14 жовтня християни східного обряду відзначають свято Покрови Пресвятої Богородиці. Українські території не є винятком. Ба більше – для українського козацтва це свято було особливим, а тому і в межах сучасної України, особливо в зоні буття та активної діяльності козаків, подібне сприйняття зберігається. Із плином часу за цим релігійним святом закріпилися різні смисли та значення. Як наслідок, в сучасній Україні Покрова – це не лише про козаків. Цей день асоціюється із початками Української Повстанської Армії, а віднедавна, на державному рівні, він затверджений як День вшанування усіх захисників та захисниць України. Львів не був ареалом осідку чи діяльності козацтва, також цей терен складно назвати зоною найбільш активної діяльності УПА. Водночас, названих на честь свята Покрови храмів тут зустрічаються немало. Про один із них зараз детальніше.
Як гідний наступник великих попередників
Левова частка величних і видатних храмів, якими особливо гордяться львів’яни і вважають за обов’язок показати їх відвідувачам та гостям міста – це про центральну частину міста і час до XVIII століття. Наступне, ХІХ століття, особливо його останні десятиліття, більше асоціюється із австрійською адміністрацією й значними досягненнями в плані модернізації суспільного, політичного та економічного життя в місті – поява електрики, залізниці, громадського транспорту, приватних автомобілів і ін. Перша половина ХХ століття – це час нестабільний і вибух війни, яка сучасниками означувалась як “Велика війна”. У 1918 році згаданий конфлікт завершився і Львів пішов далі у складі зовсім іншого політичного утворення. Це була ІІ Річ Посполита, де релігійна політика відрізнялась від суворих та прагматичних австрійських бюрократів. Як наслідок, у міжвоєнний період повертаються до ідеї, яку обговорювали ще в 1914 році – побудувати костел для вірних на Личакові. Костел Матері Божої Остробрамської, який не поступався би величчю та помпезністю давнім сакральним об’єктам міста.
На конкурс подавалися різні імениті архітектори, обирати було з чого. Однак, комісія відкинула усі пропозиції. Врешті, журі відзначили проект архітектора та реставратора Адольфа Шишко-Богуша. Водночас, його оцінили як надто модерністичний – святиня планувалась у формі великих недекорованих брил. Отож, це бачення було суттєво видозмінене і доопрацьоване іншим архітектором, учнем Івана Левинського Тадеєм Обмінським. Впродовж 1931 – 1934 рр. тривало будівництво храму. Будівельні роботи виконувала фірма Вавжинця Дайчака, вони ж постачали цеглу, вапно, камінь. Останній ще й опікувався цим проектом і завершував його після смерті Тадея Обмінського.
Яким був результат?
У своїй основі храм, який височіє над Личаковом, нагадує ранньохристиянську базиліку. Раніше потрапити до середини цієї святині можна було після підняття монументальними сходинками палацового типу, які примикають до неї із західної сторони. У наші дні вони вже не мають жодного функціонального значення. Виразною домінантою храму є височенна дзвіниця, яка сягає висоти у шість десятків метрів. Остання, у певному сенсі, є наслідуванням флорентійських кампаніл часів Середньовіччя та Ренесансу. Найвідоміша у світі кампаніла – це улюблениця туристів, відома сьогодні як Пізанська вежа.
На момент будівництва храму в дзвіниці було два дзвони – вагою біля двох і понад три тонни. “Матір Божа Неустанної Помочі” і “Болеслав” відповідно.
Початок і кінець
У 1934 році новозбудований храм на Личакові передали під опіку отців ордену св. Франциска Салезького.
Цей релігійний діяч і святий (проживав у XVI – XVII століттях і відзначився відстоюванням католицизму перед представниками протестантських середовищ), між іншим, вважається покровителем журналістів та ЗМІ. Монахи-салезіани взялися за розбудову монастирського комплексу. Відтак почали зводити монастирський будинок і бурсу та ремісничу школу для безхатьків і проблемних дітей.
