Куди поїхати на вихідні? 5 причин відвідати Кохавинський монастир св. Герарда

У складний воєнний час дуже тяжко планувати довготривалі мандрівки, вартісний відпочинок. Однак  є чудова нагода на найближчих вихідних відвідати Кохавинський монастир св. Герарда, де, до речі, буде Великий відпуст цієї неділі. 

Тож, пропонуємо Вам цікаві факти та корисну інформацію  від “Твого міста” про монастир св. Герарда.

Де розташований?

Кохавино сьогодні не є окремим населеним пунктом. Не зустрінете ви таку назву і на сучасний картах. Знаходиться це місце майже в центрі сучасного містечка Гніздичів Жидачівського району, що за 70 кілометрів від Львова. Тут розташований монастир святого Ґерарда, що є відомим відпустовим місцем Львівщини.

Що подивитися?

Історія цього монастиря розпочалася у 1646 році, коли власниця сусіднього села Руда Анна Войнаковська, повертаючись з Жидачева до свого рідного села побачила на одному з дубів образ Божої Матері. Перед образом зупинилися і впали на коліна і чотири коні, які везли панську карету. Коні вирушили в дорогу лише після того, як пані вийшла з карети і помолилася.

Слава про чудо швидко розповсюдилася по околицях. Неодноразово його факт підтверджували спеціальні церковні комісії. Остаточно образ було проголошено чудотворним 26 травня 1755 року.

Вже у 1680 році Тереза Виговська збудувала на місці дуба, де з’явився чудотворний образ, дерев’яну капличку, куди помістила ікону з дозволу Львівського архієпископа Констанція Липського. У 1748 році власник Руди Костянтин Виговський побудував нову простору дерев’яну церкву і помістив в ній образ Кохавинської Матері Божої. 22 червня 1755 року львівський архієпископ Вижицький переніс чудотворний образ з каплиці до новозбудованої церкви.

Навколо храму виріс монастир кармелітів. У 1780 році, його ліквідували за наказом австрійського цісаря, а парафію перенесли до сусідньої Руди. Невдовзі парафія знову повернуся до Кохавино, а монастир відродився у 1855 р. Тоді ж було відновлено давню каплицю і відреставровано чудотворний образ.

Фото: kunstlehrer.ucoz

Кількість прочан збільшувалася з року в рік, і старий дерев’яний костел вже не міг вміщати всіх віруючих. У 1868 р. було закладено наріжний камінь під новий храм, будівництво якого розтягнулося на декілька десятиліть внаслідок постійного браку коштів. Лише 30 серпня 1894 року костел було освячено, а 1 вересня відбулося урочисте перенесення до неї чудотворного образу Матері Божої, в якому взяло участь близько 30-ти тисяч паломників.

Протягом 1901 – 1902 років на місці старої дерев’яної каплиці, де з’явився, чудотворний образ, стараннями отця Яна Тшопінського звели нову муровану каплицю у неоготичному стилі. Поруч з цією стрункою красунею збудували будинок для гостей та плебанію.

Тоді ж було розширено і костел: на 13 метрів добудовано пресвітерій та збудовано дві бічні каплиці, завдяки чому храм став хрестовим у плані. 15 серпня 1912 р. в присутності 180 тисяч прочан з Галичини та, навіть, з-за кордону, відбулась коронація ікони Чудотворної ікони Матері Божої Кохавинської папськими золотими коронами. З 1931 р. храмом опікувалися отці єзуїти. Напередодні радянської окупації вони встигли вивезти чудотворний образ до польського міста Глевіце, де він знаходиться донині.

Фото: galleryua.com

У колишньому костелі совєти влаштували сховище льону, а згодом – інтернат для розумово відсталих дітей. Щоб стерти з пам’яті народу це чудотворне місце, Кохавино було ліквідовано, як окрема територіальна одиниця, і приєднано до містечка Гнізничів.

На початку 90-х років ХХ століття святиню передали отцям редемптористам чину Найсвятішого Ізбавителя. Зараз тут діє монастир святого Ґерарда, куди з Польщі передано копію Чудотворної ікони Матері Божої Кохавинської. Потрохи відроджується і храм.

Чим добратися?

Залізницею найзручніше зі Львова доїжджати до монастиря спочатку до Стрия чи Ходорова, а потім приміським потягом у напрямку Жидачева до зупинки Гніздичів. Відстань від Жидачева до монастиря в Кохавино – 8 км, а зі Стрия – приблизно 25 км.

Є можливість до Гніздичева зі Львова дістатися і прямим автобусом, що відправляється із Двірцевого автовокзалу (автостанція №8).

Джерело: “Твоє місто”.

Фото: “Україна інкогніта”