12 вересня Католицька церква святкує свято Пресвятого Імені Діви Марії. Це свято не просто вкотре вшановує Богоматір, а й пригадує про особливу перемогу за Її заступництвом, що врятувала Європу.
Свято Пресвятого Імені Марії вшановує привілеї, які Господь дарував Богоматері, та всі благодаті, отриманих завдяки Її заступництву та посередництву. Це свято співставляють зі святом Святого Імені Ісуса, яке католики відзначають 3 січня.
Ім’я Марія (на івриті – «Мір’ям», арамейською мовою – «Мар’ям») походить із кореня «мерур», що означає «гіркота». Ранні християнські письменники та Отці Церкви приписували імені Марії тлумачення на кшталт «Гірке море», «Мірра моря», «Просвітлена», «Та, що дає світло» та одне з найвідоміших – «Зірка моря» (від Stella Maris, що може походити із помилки писця у словосполученні Stilla Maris – «Крапля моря»). Святий Ієронім припускав, що це ім’я означає «Пані», на основі арамейського «mar», що означає «Пан/Господь». Святий Іван Ед запропонував роздуми над сімнадцятьма тлумаченнями імені «Марія», взятими з творів «святих отців та деяких відомих вчителів» у своїй книзі «Дивне дитинство Пресвятої Богородиці».
Ім’я Марії як Матері Божої вшановується здавна. Римо-католицька церква згадує його в основній Богородичній молитві «Радуйся, Маріє» («Ave Maria»). У Східній церкві це молитва «Богородице Діво». Ця молитва лежить в основі Розарію (Вервиці), який, за переданням, Богоматір власноручно передала святому Домініку, і який полягає у багатократному повторенні цієї молитви, а отже – імені Марії. Про прикликання Богородиці також часто згадують у своїх свідченнях священники-екзорцисти, які наголошують, що злі духи не терплять присутності Діви Марії та не можуть назвати Її на ім’я.
Вступ до Римського месалу (богослужбової книги) у пункті 275а зазначає, що під час кожної Літургії Богородиця має вшановуватися схилянням голови, коли лунає Її ім’я. Марію згадують у кожній літанії* одразу після Пресвятої Трійці, а також є окрема літанія до Її імені.
Серед особливих почитателів святого імені Марії – святі Антоній Падуанський, Бернард Клервоський та Альфонс Марія де Ліґуорі. Кілька релігійних орденів, наприклад цистерціанці та сервіти, на знак пошани до Богоматері додають до релігійного імені кожного свого члена частину «Марія».
Історія свята
Урочисте вшанування імені Марії окремим святом походить із XVI століття – вже з 1513 року за дозволом Апостольского Престолу його святкували в Куенкській дієцезії в Іспанії. Там свято відзначали 15 вересня, а в 1587 році Папа Сикст V переніс святкування на 17 вересня. В 1622 році Папа Григорій XV поширив святкування в архієпархії Толедо, згодом босі кармеліти отримали дозвіл читати Божественну молитву Імені Марії чотири рази на рік. А в 1671 році свято поширилося на всю Іспанію, а згодом – на Неаполітанське королівство.
Та всесвітній розвиток культу Імені Марії безпосередньо пов’язаний із Віденською битвою 12 вересня 1683 року, в якій об’єднані європейські війська, до складу яких входили українці, під проводом польського короля Яна ІІІ Собеського розгромили османське військо візира Кари-Мустафи. І тим самим зупинили турецьку експансію в Європу.
Цій битві передувала багатолітня кампанія турецького війська, яке впродовж 150 років неодноразово намагалося захопити Відень. 14 липня 1683 року османська армія взяла місто в облогу. Мешканці відмовилися здатися загарбникам, тож турки перекрили постачання продовольства до столиці Габсбургів.
На допомогу Відню вирушили союзні війська (за деякими даними, похід розпочався у свято Успення Богородиці 15 серпня). Вони наблизилися до обложеного міста 6 вересня. Папський посланець до імператора Леопольда I – чернець-капуцин на ім’я Марко д’Авіано – відслужив Месу перед військами, які заспівали стародавній гімн Пресвятій Діві під назвою Bogurodzica (Матір Божа). Сам король перед битвою посвятив війська Діві Марії.
Османи, впевнені у своїй кількісній перевазі, не зміцнили табору, тому кіннота Речі Посполитої, що несподівано вдарила з Віденського лісу, завдала великих втрат ворогові. Турецьке військо було розбито, облогу міста – знято, а османський табір зі зброєю та припасами опинився у руках союзників. Король Ян Собеський надіслав захоплений в турецькому таборі ворожий прапор в дарунок Папі Інокентію ХІ. А вже наступного року понтифік на відзначення великої перемоги додав до римського календаря свято Імені Діви Марії, призначивши його на неділю, що випадає в октаві (восьмиденному періоді) свята Її Різдва.
