Допомога тим, хто в потребі – завжди актуальна та затребувана справа. Вже понад 30 років місію такої допомоги виконує «Карітас України» – комплексна організація, що входить в одну з найбільших міжнародних мереж благодійних організацій у світі та Європі. Місія «Карітасу» – розвиток традицій доброчинної діяльності та здійснення соціальної роботи на основі християнських морально-етичних цінностей.
Благодійний Фонд «Карітас – Львів УГКЦ» заснували у 1996 році Львівська Архиєпархія Української греко-католицької церкви та Міжнародний Благодійний фонд «Карітас України». Згідно із статутом, він надає допомогу всім незалежно від віросповідання, національності, політичних переконань та раси. Служіння «Карітасу» було й залишається спрямованим на різносторонню підтримку людей у потребі, а також осіб з різними формами інвалідності. З початком повномасштабного вторгнення місія Фонду не змінилася. Більше того – «Карітас» не лише не припинив діяльності, а й запустив нові проєкти та ініціативи.
Серед них – скерований на індивідуальну допомогу та соціалізацію осіб з інтелектуальними порушеннями проєкт під назвою «Допомога дітям і людям з інвалідністю під час кризового реагування у восьми локаціях України», або, як його ще називають учасники, «Дружня Майстерня». Про найновішу програму львівського «Карітасу» «Духовній велич Львова» розповіли координатор проєкту Ірина Рогуля та комунікаційник Роксоляна Білоус
Насправді, розповідають організатори, така програма існує в «Карітас-Україна» вже близько двадцяти років, від самого створення організації. Протягом цих років вона реформувалася і змінювала форми діяльності, а зараз із оновленою назвою є одним із провідних проєктів «Карітасу» у Львові. «Ми вступили на ринок з першого березня 2023 року. Це експериментальний час до 31 серпня», – розповідає Ірина Рогуля. «Ми допомагали “друзям” (“друзями” в “Карітасі” називають бенефіціарів, зокрема осіб з інвалідністю, яким надають допомогу – ДВЛ) швидше – на майстерні, а зараз ще добрали інших бенефіціарів, тому що запитів на послуги є дуже багато. Тепер у проєкті більше персоналу – відповідно, можемо надати більше якісних послуг».
Ірина Рогуля працює в «Карітасі» вже 13 років. Зауважує – не очікувала, що матиме справу з таким проєктом, а тим паче візьметься за його координування. Проте поступово зібралася команда, з якою можна втілювати ідеї допомоги тим, хто в потребі, в особливий спосіб.
Координатор «Дружньої Майстерні» зазначає: особливість проєкту – у різноманітнітності допомоги, яку надають його учасникам, зокрема й транзитних послуг, яких раніше не було. «Маємо транзитні послуги для діток з ментальними порушеннями: логопед, реабілітолог, психолог; в нас є соціальні працівники, є діяльності на майстерні кожного тижня з понеділка по п’ятницю. У нас є 30 бенефіціарів у майстерні, а решта – це транзитні послуги», – розповідає пані Ірина. «Це довготривалі послуги для людей з ментальними порушеннями, людей з інвалідністю – на постійній основі. Це так і було, просто зараз додалися спеціалісти – швидше не було логопеда, реабілітолога, був тільки психолог і соціальні працівники. Зараз же додали більше персоналу і тепер у нас є ще більше можливостей для надання людям фахової допомоги».
Основа мета проєкту – соціалізація осіб з інвалідністю. На неї спрямована вся його діяльність. «Ми надаємо комплексну підтримку нашим “друзям” і членам сімей. Ціль проєкту – ми повинні їх соціалізувати в суспільство, щоби їм було легше. Ми повинні їх навчити базових потреб, тому що це люди, які вчаться. Ми вчимося, наприклад, цілий тиждень різати хліб або робити канапки. Це люди, яким завжди все нове і завжди цікаве», – зауважує Ірина Рогуля. І результати, за її словами, вже є: за три місяці діяльності «друзі», що беруть участь у проєкті, розпрацювали комунікаційні можливості та набули нових навичок. Простий приклад – учасник «Дружньої Майстерні» навчився самостійно йти по хліб у магазин і спілкуватися з продавцем, хоч раніше не міг цього зробити. Такі невеличкі кроки насправді є для людей з інвалідністю ключовими досягненнями. Соціалізація – мета майстер-класів та заходів зі соціальної інтеграції. «Ми водимо “друзів” у музеї, в кіно – які тільки є атракції нові у Львові, ми всюди стараємося ходити, щоби вони всюди були залучені в нас. Проводимо також пікніки», – зазначає пані Ірина.
