Сьогодні його називають «отцем з гітарою». Музика була його сенсом життя. До тих пір, поки він не познайомився з Господом, який докорінно змінив його плани. Про своє життя до та після зустрічі з Богом, про неймовірну історію покликання та творчі успіхи, розповів отець Олексій Саранчук, священнослужитель Деканату з душпастирських справ УКУ.
– Вас називають «отцем з гітарою». Звідки це взялось?
-В руках гітару тримаю ще змалечку. Мабуть, тоді ще не вмів говорити. У часі служіння в Італії, ми збирали українських заробітчан на Літургії. Після Богослужіння ми разом співали українські пісні, які нас єднали. Ця традиція залишилась досі. Якось до нас завітала українська журналістка, яка робила репортаж про нашу спільноту у Венеції. Саме вона тоді вжила вислів «отець з гітарою». 
– Ваша музична діяльність розпочалась під час служіння в церкві чи значно раніше?
-Я не назву це музичною діяльністю, а лише хобі. Бог просто наділив мене таким даром. Займатись музикою я почав, будучи школярем. Про що може співати юнак, як не про почуття, які переповнювали зсередини? Згодом настали часи, коли відроджувалась українська ідентичність. Пізніше прийшов момент навернення, коли я пізнав, що таке Божа благодать.
– Як відбулось ваше знайомство із Богом?
-Я пам’ятаю день, коли почув Євангеліє про те, що Бог мене так сильно любить, що Сина Свого віддав в жертву за мої гріхи. Він помер і воскрес ради мого спасіння. Ім’я Йому – Ісус! Я не міг збагнути, за що Бог мене любить, та попросив, якщо Він існує, то нехай змінить моє життя. Запросивши Ісуса до свого серця, проголосив Його своїм Спасителем і Господом.Тоді я реально пережив і досвідчив, що Бог – це мій Батько. Ти усвідомлюєш, що до твого існування залучені не лише рідні батьки, а хтось, хто знав про тебе ще задовго до народження. Я відчув потребу прославляти Бога через пісню. Чи не заважає музика вашій основній діяльності – служінню в Церкві? У моєму житті більше священничого служіння, аніж музики. Але це тільки допомагає проводити реколекції та зустрічі з молоддю. Духовна музика відкриває серця багатьом людям. Наше життя не складається з одного кольору. Тому музика є частиною мого покликання.
-Чи не були думки надати перевагу одній справі?
-Звичайно, це було на користь служінню в Церкві. Коли відчув прагнення слідувати Ісуса, мені здавалось, що не личить співати світську музику. Я став категоричним і навіть припинив грати на гітарі. Але Господь чинив свою волю. Раніше я гадав, якби у мене відібрали музику, я би став дуже нещасним. Я помилявся. Неважливо, співаєш ти чи ні, Господь тебе любить. Непотрібно нічого доводити своїм талантом. Найголовніше у житті – Спаситель. А в Ньому ти віднаходиш усе інше – дари, якими потрібно служити і примножувати їх.
– Який ваш репертуар?
-Я люблю християнські пісні, якими і прославляю Господа. Співане Боже Слово має особливу силу, бо засідає у серці, приносить мир і радість. Коли ми співаємо для Господа, ми долучаємось до небесної хвали. До того ж, я захоплююсь українською піснею, як ще називаю – піснею від Святого Духа. Як Бог-Отець і Святий Дух вічні, так і українська народна пісня вічна.
– Ви працюєте соло над репертуаром?