Салезіани знаходили гідну підтримку своїх благих починань. У тому числі, у особі тогочасного греко-католицького митрополита Андрея Шептицького. Однак, навіть попри це, реалізувати усе заплановане не зуміли – на заваді став початок Другої світової війни. У 1939 храм обстріляли радянські війська, завдавши йому пошкоджень, а в 1941 році в святиню взагалі влучила німецька авіабомба. Щоправда, майже одразу ж німцями було проведено ремонтні роботи і відновлено богослужіння. Зусиллями тогочасних опікунів святині, священика, на 1945 – 1946 роки було вивезено за межі Львова оригінальне внутрішнє облачення святині. Дещо з цього потрапило до Вроцлава, щось до Кракова, Перемишля і т. д. Салезіани також залишили святиню на той момент. Після завершення Другої світової війни приміщення комплексу, храм, використовувалися як книгосховище, склад книг. Змінилося це аж із проголошенням незалежності України.
Наші дні
Сьогодні храм функціонує як греко-католицька церква Покрови Пресвятої Богородиці, знаходиться за адресою: вулиця Личаківська, 175. Громаді УГКЦ святиню передали на зорі незалежності, а в 1992 вона була освячена як церква Покрови Пресвятої Богородиці. Нею опікуються монахи-салезіани східного обряду. Сучасне оздоблення храму виконано за проектами професора Львівської академії мистецтв Романа Василика. Разом із В. Качалубою та А. Величком він працював і над іконами до іконостасу храму. У брамі храму встановлено медальйони із барельєфами Андрея Шептицького, Йосифа Сліпого, Петра Могили та Вельямина Йосифа Рутського. При церкві діє катехитична школа і дім Дитячо-юнацького молодіжного центру “Ораторія” святого Домініка Савіо. Тут молодь має можливість весело проводити вільний час, опановуючи нові навики, у спілкуванні з однодумцями та в єдності з Богом. Ще при храмі діють осередки, представники яких відвідують інтернати та дитбудинки, осіб похилого віку, займаються волонтерською діяльністю. У середовищі церкви діють центрі, які опікуються плеканням християнських цінностей у сім’ях, також функціонує молодіжний центр імені св. Івана Боско, є гуртожиток для студентської молоді.
Сучасні сторінки історії храму – це розповідь, практично, з чистого листа. Оригінальне внутрішнє оздоблення колишнього костелу не збережене. Аналогічною є ситуація і з дзвонами. Головний та бічний вівтарі, сповідальниці – усе, що не було вивезено в середині 40-х років ХХ століття, на жаль, втрачене.
Декілька цікавих фактів
У листопаді 1944 року в криптах костелу було поховано римо-католицького архієпископа Львова Болеслава Твардовського, одного з ініціаторів і фундатора зведення даного храму.
Уже за незалежності, після відновлення функціонального стану святині, у одній з нав встановили скульптуру Владики Андрея, автором проекту є І. Попович. Цікавий епізод трапився у 2005 році, коли в одній з прибудов до храму знайшли бронзовий бюст Леніна – його вирішили переплавити на маленький дзвін. Нещодавно у ЗМІ з’явилася інформація про плани щодо реставрації дзвіниці храму Покрови на Личакові.
Євген Гулюк
Більше інформації можна отримати з наступних джерел:
- 7 цікавих фактів про храм Покрови Пресвятої Богородиці на Личакові // Духовна велич Львова, 2015 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://velychlviv.com/7-tsikavyh-faktiv-pro-hram-pokrovy-presvyatoyi-bogorodytsi-na-lychakovi/
- Костел Матері Божої Остробрамської на Верхньому Личакові (21 фіото) // Фотографії старого Львова, 2014 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/kostel-materi-bozhoji-ostrobramskoji-na-verhnomu-lychakovi-21-foto/
- Св. Франциск Салезький // Універсальний словник-енциклопедія. – Київ: Тека, 2006 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://slovopedia.org.ua/29/53412/23119.html
- У Львові передбачили чотири мільйони на реставрацію 60-метрової дзвіниці храму на Личаківській // Варіанти, 2021 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://varianty.lviv.ua/83000-u-lvovi-peredbachyly-chotyry-miliony-na-restavratsiiu-60-metrovoi-dzvinytsi-khramu-na-lychakivskii
Храм Покрови Пресвятої Богородиці // Карітас – Львів УГКЦ [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://caritas-lviv.org/proekty-fondu/parafiialnyi-karitas/hram-pokrovy-presviatoi-bohorodytsi/
фото з: https://credo.pro/ https://lviv.travel/ua https://photo-lviv.in.ua/
Повязані записи
