Сьогодні виповнюється рівно 100 років від дня смерті відомого польського письменника Генрика Сенкевича, якого не стало 15 листопада 1916 року.
Класик польської літератури, почесний академік Петербурзької академії наук, Генрик Сенкевич був блискучим історичним романістом. Подібно Гюґо, Дюма, Толстому, він зумів описати великі події минулих епох, приділивши увагу і особистості людини, – творця цих подій. У 1905 році Сенкевичу присудили Нобелівську премію з літератури з формулюванням «За видатні заслуги в області епосу». «Quo vadis» («Камо грядеши»), 1894-1896 рр. – найвідоміший його роман, дія якого розвивається протягом чотирьох останніх років правління Нерона (64-68 рр. н. е.), за часів становлення християнства і перших діянь апостолів. На тлі історичних подій, які назавжди змінили вигляд західної цивілізації, Сенкевич розповідає трагічну історію кохання римського аристократа до переслідуваної владою християнки.
Пропонуємо вам, дорогі читачі, згадати найкрасивіші слова про справжню любов, які стали дуже важливим особистим посланням автора до читачів у цьому безсмертному творі.
1. Коли зникнуть молодість і краса, коли тіла наші зів’януть і прийде смерть, любов залишиться, бо залишаться тими ж душі.
2. Христос звелів любити людей сильніше, ніж ненавидіти зло, бо вчення Його є любов, а не ненависть.
3. Любов міцніший обруч, аніж страх.
4. Любов віддає себе, але не забирає нічого взамін.
5. … Як світло виходить від сонця, так і щастя виходить з любові.
Читайте також: «Фільм «Куди йдеш?»: як знайти дорогу до праведності».
6. Я ніколи навіть не міг би подумати, що можлива така любов. Я вважав, буває тільки вогонь в крові та палке бажання, і тільки тепер бачу, що можна любити кожною краплею крові, кожним подихом своїм і в той же час відчувати такий безмежний, такий солодкий спокій, немов душу твою заколисали сон і смерть.
7. Вродливу жінку завжди треба цінувати на вагу золота, але та, яка ще й любить, взагалі безцінна.
8. … Під ошатним сукнею часто ховаються глибокі рани.
9. Хочу, щоб ось ці мої руки, які зараз обіймають тільки повітря, могли обійняти її і притиснути до грудей. Хочу дихати її диханням. Хочу, щоб вона була в моєму будинку до тих пір, поки голова моя не побіліє, як вершина Соракта зимою.
10. Він вважав за краще б втратити око, аніж її ніколи більше не бачити, позбутися життя, аніж її покинути. Вона – його душа, ось він і буде її берегти, як власну душу.
Повязані записи