-Я самотужки складаю пісні, але не всі слова мого авторства. Зазвичай використовую вірші зі Святого Письма. Саме під час молитви мені спадають на думку мелодії й слова, з яких я складаю пісні. Якось, приїхавши з Італії, я відвідав івано-франківське радіо, де працювали мої знайомі, і вирішив для себе наспівати українські пісні й заодно записати їх. Згодом в Італії до мене поступив дзвінок з України. По телефону я чую, як у машині мого товариша по радіохвилі звучить моє виконання . Я не очікував, але це було дуже приємно. До того ж, у мене лише один диск із християнськими піснями, який популярний до сьогодні. Я б не брався за це, якби на цьому не наполягали. Для запису прийшов на ту ж саму радіостудію в Івано-Франківську, де побачив звукозаписувача, яким виявився учасник гурту «Ґринджоли» Роман Костюк. Як зараз пам’ятаю, як ми обирали репертуар для диску. Я перераховував українські, повстанські, пісні, і все не те. Накінець я запропонував християнські пісні, що його дуже зацікавило. Ми взялись за працю. Згодом він телефонує у розпачі й каже, що з ним таке вперше – йому не вдається нічого зробити з моїми піснями. Їхня особливість у живучості звучання, а штучні звукові накладки лише псують їхнє звучання. Тут нічого не вдієш – потрібно самому награти пісні під гітару. Справа виявилась кропіткою, бо вимагала виконання від початку до кінця без заминок. Вийшов чудовий диск, популярний до сьогодні. Вже багато років мої знайомі охоче слухають цей диск безперестанку.
– Боже слово і є джерелом вашого натхнення?
Так. Його слово має потужну силу. Мені подобається наспівувати вірші, уривки з Біблії. З цього може вийти чудова нова пісня. Я не раз вже спостерігав, як люди проникаються співаною молитвою.
– Чим і чому цікавий ваш репертуар аудиторії? Велика кількість людей захоплена вашою маленькою творчою справою.
-Для мене головне проникнутись піснею й пережити ті відчуття, що линуть з глибин душі. Те, що хвилює мене, я хочу передати іншим. Думаю, у цьому є особливість. Мені якось зізнались, допоки не почули українські пісні у моєму виконанні, до того їх не сприймали і не слухали взагалі. Чимало залежить від виконання й подачі пісні.
-В чому сила пісні?
-Сила у її духовності. Пісня – це духовний порив, що торкає сердець інших, досягає глибин, до яких іншими шляхами не дійти. Пісня єднає в одне ціле та піднімає дух. А в єдності – сила народу. Усі ми різні, маємо свої проблеми, але коли разом співаємо, то єднаємось одним духом.
– Ваші пісні часто переспівують інші. Що ви при цьому відчуваєте?
-Для мене це стало несподіванкою. У Школі Християнського Життя і Євангелізації я почув, як виконують мою пісню «Заспіваймо пісню разом всі». Як виявилось, її друкують в різних пісенниках. В інтернеті ввів цю пісню в пошук і натрапив на чималу кількість каверів від різних виконавців. Її сьогодні також виконують під час Богослужіння, на дитячих таборах, молодіжних зустрічах. Цього я точно не очікував.
-Яка роль духовної музики в Україні сьогодні?
-Відвідавши храм, де звучить гарна літургійна музика, люди відчують присутність Бога. Але молодь не зібрати одним літургійним співом. Краще розпочати із канонів, піснів Тезе, молитов прослави, які є зрозуміліші для людей. Коли входиш у взаємними з духовністю, тоді дозріваєш в церковній музиці.
-Як духовна музика розвивається в наш час?
-Це питання для фахівців. Я ж вважаю, існують різні співані молитви – Ісусова молитва, канони, пісні Тезе, літургійна й пісні прослави – коли люди виражають свою хвалу і подяку Спасителю. Водночас, коли вона виходить на естрадний рівень і концерти проводять заради власних інтересів, то така молитва втрачає сакральне значення і сенс. Сьогодні чимало представників духовенства виходять на новий рівень прослави Господа, беручи участь у світських музичних конкурсах. Це може стати благословенням для інших, коли люди подивляться на Церкву по-іншому, позбудячись стереотипів. Така річ допоможе в євангелізації, прослави Божого слова. Там, де є прослава й хвала Господа, туди завітає Святий Дух. 
Розмовляла: Наталка Стареправо
Повязані записи
