У час коротких похмурих днів, що гарчать генераторами, і довгих холодних ночей, повних тривожних новин, здається, що світла у світі майже не залишилося. Саме тепер, коли наближається Різдво, львівське видавництво «Свічадо» випускає у світ «Різдвяну свічку», бестселер американського місіонера і письменника Макса Лукадо – затишну оповідь про диво віри, пам’яті та прощення.
Макс Лукадо видав «Різдвяну свічку» в 2006 році – оповідання здобуло багатолітню популярність, а в 2013-му було екранізоване. Це сучасна різдвяна оповідка у вінтажному дусі – притча про диво, яким люди спроможні стати в житті одне одного.
Отже, автор запрошує нас у Ґледстоун – невеличке англійське містечко ХІХ століття: тут уже кілька поколінь родина Геддінґтонів виготовляє свічки у маленькій майстерні, яку регулярно відвідує справжнісінький янгол. Раз на двадцять п’ять років у робітні свічникаря стається чудо: небесний гість торкається однієї свічки, і той, хто згодом з молитвою її запалить, одержить сповнення свого найзаповітнішого прохання. Містечко не просто пишається цією історією – воно нею живе; а щасливий обранець, який отримує різдвяну свічку, на багато років стає справжньою легендою серед місцевого люду. Ми відвідуємо Ґледстоун в 1864-му разом із новим священником, який, м’яко кажучи, скептично ставиться до свічкового чуда; а тим часом це – саме той рік, в якому воно мало б відбутися, а спраглих дива цього разу – неочікувано багато, включно й зі самою свічникарською родиною. І цього року їх чекає (не)приємна несподіванка.
Макс Лукадо пише свій твір у дусі класичних різдвяних оповідань позаминулого століття – недаремно у післямові Зоя Жук згадує імена Дікенса, Троллопа, Марка Твена etc.; я можу сказати, наприклад, що ви точно зустрінетеся тут із одним з Дікенсових духів, а може й відчитаєте власні алюзії. Та я, за співпадінням, читала цю книжку незадовго після збірки англійської готичної прози, тож мені було важко налаштуватися на легку й світлу тональність «Різдвяної свічки». Вона смакувала мені похмуро, а образи мимоволі глибшали – і, можливо, в тому й цінність оцього тексту: він може бути затишною казкою, а може бути непростою історією віри, сумніву, розчарування і самотності. Наприкінці книга змусить вас замислитися про те, яку роль Господь відіграє у вашому особистому – такому природному, зрештою! – жаданні чуда, і про те, на що ви покладаєте свою справжню надію. Промовиста біблійна алюзія янгола, що дотиком зрушував цілющу воду Витезди, нагадає про те, що Господь не просто обирає для чуда, кого захоче – Він єдиний знає, чиєму серцю воно найнеобхідніше.
Це доволі проста, але дуже цінна книга – я сказала б навіть, свічково-тепла; у короткі дні Різдвяного посту вона зігріє натхненням стати, за словом Христа, світлом для світу. Це історія про те, як мале стає джерелом великого – і тут мені спадають на думку слова Патріарха Йосифа: «…не кожний вродився генієм і не кожному дав Бог довершувати спасенні діла і повертати умовинами часу, немов коловоротом, але кожному дано бажати “великого”, молити Бога про те, помагати посильно у великих духових будовах, бо з дрібних цегол виростає гігант. Кожний може чинити добре, а в кожному доброму є і велике» («Μεγαλα αιτεσθε! – Великого бажайте!», 1957). У дорозі до Різдва ця затишна оповідь буде хорошою мотивацією – попри все – не зневіритися і не дозволити пітьмі погасити свій особистий пломінець. І стати джерелом світла – насамперед для тих, кому зараз особливо темно.
Книгу «Різдвяна свічка» Макса Лукадо в українському перекладі Андрія Піскуна можна придбати у книгарнях видавництва «Свічадо».
Марія Цьомик
Також читайте: Пісня рибацьких сітей. Арчибальд Кронін «Ключі Царства»
Життя у світлі Сильмарилів. Гамфрі Карпентер «Дж. Р. Р. Толкін: Біографія»
У пошуку нових струн для Псалтиря. Дітріх Бонгьоффер «Псалми. Молитовна книга Біблії»
Повязані записи
