Коли бачу вишиванки, розумію, що їх створила майстриня з величезним досвідом. Бо ж вишивка – справа жіноча. Але коли бачу, що рушники, картини та ікони вишиває чоловік, моєму захопленню нема меж. Однак цього разу мені пощастило побачити роботи 9-річного Степанка Молдавчука із села Богдан, що на Рахівщині. Про це повідомляє сайт “Високий замок”.
Степан щойно закінчив третій клас, а на його рахунку уже ціла галерея вишивок. Голку вперше взяв до рук, коли йому виповнилося сім років. Бачив, як мама Оля вишиває хрестиком, то й собі попросив, щоб дала шматок полотна, голку і нитки. У родині закарпатських газдів – четверо дітей. Пані Оля з чоловіком Степаном виховують трьох доньок і одного сина.
– Це було перед Великоднем, – розповіла журналістці «ВЗ» пані Оля. – Я взялася вишивати рушники на пасхальний кошик. З роботою зараз сутужно, та ще й у селі, тож вирішила якусь копійку на свята заробити. Степан також попросив, щоб я купила йому заготовку. Придбала йому маленьку іконку – княгиню Ольгу, і він її сам вишив. Ось такий мені зробив подарунок! А потім попросив ще щось йому придбати. І ось так біля мене Стьопа навчився дуже гарно вишивати не лише нитками, а й бісером. Я вам більше скажу: у нього така швидкість, що вишиває навіть швидше за мене (сміється. – Г.Я.).
– То так виходить, що у Степана тепер свій маленький бізнес?
– Так, вишиває ікони, рушники, картини з квітами. От цього року продав чотири рушники – два великі і два маленькі. Але найбільше йому подобається вишивати ікони.
– Як оцінює свою роботу?
– Великі рушники по 900 гривень, маленькі – по 300. Усе залежить від кількості бісеру на рушнику. Чим більше його є, тим дорожчий буде.
– На що витрачає гроші юний майстер?
– Ще не витрачав. Збирає на телефон. Троє моїх дітей – школярі. А маємо лише два телефони, їм важко трьом дистанційно вчитися на двох телефонах. То Стьопа хоче до 1 вересня мати свій власний телефон. Бо він не лише добре вишиває, а й добре вчиться. А ще плете на спицях.
– Може, ще й нашій армії якісь кошти пересилає?
– Ми про це думали. Але Стьопа вишив ікону – «Ісус Христос у Гетсиманському саду», яку ще треба «одягнути» у рамку. Хоче її продати, а гроші віддати на лікування дворічного Павлика, який живе у нашому регіоні. Це його велике бажання, і, звісно, ми так і зробимо.
– А по гриби ходите?
– Як же можна жити поблизу лісу і не збирати грибів? По гриби треба йти дуже далеко, то зазвичай ходить сам чоловік. Я вдома з дітьми, бо не хочу їх самих залишати. А от чорницю, ожину, суниці й малину ходимо збирати усі разом. І собі залишаємо, і маємо трохи на продаж.
До розмови долучився Степанко.
– Я так люблю вишивати, що можу це робити навіть цілий день.
– Бувало таке, що мама змушує попороти?
– Ніколи. Ще ні разу не поров.
– А над чим працюєш зараз?
– Вишиваю ікону цариці Олени (Олена Константинопольська, яка знайшла Животворний хрест. – Г.Я.). Моя молодша сестра називається Олена. То хочу зробити їй такий подарунок.
Джерело: “Високий замок”
Повязані записи
