У попередніх нотатках ми говорили про перше із трьох Святих Таїнств християнського втаємничення – Святе Хрещення. Сьогодні пропонуємо коротко роздумати над другим – Миропомазанням. Що таке миропомазання? Навіщо воно? Скільки разів за життя уділяється? Як виглядає? Про це та інше спробуймо роздумати спільно.
Почати, мабуть, варто із того, що більшість наших вірних поняття не має, що хрещення і миропомазання – це два абсолютно різні таїнства. Власне через те, що їх уділяють разом, а в присутніх не має великого бажання детально вслухатись у Літургійні тексти. Хоча виходом були б (зрештою багато отців так і робить) коментувати процес під час таїнств. Я вже говорив, що таїнство хрещення є народженням нового християнина, інтродукцією його в життя Церкви, та головне – вигнання диявола і злучення новоохрещеного з Христом. Відразу ж за хрещенням слідує святе таїнство миропомазання. В цьому таїнстві новоначальний християнин отримує «Печать дару Духа Святого» – дари Святого Духа, які спливають на нього із помазанням святим миром.
Таїнство миропомазання у Східній і Західній. Відмінності
Власне, тут хочу зазначити різницю в традиціях у Східній і Західній Церкві. У Латинській Церкві хрещення уділяється немовлятам, а миропомазання – підліткам у віці 14-16 років, і саме миропомазання у Латинській традиції є інтродукцією нового «самостійного» християнина у життя Церкви, в той час як хрещення трактується як «змивання» первородного гріха. А у Східній Церкві, як вже зазначав вище, Хрещення є впровадженням людини в Церковну спільноту. Натомість миропомазання – обдарування дарами Святого Духа для скріплення і можливості витривалого стояння у вірі.
Чин миропомазання
Якщо аналізувати Чин миропомазання, як він поданий у Требнику, то починається він одразу ж із вказівки про те, що Таїнства втаємничення мають тривати разом: «Пам’ятай, ієрею, що тайна святого миропомазання, за уставом святої Східної Церкви, завжди прилучується до святого хрещення». Символічним також є те, що Чин починається не звичайним для більшості богослужінь виголосом «Благословенний Бог наш…», але виголосом, яким починається Свята Літургія: «Благословенне Царство…», тобто підкреслюється важливість таїнства для поступу новоохрещеного до Царства Божого. Далі теж дуже символічним є промовляння молитви «Царю Небесний», молитви до Святого Духа, який має зіслати свої Дари на Помазуваного святим миром.
Гідними уваги є також прохання у єктенії за особу, котра приймає миропомазання:
«Щоб помазанням всесвятого, добродійного і вседовершуючого мира подалась новопросвіщенному рабу Божому (або новопросвіщенній рабі Божій) ім’я, божественна сила на перемогу і знищення всіх супротивних диявольських підступів і нападів, що находять чи то від тіла, чи від світу, Господу помолімся.
Щоб був він хоробрим і переможним подвижником (або була вона хороброю і переможною подвижницею) Христа Бога нашого, силою, діянням, благодаттю і пришестям Святого Духа, помазанням всесвятого мира, Господу помолімся.
Щоб був він твердим і кріпким і непохитним (або була вона твердою і кріпкою і непохитною) у православній вірі, любові і надії, помазанням всесвятого мира всі дні життя свого, Господу помолімся.
Щоб йому (або їй) дана була благодать помазанням всесвятого мира, щоб він (або вона) завжди хотів (або хотіла) зі сміливістю, без страху і бездоганно ісповідувати перед усіма ім’я Христа Бога нашого, і Його ради страждати, і з любов’ю вмерти, Господу помолімся.
Щоб він зростав (або вона зростала) в усіх чеснотах і мав (або мала) успіхи у заповідях Христа Бога нашого, помазанням всесвятого мира, Господу помолімся.
Щоб спасенним страхом у чистоті і правді душу його (або її) зберегти, помазанням всесвятого мира, Господу помолімся.
Щоб він дозрів (або вона дозріла) в людину досконалу в міру росту повноти Христової, силою, діянням, благодаттю і зшестям пресвятого Духа, помазанням всесвятого і вседовершуючого мира, Господу помолімся».
Далі слідує молитва над помазуваним, яка, власне закінчується кульмінаційним моментом таїнства – помазання новоохрещеного на чолі, очах, ніздрях, устах, вухах, грудях, руках, і ногах святим миром. Помазуючи священик співає слова «Печать дару Духа Святого». Саме посередництвом цієї Літургійної чинності новий християнин обдаровується Святим Духом. Опісля також читається уривок з апостола до Римлян і Євангелія від Матея про Хрещення. Відтак слідує кінцева Єктенія і відпуст.
Скільки разів можна отримати миропомазання?
Ще одне важливе питання, яке варто розглянути стосовно цього таїнства. Очевидно, що воно, як і хрещення уділяється лише один раз, адже благодать Духа Святого, котра зійшла на помазуваного не може бути якимось Чином «забрана» чи «недодана», саме тому Католицька Церква як нікого не «перехрещує» так нікого і не «перемиропомазує».
Чим є святе миро?
Святе миро – пахуча суміш олії та багатьох ароматичних речовин – символізує багатство й розмаїття духовних дарів, що їх Святий Дух дарує новонародженому в Христі. «Не думайте, що Миро є звичайним миром; як хліб по освяченні не є звичайним хлібом у Євхаристії, а є Тіло Христа, так і святе миро не є звичайним миром після освячення – воно стало даром Христа, і завдяки присутності Святого Духа у ньому є Божа сила». Священик уживає миро, яке у Великий Четвер освятив Глава помісної Церкви, що свідчить про єдність Церкви.
Миропомазання та мирування. Як не переплутати?
На завершення скажу про ще одну дуже поширену серед наших вірних помилку: коли миропомазанням називають мирування. Власне миропомазання – це святе таїнство, котре уділяється раз в житті і відбувається через помазання святим миром, натомість мирування уділяється під час кожного всенічного богослужіння на Утрені під час Канону і є звичайним обрядом помазання чола вірних благословенною на Литії олією. Але про ці та інші термінологічні неточності детальніше напишу вже у наступних нотатках.
Володимир Мачин
Повязані записи
