Вже третій рік сестри-редемптористки – Місіонерки Найсвятішого Ізбавителя (МНІ) проводять дні духовної віднови для родичів українських військових.
Про те, як зародився та виглядає цей проєкт, хто може долучитися до нього, а також про труднощі, результати і майбутні плани такої ініціативи ми поспілкувалися із її координатором – сестрою-редемптористкою Оксаною Пелех.
«Духовна велич Львова»: Сестро Оксано, розкажіть, у кого виникла така ініціатива?
Сестра Оксана Пелех МНІ: Коли почалося повномасштабне вторгнення, кожна сестра почала роздумувати: яке моє місце в цій ситуації, що триває у нашій країні з 2014-го і так загострилася в 2022-му? І як спільнота ми також почали шукати, як можемо відповісти на виклик цієї війни. Місією нашого згромадження є йти до тих, хто найбільше цього потребує. Це можна інтерпретувати по-різному – але саме зараз, в час повномасштабної війни, ми відчитали як один зі знаків часу місію бути поруч: служити нашим захисникам і їхнім родинам.
Звичайно, служіння захисникам є особливим, ми до нього долучаємось через волонтерство, особисті контакти, підтримку. Але навколо нас є їхні родичі, які теж потребують цієї підтримки. Вони – в парафіях, в яких ми служимо, в нашому оточенні; це наші сусіди; рідні деяких наших сестер теж воюють. І так зародилася ця ініціатива.
Спочатку ідея виникла в Кам’янці-Подільському, бо в цьому місті живу я та ще кілька сестер, які беруть участь у цьому проєкті. У січні 2023 року ми почали проводити кількагодинні зустрічі для різних категорій родичів наших захисників. А потім це переросло в ініціативу робити цілі курси – триденні дні віднови. Перший такий захід відбувся у червні 2023-го.
Як часто ви проводите ці дні духовної віднови?
Вони відбуваються раз на кілька місяців, у рік виходить 6-8 зустрічей. Тепер нас все частіше запрошують окремі парафії чи громади, або місцеві осередки Карітасу, щоби ми провели нашу програму в їхніх спільнотах. Ми стараємося відповідати на ці запрошення.
А як виглядає ваша програма?
Програма днів віднови включає в себе духовну частину – це молитва, можливість посповідатися. З нами завжди є священник, переважно з отців-редемптористів. Для нас це дуже цінний досвід співпраці, адже всі охочі можуть приступити до сповіді, поговорити зі священником у невимушеній атмосфері.
Також у програмі є психоедукація, тобто ми даємо невеликі лекції на основі психології. А ще дуже важливими є кола «рівний-рівному». Ми працюємо в групах, де учасники можуть поділитися своїм досвідом і ситуацією, ближче познайомитися і підтримати одне одного. Також використовуємо арттерапію: учасники малюють, пробували ліплення з глини тощо.
Участь у цьому проєкті бере шість сестер. Але ми також завжди просимо ще когось зі сестер долучитися до проведення занять із дітьми, або ж залучаємо аніматорів.
Хто може долучитися до ваших днів духовної віднови?
Участь можуть взяти всі. Ми маємо таку можливість, бо нам допомагають жертводавці з-за кордону. Ми шукаємо фінансування на наші зустрічі, тому вони безкоштовні для всіх. Подаємо оголошення, і зазвичай учасники дуже швидко зголошуються. Переважно це люди зі Заходу України, але приїжджають і з Кривого Рогу, і з Харкова, з Києва, зі Славутича тощо.
Чи зосереджена ваша програма лише на вірних УГКЦ?
Ні, участь можуть брати всі конфесії, і навіть якщо хтось вважає себе не дуже віруючим, теж може долучитися. Бо в нас є духовний елемент, і він важливий, але ми більше стараємося охопити цілу людину і не наголошуємо тільки на духовному.
Ми проводимо зустрічі для родичів різних категорій. Наприклад, найближчий захід буде для дружин діючих військових із дітьми. Ми також організовуємо дні віднови родичів загиблих, окремо – для дружин, окремо – для батьків, матерів; також для родичів безвісти зниклих. Для кожного напрямку є дещо окрема програма. Плануємо цього року також дні віднови для ветеранів зі сім’ями.
Скільки людей збирається на дні духовної віднови? І де саме відбуваються ці зустрічі?
Всіх разом учасників може бути близько сорока. Дорослих – приблизно тридцять; ми також надаємо можливість приїжджати з дітьми, яких батьки дуже часто не мають із ким залишити. Дуже часто ми проводимо наші зустрічі у Івано-Франківську, там є реколекційний дім отців-редемптористів. Але також організовували в Гошеві у Сестер Пресвятої Родини та у отців-василіян, а ще – у редемптористів у Яремчі.
