Храм Івана Хрестителя. Морг, музей і святиня – такі різні обличчя одного з найдавніших сакральних об’єктів Львова

Храм св. Івана Хрестителя, на рівні з храмом св. Миколая, вважається найдавнішою святинею Львова. Ми не знаємо, яка з них була першою, але обидві збереглися до наших днів із, як мінімум, ХІІІ – XIV ст. Відкрити всі питання, які нас цікавлять в контексті згаданих обєктів, заважає брак джерел. Разом з тим, храми зазнавали перебудов, що змінило їхнє обличчя і втізнаваність, траплялися пожежі, конфесійні переходи. Ці явища ставили ще більше запитань, на які до сьогодні не вдається відповісти. Водночас, святині залишаються справжньою родзинкою Львова та унікальними сакральними обєктами в загальноукраїнському масштабі. Відтак ми повинні памятати про них і розказувати наступникам. Сьогодні маємо нагоду поговорити про храм св. Івана Хрестителя. Цій темі і буде присвячено даний текст.

Гіпотези, припущення, легенди … Початки храму

Зустрічаються різні свідчення щодо причин побудови храму св. Івана Хрестителя у Львові. Одні автори писали, що приблизно у середині ХІІІ століття святиню побудував князь Данило – для дружини свого сина Констанції. Остання була католичкою і з нею до Львова приїхали монахи домініканці та францисканці, які й опікувалися костелом св. Івана Хрестителя на початках. Надалі святиня декілька разів переходила від громади до громади. У історії храму були і домініканські, і вірменські сторінки, але у кожному з випадків святиня залишалась на периферії релігійного життя міста.    

Про перші сторінки історії святині можна знайти й інші відомості, які видаються більш сумнівними. Зокрема про те, наче на місці даного храму колись знаходилась монастирська церква і ніби саме в ній хрестили майбутнього короля Русі Данила Романовича. Напевне вона була дерев’яною і можливо у візантійській стилістиці.

У кінці XIV – на початку XV століття костел належав римо-католикам, потім вірменам, знову римо-католикам. З того часу маємо більш певні джерельні відомості про святиню, яка тоді досить часто переходила від однієї релігійної спільноти до іншої. Католиків на Краківському передмісті було не так вже й багато. Крім того, поруч існував ще один храм, якому й надавали перевагу вірні західного обряду – костел Марії Сніжної. Вірмени також мали в цьому районі декілька святинь. Храм неодноразово страждав від пожеж.

Ми нове вводимо і старе чіпаємо

Львів повинен бути вдячним архітектору та будівничому Юліану Захаревичу, який зробив наше місто дуже гарним та додав до картини його вулиць яскравих барв. Однак, такого не можна сказати про перебудову храму св. Івана Хрестителя, якою керував саме Захаревич. Це трапилося у 1886 – 1888 роках. У 1800 році костел Івана Хрестителя досить сильно постраждав від пожежі. Декілька десятиліть шукали кошти на відновлення святині, а коли це реалізували, якість праці виявилась не найкращою. Відтак нові ремонтні роботи виконували саме за проектом будівничого головного корпусу університету “Львівська Політехніка”.

У сприйнятті Юліана Захаревича, його проект був намаганням відновити давню стилістику й вигляд храму. Однак, на практиці архітектор запропонував наступним поколінням своє бачення минулого святині і її вигляд у псевдороманській стилістиці. По суті, більше йшлося про витворення нового вигляду святині, аніж про відновлення давнього. На щастя, втіленням даного проекту первісний вигляд споруди не знищили, а лиш приховали, що й дало наступним поколінням можливість частково відновити його.

