Вчора, 27 травня, у музеї історії релігії відбулась презентація книги «Вірменський Пастир Львова архієпископ Йосиф Теодорович на тлі вірменської історії». Книга розповідає про постать священика, який не лише керував п’ятитисячною архиєпархією Вірменської Католицької Церкви, а й був, часто, “містком” у діалозі між Римо-Католицькою та Греко-Католицькою Церквами.
Книгу представляв директор Центру досліджень історії і традиції Львівської Митрополії латинського обряду і Центру UCRAINICUM Люблінського Католицького Університету проф. Володимир Осадчий.
Також на презентації були присутні: Мечислав Мокшицький – архиєпископ Львівської митрополії, Мар’ян Бучек – Харківсько-Запорізький єпископ-емерит, отець-диякон Вірменської Апостольської Церкви Армен, Юрій Смірнов – дослідник вірменської культури Львова, Роман Шуст – декан історичного факультету Львівського національного університету ім. І. Франка.
Книга розповідає про архиєпископа Йосифа Теодоровича, на долю якого випали важкі часи в історії церкви, адже це період Першої світової війни, приходу до Львова російських військ у 1915 році та пізнішої польсько-української братовбивчої війни, а сам о. Йосиф став останнім єпископом Вірменської Католицької Церкви. Разом з тим книга торкається історії вірменської конфесії у Львові та геноциду вірмен у 1915 році.
Йосиф Теодорович народився 25 липня 1864 року в с. Живачів Тлумацького р-ну, Івано-Франківської обл., у шляхетській родині вірменського походження. 30 травня 1901 року його обрали Львівським архиєпископом Вірменської Католицької Церкви. Цікавими були єпископські свячення, які здійснив кардинал Пузина з Кракова, а його помічниками під час обряду були архиєпископ Римо-Католицький Юзеф Більчевський і митрополит Греко-Католицький Андрей Шептицький.
Впродовж усього періоду служіння митрополії Йосиф Теодорович допомагав знайти компроміс у спілкуванні Римо-Католицької та Греко-Католицької Церков. Попри те, що він був патріотом Польщі, вірменський архиєпископ завжди шукав діалогу з митрополитом Андреєм Шептицьким, як свідчать джерела, вони навіть були у теплих і дружніх відносинах. Під час польсько-української війни 1918-1918 років Йосиф Теодорович активно заступається за митрополита Андрея часто ризикуючи своїм становищем.
За свого єпископату Йосиф Теодорович оновлює Вірменську катедру, робить в ній реставраційний ремонт. Практично по всьому Львові найціннішими є найдавніші експонати, але у Вірменській катедрі найбільший інтерес туристів викликають експонати, які з’явились під час оновлення храму.
Помер Йосиф Теодорович 4 грудня 1938 року у Львові. Як описують очевидці тих подій – у похоронній процесії йшло все місто та були присутні священики всіх конфесій, а по всій Польщі тривала кількаденна жалоба. Поховали митрополита на Личаківському кладовищі. З приходом радянської влади, з метою збереження праху від збезчещення, його було потайки перепоховано до приватного гробівця, а в 2011 році тлінні останки були урочисто перенесені до першого місця поховання.
У радянські часи Вірменська Католицька церква зазнала переслідувань. Останній апостольський адміністратор о. Карапет Ділургян був заарештований у червні 1936 року і засланий в Кіровський край, а після повернення звідти вже не міг продовжувати офіційне служіння. 1940 року було заслано в Сибір близько 2500 вірмен-католиків Львова, а 1945 року був заарештований останній апостольский адміністратор львівських вірмено-католиків о. Діонісій Каєтанович.
Костянтин Баранюк
За матеріалами: photo-lviv.in.ua, uk.wikipedia.org
Повязані записи