Також читайте: Ісус не «підставляв другу щоку» — ви також не повинні
Роль українців у перемозі та встановленні свята
Оскільки празник Імені Марії було затверджено через перемогу християн під Віднем, варто відзначити роль українців, що взяли активну участь у цій битві. Це стосується, зокрема, козаків, що долучилися до союзних військ під проводом Собеського. Точна їхня кількість невідома, проте частина дослідників говорить про близько 5000 українських козаків – а інші дослідження подають цифру в 15—20 тисяч осіб.
Цікаво, що безпосереднім учасником оборони Відня був єпископ Йосиф Шумлянський – український церковний діяч, православний, а згодом унійний єпископ Львівський. Свої враження він описав у «Думі про битву з турками під Віднем». Йосиф Шумлянський долучився до битви як ротмістр, тобто власноручно привів зі Львова під Відень та очолив загін панцерної кінноти з 88 осіб, і навіть був поранений у битві.
Пізніше він також став на чолі оборони Львова під час татарського нападу 11 жовтня 1695 року – дав наказ вести вогонь із гармат по військах нападників, а потім зробив вилазку, щоб урятувати парафіян. А раніше, в 1674 році, єпископ Шумлянський переніс до нашого міста нині добре знану львів’янам чудотворну Теребовлянську ікону Пресвятої Богородиці.
Ще один відомий учасник Віденської битви – Юрій Франц Кульчицький, якого вважають «батьком» кави у Європі. Юрій Кульчицький – руський шляхтич родом із Львівщини – був розвідником і перекладачем короля Яна Собеського. Під час облоги Відня йому вдалося успішно пройти через ворожий табір задля передачі інформації між обложеним містом та військами союзників. Завдяки цьому містяни не здалися ворогу і вистояли у битві, а самого Кульчицького визнали героєм. Серед нагороди він отримав 300 мішків трофейної кави, а пізніше заснував у Відні першу кав’ярню, що дала початок європейській культурі кавування.
Подальша доля свята
Після Віденської битви свято Імені Марії поступово поширилося в цілій Церкві. У 1688 році було затверджено Братство Найсвятішого Імені Марії, до якого увійшов і сам Папа Інокентій ХІ (нині – беатифікований). Невдовзі братство оселилося на Форумі Траяна у Римі, де звело храм Santissimo Nome di Maria al Foro Traiano. Ще одна римська святиня на честь Імені Марії – це Santissimo Nome di Maria in Via Latina.
У 1911 році під час реформи Папи Пія Х святкування свята Імені Марії перенесли зі змінної неділі на 12 вересня. По ІІ Ватиканському Соборі його вилучили з календаря, вважаючи, що воно дублює свято Різдва Пресвятої Діви Марії. Однак пам’ять про це свято зберігалася у Римському мартирологу, а в 2002 році Папа Іван Павло II відновив його у Загальному римському календарі.
Попри те, що нині свято Пресвятого Імені Діви Марії має статус необов’язкового спомину, воно пригадує виняткове значення імені Богородиці, яке має силу проти ворогів видимих і невидимих. І хоча між іменем особи і самою особою існує різниця, однак у християнській традиції, починаючи ще зі Старого Завіту, Бог та Його Ім’я – нерозділимі. Саме тому вже в часи Новозавітньої Церкви християни продовжували закликати Ім’я Бога, Божої Матері та святих, чекаючи на їхню допомогу.
Не менш великого значення святим іменам надають і в Православній церкві. Цю давню церковну традицію дуже добре висловив святий Іоан Кронштадський такими словами: «Ти, що молишся! Ім’я Господа, або Богоматері, або Ангела і святого, нехай буде тобі замість самого Господа, Богоматері, Ангела чи святого; близькість слова до твого серця нехай буде запорукою і свідченням близькості до твого серця самого Господа, Пречистої Діви, Ангела або святого. Ім’я Господа це сам Господь – Дух, що всюди є і все наповняє; ім’я Богоматері – це сама Богоматір, ім’я Ангела – Ангел, святого – святий».
Доповнюють ці слова і тексти з католицького молитовника: «Твоє Ім’я, Маріє, благодатна, є повітрям душі; бо як дихання є не лише знаком, а й причиною життя, так і Твоє Ім’я на вустах слуг Божих є не лише знаком їхнього життя, але й діє в них і постійно підтримує його».
Відзначити це свято можна, помолившись Літанію до Пресвятого Імені Марії або Акафіст до Пресвятої Богородиці, які допоможуть глибше пізнати Її присутність і силу в нашому житті.
За матеріалами fisheaters.com, rkc.org.ua, wikipedia.org.
Також читайте: Святий скапулярій: Як Богородиця з гори Кармель подарувала людям знак спасіння
Богородиця рятує дівчину-сержанта під час аварії вертольота
О. Володимир Борейко: Коли народилася Пресвята Богородиця і чому ми це святкуємо (відео)
* Літа́нія — в християнстві урочиста церковна служба, а також молитва, в якій заклики до Бога чи святого доповнюються регулярно повторюваними проханнями. Найчастіше вживається в Богослужбовій практиці Католицької церкви. Літанії співаються або читаються в храмі здебільшого в поєднанні зі Святою Месою чи іншими богослужіннями. Також можуть читатися окремими групами вірних або віруючим, як індивідуальна молитва, так і поза храмом.
Повязані записи
