Отець Сандро Вілла був шпитальним капеланом у лікарні св. Джеральда, що знаходиться за межами Мілана. 10 жовтня 2006 р., за день до того, як Акутіс впав у кому через крововилив у мозок, він уділив хлопцю таїнство Єлеопомазання і Святе Причастя.
13 жовтня на заході в Ассізі, присвяченому новому блаженному, о. Вілла сказав, що його зворушили спокій і побожність Акутіса під час прийняття таїнств у лікарняній палаті.
«У маленькій кімнаті в кінці коридору я опинився перед хлопцем. Його бліде, але спокійне обличчя мене здивувало – це немислимо для важкохворої людини, особливо підлітка, – сказав він. – Я також був вражений спокоєм і побожністю, з якими він, незважаючи на труднощі, прийняв ці два таїнства. Здавалося, він чекав їх і відчував у них потребу».
До початку своєї хвороби Карло Акутіс проявляв велику ревність до Євхаристії. З юних років він виявляв особливу любов до Бога, хоча його батьки-католики перестали ходити на Меси.
Подорослішавши, він почав ходити на Месу щоденно, часто тягнучи за собою членів своєї родини. Він часто брав участь в адорації Пресвятих Дарів до або після Меси і щотижня ходив на сповідь.
Маючи здібності до комп’ютерного програмування, Карло створював веб-сайти, щоб розповідати іншим про Євхаристійні чудеса та Марійні об’явлення по всьому світові. На своєму сайті він написав: «Чим частіше ми прийматимемо Ісуса в Євхаристії, тим більше ставатимемо подібними до Нього, так що на цій землі ми уже матимемо присмак неба».
Для о. Вілли це уділення таїнств було єдиною його зустріччю з Акутісом, але він сказав, що спокій на обличчі хлопця назавжди залишиться у його пам’яті.
«За кілька років я дізнався, що його оголосили Слугою Божим. Я був вражений тим, що Господь дозволив мені зустрітися з ним хоча б на кілька хвилин, – сказав він. – Я вирішив дізнатися більше про його життя. Виявилося, що він був закоханий у справжню присутність Ісуса в Євхаристії, і тому я почав краще розуміти деякі його слова».
Лікарі Андреа Біонді та Момчіло Янкович, котрі лікували Карло в педіатричній клініці лікарні св. Джеральда, разом записали свої спогади, які були зачитані на заході.
Вони сказали: «Карло схожий на метеор, який швидко пролетів через нашу палату; лейкемія забрала його до того, як ми змогли хоч трохи з ним познайомитися. Однак його привітні очі залишаться у наших спогадах. Його погляд був сповнений уваги, мужності, любові, сильного співчуття».
«Його віра в Бога, яку він хотів передати своїм ближнім, світила крізь нього… Його лагідні очі багато чого навчили нас: життя, коротке чи довге, потрібно прожити інтенсивно для себе, але, передусім, для інших».
Серце Карла перестало битися 12 жовтня. У цей день тепер відзначається літургійне свято в дієцезії Ассізі та Міланській архідієцезії. Його батьки хотіли пожертвувати його органи, але вони були занадто сильно вражені лейкемією.
Сьогодні серце блаженного Карло вважається реліквією і знаходиться в реліквіарії в Ассізі, на якому написані його слова: «Євхаристія – це моя дорога до неба».
Переклад КМЦ за CNA
Джерело: https://kmc.media/
Повязані записи
