Капелани в охороні здоров’я працюють у багатьох закладах охорони здоров’я в усьому світі, проте в Україні для широкого загалу цей інститут на даний час досить новий та мало відомий.
Слово «капелан» стійко асоціюється з діяльністю священослужителів у Збройних Силах України, вітчизняних правоохоронних органах тощо. І це не дивно, особливо зважаючи на нинішній військовий стан та активне залучення капеланів для підтримки і супроводу військовослужбовців.
Однак роль і значення постаті священослужителя в охороні здоров’я, його внесок у забезпечення прав пацієнтів та медичного персоналу, не завжди чітко розуміють як самі пацієнти та їх близькі родичі, так і адміністрація та працівники закладів охорони здоров’я.
Готуючи цю статтю, ми поставили за мету наблизити постать капелана в охороні здоров’я до широких верств української громадськості, прояснити роль капеланів у сфері охорони здоров’я у світлі реформи, яка визріває та готується Міністерсвом охорони здоров’я України у тісній співпраці з представниками релігійних організацій, зокрема з Громадською радою при Міністерстві охорони здоров’я України з питань співпраці з Всеукраїнською Радою Церков і релігійних організацій.
В Україні свобода совісті та релігійних переконань забезпечена цілою низкою правових, організаційних та інших гарантій. Населення вільне у своєму виборі релігійних поглядів. Усі мешканці можуть вільно користуватися свободою звернення до будь-якої релігійної організації з метою забезпечення власних та родинних релігійних потреб за тими правилами, які встановлюються канонічними нормами, релігійними традиціями та звичаями, правилами здійснення обряду та культу у відповідних релігійних громадах та організаціях.
Проте особливих рис ситуація із забезпеченням прав віруючих набуває тоді, коли вони потрапляють у особливі стани та/або у середовища із визначеними та, почасти, досить строгими правилами. Дані особливі стани, наприклад стани здоров’я (захворювання, травми, отруєння, вагітність та ускладення її перебігу тощо), і особливі правила, наприклад правила внутрішнього розпорядку закладів охорони здоров’я, можуть цілком обгрунтовано встновлювати цілу низку обмежень та заборон, які покликані забезпечити відповідні лікувальні, реабілітаційні та інші режими, іноді життєво необхідні як для пацієнтів, так і для їх оточення (наприклад, карантинні заходи), у той же час організаційним чином обмежуючи можливості віруючих реалізувати свої релігійні права.
Простіше кажучи, якщо пацієнт знерухомлений хворобою або травмою, хворіє на набезпечне для оточуючих інфекційне захворювання тощо, то прибути в релігійну установу чи отримати дозвіл на таке пересування від медичного персоналу він не може з цілком об’єктивних, обгрунтованих та поважних причин.
Тоді пацієнт може зазнавати гострих моральних страждань від неможливості забезпечити свої релігійні потреби, які суб’єктивно можуть сприйматися людиною як набагато більш значущі, ніж її виліковування, реабілітація, покращення якості життєдіяльності чи навіть порятунок життя.
Окрім того, не забуваймо, що релігійні потреби та релігійні права є і у персоналу закладів охорони здоров‘я. Медичні та інші працівники закладів охорони здоров’я також можуть опинятися у ситуаціях гострої необхідності душпастирської опіки прямо на робочих місцях.
Ось для таких та подібних випадків і потрібна капланська служба в закладах охорони здоров’я. З цього і випливає кілька ключових духовних і пастирських ролей капеланів в охороні здоров’я.
У США, Канаді, Австралії, країнах ЄС, Південній Кореї та інші країнах капелани в охороні здоров’я є ключовим персоналом, який робить внесок у розвиток релігійної, пастирської та духовної допомоги у закладах охорони здоров’я пацієнтам, їх близьким родичам, медичним та іншим працівникам відповідних закладів з урахуванням їх релігійної приналежності.
