Сьогодні, 26 січня, минає 120-та річниця з дня смерті Матері Марії від Хреста (Моравської) – засновниці та будівничої величного храмово-монастирського комплексу на вул. Лисенка, 43 у Львові.
Похована Мати Марія (Моравська) у крипті монастирського храму*. Обитель Матері Марії пережила богоборчі часи, і нині у її будівлі діють Львівська православна богословська академія і чоловічий Іоано–Золотоустівський монастир ПЦУ.
Вже сам цей факт — тиша крипти, постійна молитва і формація майбутніх священників у тому ж просторі — промовляє про тяглість духовного задуму, який пережив свою засновницю.
Свого часу в біографічному матеріаді про Матір Марію я зміг прочитати деякі з її листів, що залишили в моєму серці глибокий слід. Більше про життєвий шлях та її святий слід у Львові можна дізнатися з матеріалу: «Мати Марія від Хреста (Моравська): Свята, яка не покинула Львова». Я ж хочу лише трішки торкнутися її епістолярної спадщини. Сподіваюся, вона також торкнеться вас.
Духовність Матері Марії була глибоко Христоцентричною. У збережених листах, скерованих до різних адресатів — від єпископів і священників до сестер її згромадження, розкиданих по Європі — вона знову і знову повертається до теми правильного розуміння життєвих випробувань. Для неї вони не є випадковістю чи карою, а формаційною школою християнської духовності, позначеною тінню Хреста.
В одному з ранніх листів вона пише з дивовижною простотою і внутрішньою свободою:
«Що ж до вбогості, то ми є правдивими дітьми святого Франциска. Не маємо нічого, окрім нашого вигнання, наших малих хрестиків, наших сліз і нашої вбогості. Це є посаг украй убогий, з яким ніхто не схотів би нас прийняти…» (22 червня 1866 р.)
Я побачив у цих словах не риторику вбогості, а життєвий факт, прийнятий без нарікання і без самообману. Мати Моравська пише щиро й відверто. Їй властивий материнський стиль звертання, поєднаний із практичною, конкретною богословською мовою. Ситуації та духовні стани, які вона описує, не є відірваними від реального життя чи виключно містичними. Це радше записане свідчення духовного досвіду, воплоченого у щоденній рутині, праці, втомі, хворобах і відповідальності.
Особливо яскраво це видно в листі до о. Вацлава Новаковського, де вона говорить про радість — не як про емоцію, а як про плід Хреста:
«Радість на цьому світі — мов квітка надзвичайно ніжна, якій найліпше рости лише під тінню Хреста й розквітати серед терня… Отож — Алилуя під Хрестом, але з усього серця!».
І водночас — із рідкісною чесністю визнає:
«Коли Церква свята співає Алилуя, у нашій душі ще відлунює пекуче: “Sitio”, або сповнене туги: “Боже Мій! Чому Ти Мене покинув?”»
Це духовність без ілюзій. Моравська не змальовує життя віри як «рожеве небо». Вона тверезо оцінює духовний шлях, визнаючи, що хрести бувають важкими, а інколи — незмірно важкими. Але саме в таких моментах, навіть за відсутності розуміння, приходить глибше усвідомлення Божої близькості:
«Уподобалося Господу Ісусові в цей час провести нас через болісні хрестики… і тішуся всією душею, що можу бодай щось витерпіти для Його слави». (11 листопада 1869 р.)
Її поради ніколи не є ефемерними. Вони мають на меті вибудувати стежку з практичних духовних вказівок, яка допоможе адресатові дістатися Неба. Вона переписувалася з багатьма людьми, але характерною рисою її листів був особоцентричний підхід. Мати Марія щиро переймається як земними обставинами життя тих, до кого звертається, так і їхнім духовним станом і, що найважливіше – спасінням душі.
«Чи ж не краще все скласти до підніжжя Хреста?» (15 березня 1888 р.)
Для неї хрест часто є не одним великим випробуванням, а безліччю дрібних «хрестиків-терпінь», які день у день загартовують волю і очищують серце:
«Хрест непевності й далі нас огортає; інші хрестики також час від часу навідують… Отож маємо за що безупинно повторювати Господеві: Deo gratias!» (26 листопада 1875 р.).
Духовна спадщина Матері Марії Моравської залишається маловідомою українському читачеві, однак її досвід життя у тіні Хреста нічим не поступається містичною спадщиною великих католицьких святих — святого Івана від Хреста чи святої Терези Авільської. Сила Матері Марії Моравської — не в екстазі, а у вірності, не в надзвичайному, а в щоденному.
«Іди вільно дорогою Хреста» (1894 р.)
«Дім Божий є для того, щоб допомагати душам іти дорогою Хреста за Христом Господом» (бл. 1904 р.)
Надзвичайно цінним є те, що листи Матері Марії написані простою, але водночас богословськи насиченою мовою. Саме це дозволяє нам сьогодні не лише згадати про неї як історичну постать, але по-справжньому побачити, якою особою вона була — жінкою віри, терпіння і тверезої, глибокої надії.
«Господь Ісус приходить із хоругвою перемоги — а чим Він переміг? Терпінням» (Великдень 1904 р.).
P.S. Переклад цих листів здійснено зі збереженням авторського стилю та мови Матері Марії Моравської за ласкавої підтримки сестер-кларисок Неустанної Адорації, які надали копії оригінальних текстів польською мовою. Завдяки цьому український читач уперше може безпосередньо торкнутися духовного світу Матері Марії — світу, що й сьогодні здатний підтримати, втішити й укріпити у час війни та невизначеності.
«Живімо для Неба, бо Господь Ісус терпів, щоб Небо нам відкрити» (Мати Марія Моравська)
Про автора:Назарій Петрів– живе та працює у Львові, греко-католик, випускник УКУ, докторант богослів’я, перекладач, активно працює в соціальних проєктах.
* Марія Моравська померла під час подорожі у потязі поблизу Монте-Карло, Монако. Її тіло було перевезено до Львова і поховано 10 лютого 1906 року в крипті львівського храму Пресвятого Серця Господа Ісуса, який вона заснувала.
Головне фото: автор блогу Назарій Петрів на місці поховання Матері Марії від Хреста (Моравської) у крипті храму Фото: Львівська духовна семінарія святого апостола і євангелиста Іоана Богослова
Також читайте: Вперта монахиня і Божа мережа: що поєднує Львів та католицьку медіаімперію
Храмовий комплекс на Лисенка: місце православної формації у Львові
Львівськими стежками Слуги Божого о. Венантія Катажинця
Повязані записи
