Однією з помітних львівських традицій у період Великого посту є передвеликодня Сповідь: черги до сповідальниць стають довшими.
Чи обов’язковою є Сповідь перед Пасхою?
Про це ми поцікавились у львівських священників різних конфесій.
Також чиатйте: О. Андрій Сіданич: «Я завжди виймаю частицю за працівників Львівської міської ради»
О. Андрій Сіданич, священник львівського Гарнізонного храму свв. апп. Петра і Павла УГКЦ, капелан Львівської міської ради:
Ми не можемо трактувати сповідь як щось примусове. Однак Церква рекомендує перед Великоднем підготовити свою душу до цього світлого свята. Безумовно, важливо, щоби люди не трактували цього так, що треба сповідатись лишень раз у рік. Це важливо робити і перед іншими великими святами. Чому б не посповідатися, коли готуємося до свого дня народження? Взагалі доброю практикою було би сповідатися бодай раз на місяць, наприклад, у першу п’ятницю. Але Церква рекомендує хоча би раз у рік. Сповідь є дуже важливою для християнина.
Також читайте: Сихівська Марія: невідоме чудо Богородиці з Гваделупи, що триває у Львові
О. Яцек Коцур, настоятель парафії Архангела Михаїла РКЦ у Львові:
Окрім Божих заповідей, є ще Церковні заповіді, одна з яких зобов’язує католиків принаймні раз у році сповідатися і у Великодньому періоді прийняти Святе Причастя. Ця заповідь була прийнята на IV Латеранському Соборі, який відбувся в 1215 році, і до сьогодні чинна. Собор прийняв таке рішення тому, що в той час люди дуже рідко сповідались і ще рідше причащались. Загалом людина може причащатись після сповіді так довго, поки не має важкого гріха. Бо на початку кожної Святої Меси є акт перепрошення Господа Бога, в якому людині відпускаються повсякденні гріхи.
Тому варто поставити питання: чи обов’язково є прийняти Причастя у Великодній період (до урочистості Пресвятої Трійці)? І відповідь буде: так. А сповідатись можна раз у році в будь-який час. Водночас це було би нелогічно – сповідатись на Різдво, а приймати Святе Причастя на Зелені Свята. Теоретично – можна, а на практиці – то треба бути вже святим, щоб так довго не сповідатись.
Також читайте: «Будьте відважними»: три історії від о. Юрія-Антонія Меуша ЗНІ про зцілення душі і тіла
О. Юрій Меуш зі Згромадження Найсвятішого Ізбавителя, УГКЦ:
Сповідатись і приймати Святе Причастя бодай раз на рік перед Пасхою прописано ще старими правилами. І це цілком відповідає подіям, які ми згадуємо у Страсний Тиждень, коли Христос установив Тайну Євхаристії, і коли сама Жертва була Ним складена. Щоб узяти участь у Пасхальному Таїнстві у всій глибині та повноті, треба прийняти Тіло і Кров Ісуса Христа в Причасті, а не тільки споглядати за Службою Божою.
Митрополит Андрей Шептицький також вважав, що Сповідь і Причастя бодай раз на рік – це добра практика. В інший час упродовж року людина вирішує сама, скільки їй причащатися, але якщо вона не робить цього бодай раз на рік, то вчиняє важкий гріх. Якщо людина не мала можливості до Пасхи, то має доступити до Сповіді і Причастя впродовж 40 днів після Пасхи.
Також у багатьох парафіях, зокрема, на Франківщині, практикують так звані духовні «толоки». Священники з цілого деканату, сім чи вісім, по можливості обирають дні і по черзі разом приїжджають на кожну парафію, де сповідають людей. Священник перед тим робить оголошення, що в такий-то день на парафії буде передпасхальна Сповідь, приїде багато отців.
В храмах, де служать отці-редемптористи, мало хто сповідається раз на рік. З моїх спостережень, таких людей стає все менше. Наші парафіяни свідомі щодо цього і мають можливість зробити це часто впродовж року, завжди хтось із отців сповідає.