Чи плануєте ви проводити такі дні віднови й надалі?
Так, поки що плануємо. Поки є більш-менш фінансування від наших жертводавців на такий формат.
Сестро, розкажіть, із якими викликами або труднощами ви, можливо, стикаєтеся, організовуючи такі зустрічі?
Скажу так: це завжди непросто, бо це – люди в дуже великому стресі, особливо ті, хто з втратою чи невизначеною втратою.
Певним викликом є відкритість людей. Люди переважно приїжджають відкриті, але в стресі, і зазвичай перший день є нагодою вийти зі свого зосередження. І завжди напруга – наскільки групі «піде»?
Також буває так, що коли людина реєструється на зустріч, її рідний є ще в одному статусі – наприклад, безвісти зниклий; але дуже часто це може змінитися – за два-три тижні деколи приходять результати ДНК, і людина вже не приїжджає. Це теж є дуже болюче.
Реальність, із якою ми стикаємося і про що завжди говорять учасники – це брак розуміння з боку суспільства. Дуже часто учасники діляться болючими коментарями, які вони чують від оточуючих. Думаю, в нас у суспільстві треба виховувати культуру підтримки людей із втратами. Також існує певна прірва між сім’ями військових і цивільних, між тими, хто має безпосередню дотичність до захисту, до війни, і тими, хто її не має чи уникає – це теж дуже болить.
Які відгуки ви отримуєте?
Остання наша зустріч у неділю – це час підведення підсумків у групах. Ми отримуємо завжди дуже добрі відгуки. Кажу це не для того, щоб себе похвалити, але справді ми бачимо, що це дає дуже добрі плоди, добрі результати. Найперше учасники діляться, що вони відчували себе почутими, зрозумілими, прийнятими; вони зустріли людей, які їх розуміють і з якими можна бути собою. Йдеться найперше про інших учасників: підтримка людей, які перебувають у схожій ситуації, дуже важлива.
Ми завжди отримуємо вдячність за те, що допомагаємо створювати умови, завдяки яким люди почувають себе безпечно і затишно. Звичайно, це не забирає всього їхнього болю – але принаймні люди отримують інструменти, які допомагають їм жити далі.
Ми теж мали гарний відгук з наших недавніх днів віднови. Батько загиблого Героя поділився: йому було цінно, що ми не давали банальних відповідей, а просто були з людьми в цьому горі. Це для нас найважливіше.
Теплі відгуки завжди мотивують продовжувати цю справу далі. Також тішить те, що люди здружуються між собою. Є багато випадків, коли познайомилися на наших днях віднови і тримають контакти одні з одними. Це теж дуже гарно.
Чи якась історія запам’яталася Вам по-особливому?
Кожна історія – унікальна. Я навіть не можу виокремити якоїсь окремої з них. Але найбільше вражає і мотивує, коли бачимо на другий-третій день нашої зустрічі, як люди у своєму болі й горі усміхаються. Вони приїжджають до нас згорьовані – цей стан дуже зрозумілий. А от коли десь на третій день знаходять трошки сили, щоб усміхнутися, відкритися – це дуже вражає. Таких випадків є багато.
Як самі сестри переживають ці зустрічі?
Для нас це завжди стрес, бо стараємося по максимуму бути з людьми і вислуховувати їх. Звісно, це впливає також на нас, бо маємо дотичність до військових, за яких переживаємо; дехто з родичів наших сестер теж загинув. Ми стараємося також відновлюватися. За можливості – брати вільний день після днів віднови, щоби могти це в собі «перетравити», опрацювати, а не кидатися одразу в іншу працю. Стараємося теж користатися тими ресурсами, які пропонуємо іншим. Бо ми кажемо людям, що треба дбати про себе, шукати те, що особисто допомагає, щоб із цим стресом справлятися і жити далі. Ми стараємося робити так само – побути на природі, прогулятися. Також ресурсом для відновлення є молитва та обговорення – коли ми ділимося цим нашим станом з іншими сестрами.
Фото надала с. Оксана Пелех МНІ
Спілкувалася Марія Цьомик
Також читайте: Вперше в Україні відбулися дні духовної віднови для звільнених з полону. Розповідає о. Богдан Гелета (+ відео)
«Будьте відважними»: три історії від о. Юрія-Антонія Меуша ЗНІ про зцілення душі і тіла
«Духовна порадня»: Гарнізонний храм у Львові відкриває Центр духовної підтримки військових
Повязані записи