Останнє операційне втручання

Приблизно через сто років після попередніх робіт у храмі Івана Хрестителя, до цієї ідеї повернулися знову. У 1986 – 1989 роках на території пам’ятки відбувалися дослідження. Прийшли до висновку, що різні частини святині відносяться до відмінних будівельних періодів. Найстаріший – це ХІІ – ХІІІ ст. Відтак працівники інституту “Укрзахідпроектреставрація” напрацювали декілька проектів реставраційних робіт. Для реалізації обрали той, що передбачав збереження частини добудованих у пізніший час елементів.

Споруді повернули окремі первісні риси її вигляду. Скажімо, перекрили гонтою дах будівлі. Водночас, зберегли і окремі новіші риси. До прикладу, псевдороманський фасад. Таким храм знають сьогодні. Від 1993 року у ньому діяв Музей пам’яток давнього Львова, а від 2009 року – церква Івана Хрестителя УГКЦ.  

 

Цікаві факти про храм св. Івана Хрестителя

На початку ХХ століття в храмі ще був давній бароковий вівтар XVI століття із зображенням Ісуса Христа. На жаль, де він знаходиться сьогодні невідомо.

Останнім часом гіпотезу про спорудження храму для Констанції піддають сумніву, як і окремі домініканські сторінки у історії святині, але інформаційна табличка про це є ще з 1855 року. Як і дані про заснування храму у 1270 році. У наш час ці відомості на стіні храму доповнили барельєфом із зображенням Констанції, що є одним із найбільш упізнаваних атрибутів святині.

Після Другої світової війни костел закрили. Надалі приміщення використовували по-різному. Зокрема, як господарські будівлі. Навіть як морг лікарні, яка розташована поруч.  

Біля храму є мурована дзвіниця, проект якої розробив Іван Левинський. У 1939 році її автентичні дзвони зникли. Тому у 2010 році встановили нові, які виливали на ливарні Кавінських у Польщі – спеціально для цього храму.

У цій святині більшість часу перебувала ікона Львівської Богородиці, що є однією з найзагадковіших пам’яток українського сакрального мистецтва. Водночас, ще й однією із найдавніших. Сьогодні ця реліквія знаходиться у Львівській галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького.

Храм св. Івана Хрестителя знаходиться на площі Старий ринок. Це зовсім поруч із сучасним центром міста, із площею Ринок, що дає надію на активне включення пам’ятки до туристичних маршрутів у майбутньому і привернення до неї уваги. Підстав для останнього вистачає, адже це місце надзвичайно цікаве з точки зору історії. Крім того, над святинею височіє колишня Замкова гора, що робить цю локацію особливо мальовничою та цікавою. 

Євген Гулюк

Більше інформації можна отримати з наступних джерел:

  1. В ореолі таємниць та легенд. Храм Івана Хрестителя у Львові // Край. Краєзнавчо-туристичний портал, 2018 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.kray.org.ua/6912/mandrivky/v-oreoli-tayemnits-ta-legend-hram-ivana-hrestitelya-u-lvovi/
  2. Жук І. Пл. Старий ринок – будинок музею (кол. костел св. Йоана Хрестителя) // Центр міської історії Центрально-Східної Європи [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://lia.lvivcenter.org/uk/objects/st-john-church/
  3. Костел св. Івана Хрестителя – один з найдавніших храмів Львова // Фотографії старого Львова, 2015 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/kostel-sv-ivana-hrestytelya-odyn-z-najdavnishyh-hramiv-lvova/
  4. Поліщук Н. Храм св. Івана Хрестителя у Львові та ікона Львівської Богородиці // RISU, 2015 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://risu.org.ua/ua/relig_tourism/religious_region/59156/
  5. Храм св. Івана Хрестителя – одна з найдавніших культових споруд Львова // Католицький оглядач, 2014 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://catholicnews.org.ua/hram-sv-ivana-hrestitelya-odna-z-naydavnishih-kultovih-sporud-lvova

Фото із сайтів: 

https://www.pinterest.com/

http://ukrainaincognita.com/

https://photo-lviv.in.ua/

http://www.kray.org.ua/http:

//catholicnews.org.ua/