Ми вже багато говорили про Святі Таїнства, зокрема про Святе таїнство хрещення – народження для світу нового Християнина. Говорили про саму суть таїнства, про його неправильне розуміння, про те, для чого воно насправді призначене. Не згадали ми лише про двох дуже важливих у хрещенні осіб – Хресних батьків. Отож, для чого потрібні хресні батьки, скільки їх має бути, як їх вибирати, чи можна відмовляти в пропозиції бути хресним\хресною, які обов’язки у хресних батьків? Спробуємо коротко дати відповіді на ці питання.
Власне винаходити велосипед не будемо, а звернемось до Церковних Документів. Оскільки ваш покірний слуга належить до УГКЦ, то і говорити про хресних батьків ми будемо у традиції саме цієї Церкви.
Отож, двома основними документами, якими керується УГКЦ в питанні вибору та місії хресних батьків є нормативний документ, спільний для всіх Східних Католицьких Церков – Кодекс Канонів Східних Церков, та Катехизм УГКЦ «Христос – Наша Пасха». Обидва ці документи містять два і один пункт, відповідно, стосовно цього питання. Оскільки ці пункти невеликі, то наведемо і зацитуємо їх тут повністю, а потім спробуємо коротко проаналізувати:
Кан. 684 – § 1. Відповідно до найдавнішого звичаю Церков, той, хто має бути охрещеним, повинен мати принаймні одного хресного батька.
2. Обов’язком хресного батька, на підставі прийнятого завдання, є супроводити того, що вийшов з дитинства і має охреститися, під час християнського втаємничення або представляти дитину до хрещення і старатися, щоб охрещений вів християнське життя, відповідне хрещенню, і сумлінно виконував пов’язані з ним обов’язки.
Кан. 685 – § 1. Для того, щоб хтось важно виконував завдання хресного батька, вимагається, щоб:
1-е – прийняв три святі тайни: хрещення, миропомазання і Євхаристію;
2-е – належав до католицької Церкви, з дотриманням § 3;
3-є – мав намір виконувати це завдання;
4-е – був призначений тим, хто має бути охрещеним, або його батьками чи опікунами або, якщо таких немає, то служителем;
5-е – не був батьком або матір’ю чи в подружжі з тим, хто має бути охрещеним;
6-е – не був покараний карою екскомуніки, навіть малої, суспензи, усунення, або позбавлення права виконувати завдання хресного батька.
2. Для того, щоб хтось дозволено виконував завдання хресного батька, крім того потрібно, щоб він був у віці, що його вимагає партикулярне право, і вів життя, згідне з вірою і завданням, яке має прийняти.
3. З виправданої причини можна допустити вірного якоїсь східної некатолицької Церкви до завдання хресного батька, але завжди разом із хресним католиком.
Отож, в цих пунктах ми отримуємо відповіді на кілька популярних питань, котрі задають собі молоді батьки при хрещенні своєї дитини.
Читайте також: Ісповідую одне хрещення…, або коли батьки дарують світові нового християнина
Бачимо в першому каноні постанову стосовно обов’язкової наявності і кількості хресних батьків. За найдавнішою традицією Церкви є факт, що хресні батьки – восприємники мають бути. Така практика існувала у древній Церкві, коли за катехумена, котрий бажав охреститися, мусив поручитися авторитетний член церковної спільноти, який також у майбутньому був відповідальним за духовний поступ новоохрещеного. Власне ця відповідальність і вилилась у параграф другий Канону 684 – який власне і розкриває справжню суть того, для чого призначені хресні батьки – бути батьками у вірі і вести нового християнина шляхом зростання у чеснотах. Також їхнім обов’язком в сьогоденні, коли хрестять у абсолютній більшості немовлят, є від імені охрещуваного відрікатись сатани, з’єднуватись із хрестом та присягати вірити йому і служити, а також промовляти замість охрещуваного немовляти Символ віри. Щодо кількості хресних батьків – бачимо, що достатньо і однієї людини, проте, зазвичай у нашій традиції їх є таки двоє, а де місцевий є іншим – то і кілька пар, Церковним законом це не заборонено.
Наступний Канон, 685 говорить нам про вимоги до того, хто має виконувати функцію хресного батька\матері. Отож, потенційні хресні батьки мають бути охрещеними, миропомазаними, та такими, котрі прийняли Євхаристію, тобто пройшли всі три Таїнства християнського втаємничення, також, якщо батьки і новоохрещиний(а) є греко-католиками, то і хресні батьки (а точніше – згідно із параграфом третім цього ж канону – один із них) мусять належати до Католицької Церкви. Також потрібно, щоб хресний мав намір виконувати це завдання і був вибраний батьками охрещуваного немовляти, чи самою охрещуваною дорослою людиною. Ці два пункти дають відповідь на запитання, а точніше розвіюють відомий забобон стосовно того, що «не можна відмовляти» коли просять бути хресним\хресною. Радше навпаки. Оскільки ця місію є дуже і дуже відповідальною, тому справді огульно на неї погоджуватись не варто. Хресні батьки мають бути батьками духовними – батьками у вірі. Саме тому їх і варто обирати за критеріями особистого духовного поступу, а не за можливістю дарувати дорогі подарунки… З іншого боку – якщо Ви не чуєтесь в силі бути добрим духовним батьком\матір’ю для майбутнього похресника – краще таки відмовитись, адже бути хресним\хресною – не лише велика честь, але і велика відповідальність.
Ще одна важлива перешкода – не може бути хресним чи хресною хтось із рідних батьків охрещуваного\охрещуваної, або бути із ним\нею у подружжі. Цей пункт, зокрема, спростовує популярний в наших краях міф про те, що коли на момент хрещення дитини хресний і хресна були неодруженими, то в майбутньому вони вже не зможуть бути подружжям. В Католицькій Церкві таке цілком можливо, тобто хлопець і дівчина, які мають спільного похресника в майбутньому не мають перешкод для того, аби укласти подружжя.
Останній пункт говорить про визначений вік для хресних батьків, та посилається у цьому питанні на Партикулярне право. Партикулярне право УГКЦ, а точніше його 82-й Канон дозволяє повноважно виконувати обов’язки хресних батьків особам, які досягли 16-річного віку.
Наостанок же, як духовну пораду і настанову хресним, та часткове роз’яснення таїснтва хрещення подаємо відповідний параграф із Катехизму УГКЦ «Христос – Наша Пасха»:
418. Церква охрещує дорослих і дітей, щоб увести їх у нове життя в Христі. Церква хрестить дітей – носіїв Божого образу, щоб вони отримали благодать богоуподібнення. Разом із даром життя, святе таїнство хрещення, до якого батьки приносять свою дитину, є найціннішим даром, котрий вони можуть їй дати. Коли звершується хрещення дітей, то віру в Христа, від їхнього імені, висловлює церковна спільнота, представлена хресними батьками. Вони разом із батьком та матір’ю беруть на себе відповідальність перед Богом і Церквою за християнське виховання дитини, за те, щоб у церковній спільноті вона зростала у вірі, благочесті й пізнанні Бога. Хресними батьками як дітей, так і дорослих можуть бути тільки вірні, віра та спосіб життя яких може послужити похресникові зразком для наслідування. Духовний зв’язок між хресними батьками і похресником триває протягом усього життя. хрещення дитини не є насильством над нею, бо як батьки чи вихователі годують чи навчають дитину задля її добра, так само і віруючі батьки, приводячи її до таїнства хрещення, відкривають для неї життя у Бозі.
Володимир Мамчин
Повязані записи
