Щомісяця священники «Центру військового капеланства» Львівської Архиєпархії УГКЦ збираються разом, щоб обговорити книги, які вони прочитали. Остання зустріч отців відбулася минулої п’ятниці, 29 жовтня, у бібліотеці центру. Ми побували там, тож розповімо вам, що читають львівські військові капелани.
«Раз на місяць ми зустрічаємося і обговорюємо книжку, яку за цей час намагаємося прочитати. Ми ділимося враженнями та рекомендуємо чи не рекомендуємо її один одному. Робимо це для того, щоб мотивувати військових капеланів читати, незважаючи ні на що, а також щоби ми могли рекомендувати ці книги воїнам, з якими ми спілкуємося і над якими здійснюємо нашу душпастирську опіку», — пояснив мету заходу керівник центру та настоятель Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла о. Тарас Михальчук.
Також читайте: О.Тарас Михальчук: «Повертатись у пекло військового мотивує любов»
Цього разу на зустрічі було шість священників, інші не змогли прийти через обставини. Отці-капелани сіли навколо столика, у кожного в руці книжка. Зустріч розпочали молитвою, опісля слово взяв отець Тарас Михальчук. Він сказав, що, не змовляючись, з о. Нестором Кизиком, капеланом 103-ої окремої бригади територіальної оборони, вони прочитали одну і ту ж саму книгу — «Людина в пошуках справжнього сенсу» Віктора Франкла. Обидва священники залишились задоволеними, тому рекомендували її до прочитання.
«Маленька книжечка, але з дуже глибоким змістом для мене особисто», – сказав отець Тарас і передав слово отцю Нестору.
«Цю книгу варто прочитати, якщо ти хочеш розуміти проблеми людей і старатися допомагати їм виходити з них», — зазначив о. Нестор Кизик. — «Як на мене, основна мета цієї книги в тому, що будь-яке страждання можна пережити, якщо ти бачиш мету і бачиш сенс у тих стражданнях».
На священника особливо вплинула постать автора, який описав не плід своїх фантазій, а поділився власним досвідом перебування в нацистському концтаборі.
О. Тарас Михальчук доповнив співбрата цитатою з книги: «Зло і нудьга врешті не можуть нас знищити».
Після чого додав: «Це під час війни дуже актуально. Насправді зло не може знищити людину, і це доведено багатьма людьми, які пройшли концтабір. Автор книги бачив, як за шматочок хліба одна людина була готова вбити іншу, але водночас він бачить приклад, що людина, яка голодна, віддає шматочок хліба іншому і в той же час помирає».
Також читайте: Василь Писарчук: «Багато хлопців запитує, чому Господь допускає війну»
На черзі о. Олег Кришталь, він є офіцером ЗСУ та капеланом Першої бригади транспорту. Священник поділився враженнями про дві книги. Перша — «Ігри, у які грають люди». Її автор Ерік Берн, відомий своїми працями з психології стосунків.
З-поміж іншого священник сказав: «Автор описує, як діяти в різних ситуаціях і як протидіяти, коли тебе хочуть обіграти в житті. Щоб цю книжку добре зрозуміти, її треба прочитати не один і не два рази, в ній присутня доволі складна термінологія, треба “гуглити”, щоб зрозуміти деякі слова, але книга цікава, і вкінці ти вже розумієш певні моменти. А коли ти її вже прочитав, то починаєш аналізувати — вона допомагає в таких стосунках як сім’я, дружба, як правильно обрати друзів. Тому рекомендую до читання».
Другу книгу отець запропонував, при цьому жартуючи, що робить це «в цілях реклами» — виявляється, що мимоволі він став одним із її співавторів. Книга має назву «Випробувані, як золото в горнилі» (книга четверта). За її виданням стоїть Місія «Постуляційний центр беатифікації та канонізації святих УГКЦ» (видавництво «Місіонер»).
«Мені близько місяця тому зателефонував о. Полікарп (керівник Постуляційного центру, ред.) і сказав, що вийшла книга, де я співавтор. Я здивувався», — каже священник.
Також читайте: Хто такий новий капелан Львівської міської ради?
Виявилося, що свого часу в семінарії отець Олег Кришталь писав курсові роботи про діяльність отця Андрія Іщака та отця Миколая Цегельського, що стали священномучениками УГКЦ — відтак праця о. Олега увійшла в збірку разом з біографіями інших новомучеників.
«Часто, коли ми читаємо про новомучеників, то бачимо просто перепис історії з книги в книгу, лише слова поміняні місцями. А тут використані архівні автентичні джерела, є ряд посилань. Рекомендую ознайомитися з життям наших новомучеників, щоб ми знали, чим жила наша Церква в часи підпілля», – зазначив о. Олег Кришталь.