Важливою особливістю програми є те, що вона охоплює не лише осіб з інвалідністю, а і їхні родини. При чому це стосується як гуманітарної підтримки, так і всього спектру послуг, представлених у проєкті. Пані Ірина зауважує: «Нам приносили дуже багато одягу, також привезли багато продуктів й інші благодійники – то ми теж роздали і “друзям”, і їхнім сім’ям. Ми зараз обслуговуємо не тільки “друзів”, а також їхніх батьків, братів, сестер – тобто родину беремо на супровід. Це мета нашого проєкту – надати таку якісну соціальну послугу для всієї родини: якщо людина приходить до нас на послугу, то всі члени сім’ї мають пріоритет на отримання послуг».
Серед ініціатив проєкту – різні терапевтичні методи. Планують на проєкті каністерапію, а нещодавно запустили іпотерпію – вже перший, ознайомчий урок показав чудові результати. «Ми запропонували батькам, але дуже насторожливо – можливо, це не потрібно? Але діти не мали межі захопленню. Хтось на коня сів, хтось собаку погладив – а досі того не було», – пригадує коородинатор проєкту. Особливе ж значення такі заняття мають для новачків у «Карітасі».
«Допомога дітям і людям з інвалідністю під час кризового реагування у восьми локаціях України» ставить за мету охопити 130 людей. Зараз у проєкті працюють три групи. Серед них як колишні «друзі», що брали участь в діяльності «Карітасу», так і нова група. «Коли ми запустили проєкт, там вже було 18 “друзів”, які ходили до нас. Ми взяли їх на послугу і ще добрали. Ті дві групи – вже соціалізовані. А нова група – 18+ – ще такі “бунтарі”», – зауважує пані Ірина. Ця група учасників, з якою не працювали попередньо, має труднощі в соціальній інтеграції. З ними «Майстерня» успішно бореться, проте стикається і з багатьма викликами.
«В нас у цьому проєкті кожен день виклики. Коли є повітряна тривога, “друзів” важко зібрати, бо вони дуже лякаються. Ми сидимо між двох стін, або таки йдемо до школи в укриття. Тоді вони дуже тривожні, дуже збуджені», – зауважує пані Ірина. Справді, умови повномасштабного вторгнення додають ряд труднощів в організації діяльності проєкту. Це стосується зокрема обмежень у плануванні заходів чи поїздок тощо. Проте команда «Майстерні» працює у постійному режимі, щоб надати максимальну допомогу учасникам.
Бенефіціари проєкту – це особи від 18 до 50 років. Але на транзитні заняття – окремі вправи зі спеціалістами – можна приводити й діток. Працює «Дружня Майстерня» на вулиці Франка, 9, з 9 до 17 години з понеділка по п’ятницю, а також має виїзди за територію Львова на парафії, зокрема в Пустомити. Тут проєкт за можливості проводить заняття із внутрішньо переміщеними особами, що мають порушення здоров’я. Таких запитів насправді багато, тому подібні проєкти необхідні.
Суспільство, зауважує Роксоляна Білоус, тільки вчиться працювати із людьми з інвалідністю. Часто на перешкоді стає брак власного досвіду, певний внутрішній «блок» щодо праці з «друзями».
«Я дуже хвилювалася, зокрема, як сприймуть колір волосся (червоний – ДВЛ). Але коли прийшла, до мене підійшов хлопчик, в якого були два улюблені кольори – синій і червоний. В нього навіть були зав’язані стрічки цих кольорів. Він взяв моє волосся і почав гладити – і так мене прийняв. Вони дуже щирі: якщо їм щось не подобається – вони про це скажуть», – ділиться Роксоляна. «Коли я приходжу з камерою, вони знають, що в них будуть гарні фото. І вони насправді вміють позувати».
Таким чином заняття з «друзями» самі собою стають школою довіри і духовного досвіду, зокрема і для самої команди «Майстерні». Особливо це стосується праці із групою «друзів», що не мала попереднього досвіду в «Карітасі». З її учасниками, зазначає Ірина Рогуля, попередньо ніхто не займався, вони ніде не бували. Отож випробувальний термін проєкту є певною перевіркою «на міцність» для усіх членів команди «Карітасу» – адже для «Майстерні» зібралася зовсім нова команда працівників. Втім, ця перевірка триває успішно.
Велика заслуга в цьому, зазначає координатор проєкту, належить директору БФ «Карітас-Львів УГКЦ» о. Андрієві Сенейку. Йому вдалося не лише згуртувати команду, а й підтримати її постійним духовним супроводом, необхідним у праці з тими, хто в потребі. «Отець так зумів підібрати всіх, що в нас нема недобрих – всі свої. Це важливо. Мені здається, це від отця – директора – все залежить. Він завжди є всюди, і завжди готовий допомогти і в будь-який момент підтримати», – зазначає пані Ірина.
