О. Роберт МакТейг, SJ
Які два уривки зі Святого Письма найбільш неправильно розуміють? Перший: «Не судіть, щоб вас не судили» в Євангелії від Матвія 7:1, який цитують біблійно неграмотні або байдужі люди як виправдання для морального релятивізму. Друге ж місце, мабуть, займає уривок із Матвія 5:39, «…якщо вдарить вас хтось по правій щоці, підставте йому й другу».
Неправильне розуміння цих слів призвело до публічних молитов за «наших так званих “ворогів”» — наче Христос і Його Церква не мають ворогів як серед людей, так і в духовному світі. Неправильне розуміння цього уривка породило заклики буквально до безпорадного пацифізму — що спантеличило би Папу Пія V, який скликав Священну Лігу для опору вторгненню Османської імперії в Європу в битві при Лепанто.
Я піднімаю цю проблему не просто як біблійну головоломку на кшталт «Чи були пупки у Адама і Єви?» Бо може здатися, що Христос вимагає повного роззброєння перед лицем морального, духовного та фізичного зла, тому слушно запитати: «Як це може бути?»
Як це може бути правильним, щоби «підставляти другу щоку» з пасивною байдужістю, коли святиню замінюють святотатством? Коли брехню ставлять на місце правди, чистоту замінюють збоченням, потворність займає місце краси? Коли поклоніння міняють на розвагу, священну традицію обмінюють на новизну, а щиру благодійність – на допомогу держави?
Чи ми покликані до пасивної байдужості, коли Західна цивілізація, колиска нашої віри та розуму, зазнає нападу світських, сектантських і духовних ворогів? Чи ми покликані безпорадно мовчати, коли гідність Христової Діви-Нареченої – Церкви – зазнає наруги?
Святий Тома Аквінський застерігає нас від такого поверхневого і вузьколобого читання: «Священне Писання слід розуміти так, як його дотримувалися Христос та інші святі особи».
Стосовно «підстав іншу щоку», Аквінський нагадує нам Євангеліє від Івана 18:23, коли Ісус докоряє охоронцеві, який Його вдарив. Він також нагадує нам про побиття Павла в Діях 16:22: «Христос не підставив тут іншої щоки; і Павло теж цього не зробив. Так само й ми не повинні думати, що Христос наказав нам насправді підставляти свою іншу щоку тому, хто нас вдарив». Павло не промовчав, коли його вдарили в Діях 23:3, але попередив свого кривдника про божественний вирок і відплату.
Слідуючи прикладу Ісуса Христа та святих, як слід розуміти «підставте другу щоку»? Очевидно, що не в пасивній байдужості до зла чи в удаваній безпорадності, коли скарби віри й розуму є під загрозою втрати.
Аквінський показує нам шлях: «Тлумачити заповідь Нагірної проповіді буквально – це неправильно її зрозуміти. Ця настанова означає готовність душі знести, якщо буде необхідно, такі та навіть гірші речі, не озлоблюючись на нападника». Наш Господь своїми словами і прикладом навчає нас не відступати перед лицем зла, а, навпаки, опиратися злу, водночас протистоячи спокусі зненавидіти того, хто вчинив зло.
Як сказав Ісус, ми повинні любити наших ворогів і молитися за наших переслідувачів. Ми не повинні нехтувати цим обов’язком. Цей обов’язок не перешкоджає захищати вразливих, протистояти злочестю або відстоювати те, що Христос довірив Церкві, яку Він заснував.
Священний час посту дає нам своєрідний «навчальний табір» і щорічне нагадування про те, що за наші душі та все створіння борються.
Час посту є щорічним нагадуванням для наших душ та для всього сотвореного про мету нашого існування. Сатана та його посіпаки ненавидять творіння Божих рук і воліли б знищити на землі те, що було створено для Небес. Ця війна — з вічними наслідками — ведеться в наших серцях та розумі. Наша любов до Бога завжди в небезпеці охолонути, так само, як наша пристрасть до мирського завжди в небезпеці розгорітися. І навколо нас масова культура, нахабство держави, свідомі й мимовільні пішаки й маріонетки ідолів бажають спокусити нас чи змусити замовкнути, а зрештою й поглинути нас.
Великий піст – це час, щоб дізнатися, чи має над нами владу ще щось, крім Бога. Це час, щоб чітко побачити, хто сидить на троні нашого серця. Це час, щоб перевірити, чи є у нас смирення, покірність і бажання, необхідні для того, щоб «увійти вузькою брамою» (Матвія 7:13) – єдиним шляхом, що веде до Неба.
Друзі, час прокинутися та усвідомити, що ми перебуваємо на війні, і зараз для віруючих все виглядає не найкращим чином. Нагадаємо, що святий Бернард проповідував, що «Бог карає добрих, коли вони не борються зі злом». У своєму милосерді наш Господь дає нам Великий піст, щоб зробити нас придатними до битви, яку ми повинні вести до останнього подиху.
За матеріалами Aleteia
Подяка за допомогу з перекладом Назарію Петріву.
Повязані записи