Також читайте: Видавництво «Крайнебо»: «Коли читаєш рідною мовою, правда краще доходить»
Капелан Ліцею Героїв Крут отець Володимир Адамчук прочитав книгу «Марнотратний Бог», яку протестантський автор Тімоті Келлер написав на основі притчі про блудного сина.
«Я, коли готувався до проповіді перед Неділею про Блудного сина, завжди ставив акцент на молодшому братові і на батькові, а старшого брата я відставляв в бік», — говорить священник. — «Але автор книги ставить наголос на старшому братові, який, за його словами, представляє багатьох християн — вони вірять, дотримуються заповідей, але роблять це не заради Бога, а заради себе, щоб попасти в Рай. Молодший брат — це люди, що відійшли від Бога, і стали невіруючими подекуди через старших братів, які можуть цькувати інших, тицяти пальцем, казати, як має бути за канонами. В центрі притчі є люблячий Бог — Батько, який кличе до трапези як молодшого сина, так і старшого».
Опісля капелан прочитав кілька цитат, які особливо запали йому в серце.
Особливо отцю сподобалася думка Тімоті Келлера про те, що, приймаючи молодшого сина, батько мав би знову дати йому спадок, хоча попередній був сином змарнований, — саме в цьому і проявилася «марнотратна» Божа любов. «Це означає, що прощення, яке дарує Бог людині, завжди має ціну для Нього, і що Бог приймає всіх — і добрих, і поганих християн», – розповів о. Володимир Адамчук.
Також читайте: Семюел Тоттен: «Це не Бог творить геноциди, їх вчиняють люди»
Помічник військового капелана у військовому шпиталі о. Андрій Кобилюх рекомендував своїм побратимам прочитати роман «На західному фронті без змін», автор – Еріх Марія Ремарк.
«Цей роман про однокласників, яких, на превеликий жаль, застала війна — вони змушені воювати, і, на перший погляд, їм це здається гарним і казковим, але все змінюється, коли вони попадають в пекло війни — газові атаки, перші смерті товаришів, нестача їжі. Все дуже схоже на те, що зараз бачимо ми. Пізніше вони повертаються до себе додому, але суспільство їх не розуміє – вони бачать, як інші веселяться, у них з’являється депресія. По цій книзі нещодавно зняли фільм, я дивився лише трейлер, але здається, що фільм від книги сильно відрізняється. Тому рекомендую цей роман прочитати», – розповів о. Андрій Кобилюх.
Також читайте: Ієромонах Іов (Ольшанський): «Хлопці хочуть знати, що їхня жертва не буде даремна»
Останнім поділився враженнями від прочитаного капелан військового коледжу Національної академії сухопутних військ, офіцер ЗСУ о. Роман Ментух. Священник був сповнений враженнями від книги Володимира В’ятровича «Історія України з грифом „секретно”».
«Я маю проблему, бо коли починаю читати одну книгу, бачу інші цікаві книги. Тому починаю читати їх паралельно. Але книга «Історія України з грифом „секретно”» стала для мене дуже цікава, особливо вона „залітає” у вечірній час», – відзначив священник. — «Автор книги — історик, який мав доступ до архівів з грифом „секретно” СБУ, він почав їх досліджувати з 2004 року і ця книга є нарисом історій багатьох людей, архіви про яких він міг діткнутися — від початку до кінця XX ст., до розвалу Радянського Союзу. Неймовірно, дуже цікава книга, цікаві постаті — відомі і невідомі історії, герої – і не тільки».
Отець Роман розповів про історії, які найбільше його вразили.
«Ця книга в період повномасштабного вторгнення стала для мене наче дзеркалом для нашого ворога — з ким ми воюємо. Я зрозумів, що методи КГБ і чекістів не змінюються, вони лише набирають нових барв. Фантастична книга, рекомендую її до читання абсолютно всім. Шукатиму ще інші праці Володимира В’ятровича», — завершив свою розповідь о. Роман Ментух.
Зустріч тривала пів години. За місяць священники планують зустрітися знову.
Підготували: Андрій Толстой, Марічка Цьомик
Головне фото: Капелан військового коледжу Національної академії сухопутних військ, офіцер ЗСУ о. Роман Ментух. Фото: Андрій Толстой
Також читайте: «Як спілкуватися з психами»: Що читають львівські священники?
О. Григорій Швед: «Робити добро тим, хто в потребі – найвищий показник віри для мене»
Повязані записи
