Були ж у дорозі вони, простуючи в Єрусалим. А Ісус ішов попереду них, аж дуже вони дивувались, а ті, що йшли вслід за Ним, боялись. І, взявши знов Дванадцятьох, почав їм розповідати, що з Ним статися має:
Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його, і поганам Його видадуть,
і насміхатися будуть із Нього, і будуть плювати на Нього, і будуть Його бичувати, і вб’ють, але третього дня Він воскресне (Мр. 10, 32-34).
Любов — єдина і найвагоміша причина добровільності страсної смерті Ісуса на хресті. Він нас любить і любить до кінця, не зважаючи на всі наші гріхи.
Та це не означає, що оскільки Він нас відкупив на хресті, нам вже нічого не потрібно робити. Навпаки, розуміючи великий дар переданий нам, маємо з вдячністю і покорою у серці приходити до Нього та щиро бажати віддавати Йому свої життя.
Бо любов не може бути просто споживацькою, вона завжди готова навіть до остаточної самопожертви.
Джерело: Фейсбук-сторінка Храму Всіх Святих Українського Народу УГКЦ
Фото-із мережі Інтернет
Повязані записи
