“Наскільки важливе червоне авто,
Припарковане біля сусіднього будинку.
Наскільки важлива чорна кішка,
Яка підморгує, перебігаючи дорогу.
Наскільки важливі дикі стовпи,
Які підпирають відреставроване небо.
Наскільки важливий хлопець,
Який боїться смерті й забуття.
Наскільки важлива дівчина із теплими руками,
Яка його кохатиме і буде пам’ятати вічно”
Дуже схожий вірш ми можемо почути у фільмі «Винні зірки» «The Fault in Our Stars» (2014 р.) режисера Джоша Буна.
Кінострічка є екранізацією роману «Винні зірки», написаного Джоном Гріном. Прем’єра фільму в США відбулася 16 травня 2014 року, в Україні – 4 вересня 2014.
Головні ролі в картині виконали Шейлін Вудлі та Енсел Ельгорд.
Сюжет мелодрами такий:
Це трагічна життя підлітків, хворих на рак. Хейзел – 17-річна юна дівчина – ось вже кілька років страждає однією з найважчих форм онкологічних захворювань. Їй вдається подолати кризу, але хвороба навряд чи відпустить назавжди, водночас позбавивши дівчину здатності самостійно дихати. Вона не відвідує коледж, навчаючись вдома, проводить дні за переглядом реаліті-шоу і страждає від депресії. Але ось відбувається подія, яка повністю перевертає її життя – їй пощастило зустріти Огастуса, відчайдушного і позитивного хлопця, який поборов свій недуг кілька років тому. Він розповідає Хейзел, що вірить у Бога, а тому знає – після смерті існує Життя.
Незважаючи на можливі критичні відгуки скептиків, ніби це ще одна плаксива історія, маю сказати протилежне. Це розповідь не про смерть, а про життя. Від головних героїв ми можемо навчитися, як не варто боятися своїх почуттів. А головне – витрачаючи свій час на цинічні думки, ми відмовляємося від мрій, втрачаємо дорогоцінні моменти, ігноруємо любов.
Творці цього справді чудового кінофільму доводять: не важливо, скільки часу ти проживеш на цій землі, головне – як ти проживеш своє життя.
Адже, іноді маленька вічність варта довгих років безглуздого, сумного і бездуховного існування.
Основний висновок, який зробили головні герої, – не можна вберегти себе від болю, його слід прожити і відчути, бо лише тоді почуватимеш себе повноцінною людиною.
Приємного перегляду!
Лідія Батіг
Повязані записи
