка рослина ця «сімейна квітка» потребує постійного підживлення і своєчасного поливання. Водою для «квітки Любові» є терпіння, а добривом – взаєморозуміння, повага і жертовність. Якщо слідкувати за «квіткою стосунків» і весь час бути напоготові, тоді ця рослина буде пахучою і квітучою. А той хто буде нехтувати елементарними правилами в догляді за «квіткою Любові», в результаті отримає суху ікебану.
На сам кінець, хочу розставити всі крапки над «і». На моє глибоке переконання, невінчане співжиття двох людей я назвав би браком, адже брак – щось неповноцінне і тимчасове, а вінчане таємниче поєднання двох сердець – шлюбом (вічним і благословенним)! Адже шлюб – це доленосний вибір для вічності, який з`єднує душі людей назавжди.
Протоієрей Діонісій Буренко
Повязані записи