Діяльність «Дружньої Майстерні» зосереджена не лише на вправах та заняттях із «друзями». Вона має глибоке духовне підґрунтя. Львівський «Карітас», що був заснований ініціативою Української греко-католицької церкви, тісно пов’язаний із її життям, тож цей проєкт не є винятком. Щосереди учасники «Дружньої Майстерні» мають спільну вервицю. Кожен ранок починається з молитви, є спільне читання Святого Письма, а також духовні виїзди за межі Львова. Такий ритм не лише створює творчу теплу атмосферу для учасників, а й допомагає самим працівникам. «Це вчить якоїсь послідовності дій», – ділиться Ірина Рогуля. «Тому що в моєму повсякденному житті є вечірня молитва, а щодо іншої – не завжди встигала. А з цим проєктом є послідовність: якщо не помолюся зранку, то ми молимося тут. Слово Боже, Святе Письмо ми тут завжди слухаємо – це зобов’язує, входить в звичку».
Спільними зусиллями «Допомога дітям і людям з інвалідністю під час кризового реагування у восьми локаціях України» стає комплексною програмою, що охоплює фізичні й духовні потреби «друзів». «Для нас були виклики, бо це новий проєкт; він по-новому зажив, і його треба на новий рівень вивести. Але в нас гарна команда, всі спрацьовані», – підкреслює пані Ірина. «Це взагалі духовна праця тут, в “Карітасі” – ми тут всі допомагаємо одне одному, в нас нема ситуацій, що хтось залишився з чимсь сам-на-сам. Тобто отець нас привчив, що ми одне одному – поміч, до кого би не звернувся. Ми всі – одна родина, просто розкидана різними локаціями».
Попри те, що експериментальний термін триватиме до кінця літа, координатор проєкту впевнена: це лише початок його діяльності, яка продовжуватиметься й надалі, адже він охоплює реальні потреби. «Запит на такі послуги дуже великий. Ми розуміємо, що “Джерело”*, “Емаус”** всіх охочих не візьме. І ми всіх не можемо взяти, але бодай добрим словом, розмовою підтримаємо. Можна звернутися до нашого психолога», – зазначає Ірина Рогуля. Пригадує: неодноразово до «Дружньої Майстерні» зверталися по допомогу не її учасники, але за можливості тут допомагають усім. Програма планує частину непроєктної діяльності, щоб надавати гуманітарну допомогу – роздачу одягу, продуктів, солодощів тощо – тим, хто в потребі.
У майбутньому координатор проєкту бачить чимало ідей для реалізації, проте вони потребують фінансової підтримки. «Ми, звичайно, хотіли би більше приміщення, і тоді могли б охопити більшу кількість людей, могло б долучитися більше бенефіціарів і розширити діяльність. Молимось про це кожного дня. Я сподіваюся, що з часом вдасться», – каже пані Ірина. Причини цього дуже реальні: в дальшій перспективі «Допомога дітям і людям з інвалідністю під час кризового реагування у восьми локаціях України» спрямована на максимальну соціалізацію «друзів», адже з часом вони будуть вимушені опікуватися собою самі. «Більшість наших батьків – це вже старші люди. І насправді ми часто задумуємось про те, що буде, коли діти залишаться без батьків. Недавно я розмовляла з дівчатами і кажу: “Уявіть, що буде, коли не буде батьків”. Тому ми думаємо про те, що буде з нашими “друзями” потім, коли вони залишаться самі», – зауважує Ірина Рогуля.
Тож до «Дружньої Майстерні» може долучитися кожен охочий через підтримку Благодійного Фонду «Карітас-Львів УГКЦ». Адже «Карітас» – це про любов, підкреслює Ірина Рогуля. А ініціатива «Майстерні» – це про підтримку, вміння бути поруч і вчитися одне від одного творити живе милосердя.
Підготувала Марія Цьомик
Фото: Роксоляна Білоус
* «Джерело» – навчально-реабілітаційний Центр, який надає якісні сімейно-центровані послуги для дітей та молоді з особливими потребами і дітей з групи ризику в Україні. Комплекс послуг включає денний догляд та реабілітаційні програми, які забезпечуються висококваліфікованою міждисциплінарною командою фахівців у співпраці з батьками.
** «Емаус» – Центр підтримки людей з особливими потребами, що діє при Українському католицькому університеті у Львові
Повязані записи
