Днями було оголошено, що Папа Лев XIV вирішив проголосити кардинала Джона Генрі Ньюмена (1801-1890) – Учителем Церкви.
Іронія долі полягає в тому, що спроба Ньюмена захистити англіканство стала саме тим інструментом, який сприяв його наверненню.
Автор: Марк Хаас
Більшу частину свого життя Джон Генрі Ньюмен був знаковим діячем Англіканської церкви. Видатний богослов, проповідник і професор Оксфордського університету, він користувався широкою повагою за свій інтелект і побожність. Як багаторічний англіканський священник, Ньюмен присвятив себе захисту Англіканської церкви від секуляризму та, як йому тоді здавалося, помилок католицизму. Однак обставини склалися так, саме та робота, що її він виконував для захисту англіканства, привела його до Католицької церкви, якій він так довго протистояв.
Ньюман був центральною фігурою в Оксфордському русі (1833–1845), групі англіканських вчених і священників, які прагнули відродити зв’язок Англіканської церкви з її давнім католицьким корінням. Вони наголошували на важливості ранньохристиянських отців, апостольського преємства, літургійної краси і Таїнств, залишаючись при цьому твердо в межах англіканської традиції. Ньюмен і його колеги вірили, що Англіканська церква представляє via media, або середній шлях, між крайнощами протестантської реформи та римо-католицизму.
У міру зростання опозиції до Оксфордського руху та загострення богословських суперечок Ньюмен відчув необхідність захищати цілісність англіканства на більш міцній інтелектуальній основі. З цією метою він взявся за написання богословського твору, який би показав відмінність англіканського вчення від римо-католицького, водночас підтверджуючи його легітимність як справжнього спадкоємця апостольського християнства. Результатом цієї роботи став його шедевр 1845 року «Есе про розвиток християнського вчення» (An Essay on the Development of Christian Doctrine).
Іронія полягає в тому, що спроба Ньюмена захистити англіканство стала саме тим інструментом, який сприяв його наверненню.
У міру того, як Ньюмен все глибше вивчав історію Церкви, він переконався, що багато вчень, які він відкидав як католицькі «домішки» — такі як папство, Марійна побожність і чистилище — не були спотвореннями, а органічним розвитком, що виросло з насіння апостольського вчення. Натомість він виявив, що англіканське твердження про повну спорідненість із ранньою Церквою є історично нестійким і теологічно непослідовним.
Саме в цьому контексті Ньюмен написав свою тепер уже відому фразу: «Бути глибоко зануреним в історію – означає перестати бути протестантом» (“To be deep in history is to cease to be Protestant”).
До моменту закінчення написання «Есе» Ньюмен уже прийняв рішення. Його інтелектуальна чесність у поєднанні з роками духовної боротьби привели його до переконання, що Католицька церква є справжнім продовженням Церкви, заснованої Христом. У жовтні 1845 року він був прийнятий до Церкви італійським місіонером-пасіоністом блаженним Домініком Барбері.
Це навернення шокувало англійське суспільство і викликало обурення у багатьох його колишніх колег-англіканців. Для них Ньюмен не просто покинув церкву, а приєднався до ворога.
Але шлях Ньюмена не був зрадою — це був шлях чесності. Він пішов за істиною, куди б вона його не привела, навіть ціною великих особистих і професійних втрат.
У наступні роки Ньюмен став одним із найвідоміших католицьких мислителів в англомовному світі. У 1879 році Папа Лев XIII призначив його кардиналом. Його вплив поширювався далеко за межі теології, охоплюючи освіту, філософію та літературу. У 2019 році Папа Франциск канонізував його як святого Джона Генрі Ньюмена, визнавши його святість, блискучий розум і стійкий вплив.
Тепер Папа Лев XIV збирається надати святому Джону Генрі Ньюмену звання Доктора Церкви (Учителя Церкви), яке присвоюється святим, чиї богословські праці зробили значний внесок у загальне розуміння віри. Така честь підтвердить те, що багато католиків вже давно визнають: погляди Ньюмена на доктрину, совість і розвиток віри залишаються надзвичайно важливими для нашого часу.
Історія Ньюмена є особливо актуальною сьогодні, коли багато щирих протестантів ставлять питання про авторитет, доктрину та історичну спадкоємність. Його власний шлях нагадує нам, що пошук істини повинен ґрунтуватися як на вірі, так і на розумі. Мабуть, нам варто молитися про те, щоб святий Джон Генрі Ньюмен і надалі вів інших до повноти істини та краси католицької віри.
Його життя є свідченням того, що Бог іноді діє через іронію — і що ті, хто щиро прагне захистити хибні погляди, зрештою можуть стати їхніми найефективнішими критиками, просто слідуючи за істиною до її джерела.
Автор: Марк Хаас — католицький композитор і лектор. Він працює директором музичного відділу в парафії Ave Maria в місті Ave Maria, штат Флорида. Відвідайте його вебсайт за адресою www.markhaasmusic.com.
Джерело: Crisis Magazine
Також читайте: Богородиця, яка об’являє Правду
«Я була у сатанинському культі». Історія Марії Анжели Кальканьо — готовий сценарій для фільму
Вона впала на коліна під хрестом і закохалася в Ісуса. Єврейка, яка стала бенедиктинкою
Повязані записи