Капелани також відіграють істотну роль у етичній та психологічній підтримці вказаних осіб, беруть участь у роботі міждисциплінарних медичних та психологічних команд, включаючи потенційний внесок у прийняття етичних рішень наприкінці життя. До надання такої ролі та значущості капеланів в охороні здоров’я прагнуть і поборники запровадження капеланської служби у вітчизняних закладах охорони здоров’я.
В Україні капеланська служба, яку планують запровадити у закладах охорони здоров’я, покликана заповнити існуючу нині прогалину у забезпеченні прав віруючих. Робота капеланських служб буде спрямована на забезпечення рівних прав пацієнтів, членів їх сімей та працівників закладу охорони здоров’я на душпастирську (духовну) опіку; сприятиме консолідації віруючих пацієнтів та працівників охорони здоров’я навколо релігійних, культурних, моральних і духовних цінностей; сприятиме розвиткові толерантних міжконфесійних відносин серед пацієнтів та працівників закладу охорони здоров’я, налагодженню та підтримці партнерських стосунків у відносинах між закладом охорони здоров’я та релігійними організаціями та виконуватиме інші важливі для духовного та морально-психологічного благополуччя віруючих завдання.
Впевнені, що запровадження капеланської служби в закладах охорони здоров’я України позитивно позначиться на забезпеченні релігійних, етичних, морально-психологічних інтересів віруючих усіх конфесій, які перебувають у закладах охорони здоров’я як пацієнти, або є їх працівниками.
Довідка: Минулого року наказом МОЗ України від 30.09.2022 N 1782 «Про внесення змін до наказу Міністерства охорони здоров’я України від 28 жовтня 2002 р. № 385» посаду «капелан в охороні здоров’я» включено до розділу «Професіонали з вищою немедичною освітою з психологічної допомоги та духовної опіки у сфері охорони здоров’я» Переліку посад професіоналів із вищою немедичною освітою, а професію «капелан в охороні здоров’я» внесено до Класифікатора професій ДК 003:2010.
Зазначеним наказом визначено вимоги до спеціальності та спеціалізації капеланів. Передбачається, що до роботи на посаді «капелан в охороні здоров’я» допускаються особи, які здобули вищу освіту не нижче першого (бакалаврського) рівня за спеціальністю «Богослов’я» або вищу духовну освіту еквівалентного рівня, які до 1 січня 2026 р. повинні одержати спеціалізацію за фахом «Клінічне душпастирство». При цьому капеланські служби формуються із обов’язковим дотриманням принципу міжконфесійності, а капеланські послуги пропонуються виключно на добровільній основі за потребою пацієнтів, членів їх родин, персоналу.
МОЗ України розробило кваліфікаційну характеристику професії «капелан в охороні здоров’я» для включення до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників галузі охорони здоров’я (Випуск 78), а також проєкт Положення про капеланську діяльність у сфері охорони здоров’я. За участі Громадської ради при МОЗ України з питань співпраці з Всеукраїнською радою церков і релігійних організацій та Асоціації капеланів в охороні здоров’я України опрацьовуються вимоги до клінічної підготовки капеланів відповідно до кращих міжнародних стандартів.
Вже сьогодні є досвід працевлаштування капеланів в окремих закладах охорони здоров’я в Івано-Франківської, Київської, Львівської та інших областей. Священники пройшли відповідне навчання, де окрім релігійної складової навчалися психології та основам медичної допомоги.
Для розвитку професійного капеланства в закладах охорони здоров’я створено Асоціацію капеланів охорони здоров’я в сімох регіонах України та здійснюються роботи щодо запровадження навчального курсу підготовки медичних капеланів у вищих духовних школах та семінаріях.
Впровадження професійного капеланства в Україні здійснюється в тому числі завдяки роботі команди ГО «Елеос-Україна» (офіційного представника Синодального Управління соціального служіння та благодійності Православної Церкви України) та фінансової підтримки Міжнародного Фонду «Відродження»
Сергій Убогов, Вікторія Шерет
Фото Наталії Гейман
Повязані записи