О. Михайло Сивак, ректор Львівської православної богословської академії, Львівсько-Сокальська єпархія ПЦУ
Оскільки піст – це підготовка до Пасхи, час очищення, оновлення та єдності з Богом, то це абсолютно логічно, щоб цей період супроводжувався Сповіддю – покаянням і очищенням душі людини. Водночас існує загроза підійти до цього питання формально. Людина повинна жити життям Церкви, і тоді духовні потреби, такі як Сповідь і Причастя, будуть для неї абсолютно природними і логічними.
Християнин, який приходить до храму, але не бере участі у Таїнствах Церкви, подібний до людини, яка приходить у лікарню, щоб отримати допомогу, але в кабінет до лікаря на заходить: походила по коридорах і пішла. Ніби була в лікарні, але результату нема. Так само й тут – якщо християнин у час посту хоче очиститись душею, то він повинен для цього робити якісь кроки.
У Православній Церкві такого канону, щоби обов’язково причащатись чи сповідатись раз у рік, я не знаю. Людина повинна йти на Сповідь тоді, коли вона це відчуває, коли вона готова, коли вона має потребу в цьому. І коли вона духовно налаштована. Але для цього не потрібно чекати роками, треба бути активним у житті Церкви. У правилі П’ято-шостого (Трульського) Вселенського Собору в Константинополі (691-692 рр.) зазначається, що християнин, який три неділі поспіль не бере участі у богослужінні, відлучає себе від Церкви. Брати участь у Літургії означало в ті часи – причащатись. Позбавлення Причастя було великою епітимією. У наші ж часи апостасії епітимією буде навпаки – часте Причастя.
Щодо Таїнства Покаяння, то є дві традиції: грецька і наша. В грецькій – сповідь не є обов’язковою перед кожним Причастям, в нашій вони йдуть синхронно – сповідаємось щоразу, як хочемо причаститись. Мабуть, саме тоді, коли стали рідко причащатись, і випрацювалася практика обов’язкової сповіді перед кожним Причастям. Якщо воно раз на рік, або й рідше – це закономірно. У будь-якому разі, до цих Таїнств треба готуватись і підходити свідомо і дуже серйозно.
Також читайте: Символ незгасної Церкви: історія і сучасність храму Петра і Павла на Личаківській
О. Микола Кавчак, клірик парафії свв. апп. Петра і Павла (на Личаківській), Львівська єпархія ПЦУ
Сповідь не прив’язана до Великодня, люди повинні приходити до Сповіді і Причастя впродовж усього року. Це хіба що на Західній Україні склався такий шаблон, що раз у рік перед Пасхою треба йти до Сповіді. Сповідатися і причащатися, жити життям Церкви треба весь час – кожної неділі приходити до Сповіді і Причастя.
Великий піст сам по собі вже є очищенням, в першу чергу духовним: ми збільшуємо молитву, обираємо інші види стримання, щоби підготовити себе до зустрічі з Воскреслим Христом. Звичайно, добре, коли людина хоча би раз у рік прийде до Сповіді, а є й такі, які сповідались місяць тому, а хочуть запричащатися, та в нас так не прийнято. Добре завжди сповідатись і причащатись перед великими Дванадесятими святами, це має бути звичайним порядком річного кола для християнина.
Перед Пасхою маємо в храмі величезні черги до Сповіді, особливо в останні два тижні. Зараз будемо мати Благовіщення, люди будуть всі йти; потім буде Вербна Неділя, коли люди всі знають, що треба вербу посвятити і відразу до Сповіді піти, бо то перед Пасхою вже нема куди тягнути. Переважно зі сьомої години ранку – ще церква не встигає відкритись, а вже черги стоять, бо хочуть до Сповіді. Ще став помічати, що все більше людей хоче зробити все поскоріше, так ніби, щоб просто відбути то. На жаль.
Також читайте: «Не соромитися нашої віри». Розмова з капеланом Львівської міської ради (+ відео)
О. Михайло Сивак: «Я не уявляв собі, що священник може бути якийсь інший»
О. Юрій-Антоній Меуш ЗНІ: «Ворог людського спасіння воює проти святих місць»
О. Яцек Коцур: Що таке духовне усиновлення ненародженої дитини?
Сповідь у телефоні! Український священник створив покаянний мобільний додаток
Повязані записи
