Сьогоднішній день — є днем скорботи і страху. День скорботи є тому, що Бог і Спаситель, замість слави і подяки від людей, — отримав смерть. Той, Який проповідував Євангеліє Царства, не має де голови приклонити і після смерті, бо покладається у чужий гріб. Замовкли божественні уста, які так щиро промовляли слова премудрості, вчили любові, смиренню і терпінню.
Перестало битися серце, яке палало любов’ю до всіх людей — праведних і грішних. Серце, яке співчувало людському горю і не залишило без допомоги нікого. Закрилися божественні очі, які бачили потребу кожного і не могли пройти повз нужденного.
Господь помер, але цим не закінчилося Його життя. Померло людське тіло, але живим залишилося Божество. Помремо і ми, але цим не закінчиться і наше життя. Навпаки, смерть стане для нас початком або нового життя, або початком вічних мук. Якщо ми не відгукнемося на любов Бога до нас, любов’ю до Нього, то кров Спасителя, пролита за нас, буде марною.
Якщо ми не жертвуватимемо собою заради інших, то хресна жертва Господа не матиме для нас ніякої користі. Нехай наповнить Господь, Який постраждав за весь світ і наші серця любов’ю і благодаттю Своєю. І дасть сили терпіти всі труднощі життєві для досягнення вічного блаженства у Царстві Отця Небесного!
Джерело: Фейсбук-сторінка диякона Богдана Яцека
Повязані записи
