«Небезпеки для християнина (учня Ісуса Христа, котрий живе так, як вчить Христос), який починає займатися йогою через практики фізичні пов’язані з тим, що людина щораз більше починає втягуватися у філософію і спосіб життя, який пропонує йога. Спочатку через фізичні практики, потім через практики дихання, ще пізніше через практики медитації, мантр, відповідної їжі та інші духовні практики, які пов’язані з поїздками на конференції, зміною ставлення до медицини. Тобто збільшуючи свою активність в цій сфері людина починає входити в «нову церкву», нову спільноту, і, можливо, що раз більше нехтуючи молитвою, читанням Святого Писання, сповіддю, Євхаристією, реколекціями, тобто своїми стосунками з Ісусом Христом. Інша справ, якщо це буде номінальний християнин, який не вибрав Ісуса Христа за свого вчителя і знайшов собі в йозі щось, що приносить радість через тіло і для духа… В такої людини, можливо, навіть не постане питання: Чи може християнин займатися йогою як практикою тілесною або духовною?
Дехто впевнено каже, що можна займатися тільки тілесною практикою йоги, а не духовною, тоді немає небезпеки.
Для мене авторитетом є отець Йосиф Марі Верлін, який довгі роки займався йогою, а потім пережив духовне навернення і його вчитель сказав такі слова: «Навіть якщо Ви займаєтеся йогою для здоров’я, це не перешкода для йоги зробити своє…», тобто вести в світ духа, та окультної енергії. Тому отець Верлін застергає, що не можна відділити тілесні практики від духовних наслідків.
Для підтвердження наведу такий приклад. Людина, не християнин, ходить на Хресну дорогу до храму, три рази на тиждень і по півтори години, розважає 14 стацій, слухає про «якогось Ісуса», бачить як всі цілують ноги розп’ятого і теж цілує, розважає про людей, які допомагали Ісусу пройти Хресну дорогу. Отож, якщо така людина буде три рази на тиждень ходити Хресною дорогою, дивитися на всі ці Страсні ікони, розважати ці події, хіба вона не почне цікавитися ким є Ісус Христос? Або якщо людина не знає Ісуса Христа, але, наприклад, не може спати і їй запропонують читати щодня по півгодини Псалми, або повторювати молитву, або читати щоденно 15 хвилин Новий Завіт. І все це тільки, як практика, щоб добре спалося. Хіба така людина, яка щодня читатиме 15 хвилин, або 3 рази в тиждень по півгодини Святе Письмо не почне проникатись особою Ісуса Христа і духом навчання, яке говорить Ісус Христос?
Те саме є з йогою, як практикою. Йога – це дорога, котра обіцяє спасти людину від страждань перероджень… Повторюючи мантри, займаючись дихальними вправами, складаючи долоні для закриття енергії мудри, – це все пропонується як практики, щоб жити більш здоровим, наповненим та щасливішим життям. Люди займаючись йогою також бажають заспокоїти розум, оспівавши різні мантри. А ви знаєте що ці мантри означають? Багато мантр це імена божеств і духів з індуізму. Тож, коли людина їх говорить то відкривається на дію цих духів… Для нас, християн, ці практики є окультними! Зосереджуючись на собі, своєму тілі, це все відділяє від людей, заглиблюючись у це ми дізнаємось про нові втілення, реінкарнацію, карми, енергетичні центри. Втягуючись в це, ми приймаємо певний світогляд, мислення, яке пояснює нам світ. Як наслідок, ми нехтуємо нашими стосунками з Ісусом як нашим Господом та Спасителем, вірячи у те, що все ми робимо самі, без Божої допомоги. Все це провадить до ізоляції та зосередженості на собі…
Тож у пошуках відповіді на питання: «чи займатися йогою?» – запитай себе: «хто для тебе Христос? Чи хочеш ти піти дорогою якою пропонує Ісус чи дорогою яку пропонує філософія йоги?» – зазначив о. Микола Лучок під час третьої реколекційної зустрічі з духівниками міста в часі Великого посту.
Читайте також: «І Християнство, і йога пропонують дорогу, істину, спасіння, тож треба вибрати, якою дорогою іти» – о. Микола Лучок
Підготувала Анна Грапенюк
Повязані записи
