Хоча Іван Богослов зображувався в західному мистецтві з часів Середньовіччя як зріла (або навіть стара) бородата постать, найчастіше він все ж таки був показаний як молодий, безбородий чоловік. Тож виникає питання: «Ким є постать, що сидить праворуч від Ісуса на “Тайній Вечері” Леонардо да Вінчі – чоловіком чи жінкою?».
Перш за все, розглянемо те, що вважається найдавнішими зображеннями, які, ймовірно, є «Таємною вечерею», з ранньохристиянських століть. Це фрески в римських катакомбах, що датуються III і IV століттями. Вони показують нам типовий бенкет в античному світі, де учасники сидять або лежать навколо столу. Однак, зовсім не ясно, чи це насправді зображення Тайної Вечері, можливо, це просто представлення братської трапези, яка часто супроводжувала ранньохристиянські літургії.
Лише через кілька століть ми можемо з упевненістю сказати, що зображення, яке ми бачимо, є справжнім зображенням Тайної Вечері.
У Россанівських Євангеліях, що датуються VI століттям, ми впевнені, що бачимо Ісуса, який сидить за напівкруглим столом зі своїми учнями, включаючи Юду, який відрізняється від інших тим, що тягнеться до тарілки. Але ми можемо з певною впевненістю сказати, що Іван не є учнем, який сидить поруч з Ісусом. Ця постать з білим волоссям і білою бородою, ймовірно, є Петром. Іван може бути молодим бородатим чоловіком, який сидить поруч з Петром, або навіть одним з інших молодих учнів без бороди. Ми просто не маємо жодних підказок, які допомогли б нам його ідентифікувати.
Не допомогло й зображення в «Drogo Sacramentary», що було створене в Каролінгській Франції двісті років по тому. Всі учні виглядають однаково, включаючи Юду, який знову тягнеться до тарілки, і жоден з них не сидить безпосередньо поруч з Ісусом.
Лише через двісті років ми починаємо розпізнавати Івана.
Близько 1000-го року ми починаємо бачити зображення, на яких присутня постать молодого учня, що схилив голову до Ісуса. Найдавніші з них, здається, походять з Візантійської імперії та земель, що перебували під її впливом.
Цей образ проникає в західне мистецтво через мозаїку і в XII столітті стає стандартним зображенням Тайної Вечері.
До 1300 року це вже усталений образ.
Часто Івана зображують схиленим до Ісуса, ніби він спить. Іноді його показують сплячим за столом. Зрідка він зображений бадьорим і уважним.
Але з XI століття Івана майже завжди зображують молодим і без бороди. Його одяг, що складається з довгої туніки та плаща без коміра, як і в інших апостолів та самого Ісуса, є однозначно чоловічим. На деяких зображеннях волосся Івана довге, на інших — відносно коротке.
Нарешті, ми підійшли до картини, яка викликала так багато спекуляцій, – «Тайна Вечеря» Леонардо да Вінчі. Вона була написана Леонардо для трапезної (їдальні) монастиря «Santa Marie delle Grazie» в Мілані в останні роки XV століття. Ця картина, як і «Мона Ліза», є однією з найвідоміших в історії живопису. Подібно до інших картин Леонардо, вона стала новою парадигмою, за якою оцінювали роботи інших художників і з якої інші черпали натхнення. Вона також є ще однією в довгому списку втрачених або зіпсованих художніх експериментів Леонардо.
Леонардо був багатогранною особистістю, і одним з його талантів було винайдення новаторських технік. Для цього важливого замовлення він обрав не безпечну і перевірену техніку фрески для стіни такого розміру, а власну методику, що передбачала використання воску на сухій стіні. Ця техніка мала певні історичні корені, але не застосовувалася протягом століть. Він вирішив спробувати її відродити. Його експеримент не вдався. Через кілька років після завершення роботи вона почала відшаровуватися від стіни. За довгу історію існування її неодноразово перефарбовували та реставрували. Отже, ми можемо сказати дуже мало про сам верхній шар картини, а лише про її композицію та вплив, який вона справила на тих, хто прийшов після Леонардо.
У своїй композиції, а також у техніці виконання «Тайна Вечеря» Леонардо була революційною. Саме в композиції вона досягає найбільшого успіху та має найвизначніший вплив. Інші художники намагалися оживити відчуття ряду майже ідентичних облич, показуючи взаємодію між ними. Леонардо створив величний шедевр драматизму завдяки тому, як взаємодіють його апостоли.
Розташовані в чотирьох групах по три постаті в кожній, вони сперечаються, звертають увагу інших на дії Ісуса, який щойно сказав, що хліб — це Його Тіло, а вино — Його Кров. Вони реагують з подивом і зачудуванням. Їхні дії розкривають риси їхніх особистостей та їхнє місце поміж групи учнів. Деякі з цих рис характеру були визначені традицією, що пов’язана з кожною із фігур. Наприклад, Петро давно був відомий як людина, яка реагує вкрай емоційно. Він перший палко запевняє Ісуса у своїй вірності, перший бурхливо реагує на арешт Ісуса в Гефсиманії і перший завзято заперечує, що навіть знає Його, лише через кілька годин! Таким чином, легко впізнати постать Петра серед учнів. Це чоловік із білим волоссям (традиційний атрибут), який кидається вперед, щоб поплескати по плечу Євангелиста Івана.
Так само легко можна впізнати Юду. Він сидить прямо перед Петром і, здається, відсахнувся, тримаючи в руках невелику сумку, в якій, ймовірно, лежать тридцять срібняків, за які він зрадив Ісуса.
А що ж Іван? Як ми вже бачили, його традиційно зображують як молодого безбородого чоловіка, що сидить поруч з Ісусом і він настільки спокійний, що, здається, заснув схилившись на стіл і ніби притулившись до Ісуса. На картині Леонардо він постає як молодий чоловік без бороди, що сидить поруч з Ісусом і, здається, тихо відсувається від столу, слухаючи слова Петра, який плескає його по плечу. Але, як стверджують критики, ця постать схожа на жінку. То чи можна бути впевненим, що це Іван?
Що ж, є деякі підказки. Хоча важко розгледіти фігуру на картині в її нинішньому майже зруйнованому (хоча нещодавно відреставрованому) стані, її можна до певної міри дослідити. Є крупні плани фігур. Є ескізи до неї. І є власний стиль Леонардо в роботі з образами молодих чоловіків, який слід взяти до уваги.
Жоден художник не малює таку монументальну роботу без планування та підготовки. Існують ескізи фігур та самої композиції. Деякі композиційні малюнки свідчать про те, що початкова ідея була набагато більш традиційною, зі сплячим Іваном та Юдою по інший бік столу.
Інші рисунки є ескізами голів апостолів, один з них — голова Івана. З цього ескізу можна чіткіше побачити, що це чоловіча постать. Його одяг — чоловічий, а не жіночий, а риси обличчя мають певну маскулінність.
Крім того, якщо поглянути на інші картини Леонардо, на яких зображені молоді чоловічі фігури, наприклад, Іван Хреститель, то можна помітити, що Леонардо, як правило, надавав їм більш жіночних рис, ніж старшим чоловікам. Це помітна і добре відома особливість творчості Леонардо, яка простежується протягом усієї його творчої діяльності.
Тому можна з упевненістю стверджувати, що постать, яка сидить праворуч від Ісуса на «Тайній Вечері», — це не Марія Магдалина, а Іван Богослов. Дійсно, ця ідентичність ніколи не ставилася під сумнів аж до останніх років і необґрунтованих спекуляцій деяких письменників, які мало знаються на іконографічній традиції або творчості Леонардо в цілому.
Автор: Маргарет Даффі – незалежний історик мистецтва, католичка і уродженка Нью-Йорка.
Джерело: imaginemdei.blogspot.com.
Також читайте: Андрій Майовець: «Той, хто пише ікони, має дослухатися до храму»
О. Тарас Бецель про те, ким був насправді апостол Іван Богослов
Повязані записи
