Молитва за Бандерою

Цими днями проросійські релігійні кола в Україні аж теліпає від Степана Бандери. Противників лідера ОУН (б) особливо зачепив київський марш  в честь Бандери, молитва за упокій його душі й добрі слова про нього з уст українських священників. 

Нагадаю, що 1 січня виповнилося 113 років від Дня народження Провідника ОУН (Б), тож загострення бандерофобії сезонне. 

Чому Бандера, а не Сталін?

На одному з українофобських сайтів так званого “Союза православних журналістов” навіть з’явився матеріал в якому День народження Бандери було протиставлено Різдву Христовому. Мовляв, ось християни готуються святкувати Різдво, а “националисты ждут прихода своего мессии, который придет и порядок наведет”. І все в такому ключі. 

Спростовувати закиди українофобів марна справа, не для полеміки вони кидають інформаційне лайно на пропелери своїх інформаційних ресурсів. А тоді для чого? Варіанти можуть бути різними. Наприклад, для розпалювання ворожнечі міжнаціональної та міжрелігійної в Україні або ж для формування прокремлівського погляду на історію України та її визвольну боротьбу в минулому столітті,  а може просто вони неуки та хейтери, які щиро вірять в більшовицькі фейки про Бандеру. Якою б не була відповідь це мало що змінює, тим більше, що українські правоохоронні органи чомусь на це все закривають очі. Не антисемітизм, то й слава Богу? Або ось ще перлина. “«Священник» в кавычках Ярослав Ясенец прошелся маршем с зажженным факелом, а под офисом президента «отслужил» по греко-католику Бандере панихиду”.  

Не за Сталіном служив, а отже поганий священник, та ще й “в кавычках”. Ось чомусь адепти РПЦ МП замовчують у своїй статті те, як по всіх храмах їх “церкви” свого часу служились панахиди за вбивцею народів та гонителем християн Йосифом Сталіним (Джугашвілі), як вітали тирана ієрархи РПЦ МП в 1949 році з ювілеєм, або закликали голосувати за комуністів на виборах до Верховної Ради СРСР.

Підпис під фото: Митрополит РПЦ МП біля гробу Сталіна

Нерон чи «сила велика моральна»

На противагу Московській Патріархії  Архієрейський Синод Російської Православної Церкви за кордоном (РПЦЗ) заявив наступне про тирана: “Смерть Сталіна – це смерть найбільшого гонителя віри Христової історії. Злочини Нерона, Діоклетіана, Юліана Відступника та інших негідників бліднуть перед його жахливими діяннями. Ніхто не може зрівнятися з ним ні за кількістю його жертв, ні за його жорстокістю стосовно них, ні за його хитрощами у досягненні своїх цілей. Здавалося, що все сатанинське зло втілилося в цій людині, і що він ще більшою мірою, ніж фарисеї, заслуговує на звання сина диявола”.

А ось в РПЦ МП засліпило. Ось лише деякі слова з виступу Московського патріарха перед панахидою (!), так, ви все правильно прочитали, панахидою, за Й. Сталіним: «Великого Вождя нашого народу, Йосипа Віссаріоновича Сталіна, не стало. Скасувалась сила велика, моральна, громадська; сила, в якій народ наш відчував власну силу, якою він керувався у своїх творчих працях та підприємствах, якою він втішався багато років…Пам’ять про нього для нас незабутня, і наша Руська Православна Церква, оплакуючи його відхід, проводжає його в його останній шлях, «в дорогу всієї землі», гарячою молитвою… Ми молилися за нього, коли прийшла звістка про його тяжку хворобу. І тепер, коли його не стало, ми молимося за мир його безсмертної душі…Ми віримо, що і наша молитва про спочиле буде почута Господом. І нашому улюбленому і незабутньому Йосипу Віссаріоновичу ми молитовно, з глибоким, гарячим коханням виголошуємо вічну пам’ять». Повний текст можна прочитати тут

Називали Сталіна «даним Богом Верховним вождем», невпинно дякували за турботу, заперечували гоніння на церкву, брали участь в ганебних проєктах по ліквідації Греко-католицької церкви, шпигували для КДБ. Список можна продовжувати знову і знову, але що більш дивно, навіть, після падіння радянського режиму в РПЦ МП не засудили співпрацю керівництва їхньої церкви з богоборцями та злочинцями, а навпаки, виправдовують цю співпрацю, а точніше рабське служіння більшовикам впродовж десятиліть, відкривають пам’ятники червоним патріархам. Та авторів СПЖ це не хвилює, вони переймаються Бандерою. 

Бандерівець = українець

А що ж Бандера? Степан Бандера все своє життя присвятив боротьбі за свободу українського народу та здобуття ним державності. Спочатку його переслідувала польська влада, потім нацистська, а потім радянська. Для всіх них він був бандитом та ворогом. І це природньо. Так само природньо, що для свідомих українців він став одним із символів боротьби за незалежність та свободу. Слово “бандерівець” подекуди стало синонімом слова українець. Наприклад,  коли людина попри опір розмовляла українською мовою, підтримувала українську церкву чи шанувала свою історію й традиції, то могла почути відразу підковиристе запитання: “Ти що бандерівець?”. 

Отже, розмовляти російською, захищати Росію, вбивати і помирати за Росію, ходити в російську церкву, шанувати російських героїв – це патріотизм. А коли все те саме, але по-українськи, то це “национализм”, “фашизм”, “антисемитизм”, “бандитизм” і т.п. Що за логіка навиворіт!

 Бандера «загинув за Бога»

Степан Бандера був християнином, греко-католиком, до кінця свого життя він відвідував храм, боровся за християнські цінності. На суді над підісланим Москвою вбивцею Бандери, його донька Оксана серед іншого сказала наступні слова: “Мій незабутній батько виховав нас у любові до Бога і України. Він був глибоко віруючою людиною і загинув за Бога та незалежну вільну Україну – за свободу всього світу”. 

Бандера боровся не просто проти завойовників, а проти найбільш безбожної та жорсткої в історії людства орди на чолі якої стояли ті, кого благословляли і оспівували лідери РПЦ. 

Заколотники в масці

Отже, сьогодні ми маємо продовження протистояння не між росіянами та українцями, не між православними та греко-католиками, не між УПЦ МП та ПЦУ. Це так вони хочуть навіяти нам, щоб наш народ лихоманило, аби він став легкою здобиччю для хижаків. Навішують ярлики, ставлять «кавычки», підливають масла у вогонь. Насправді, сьогодні продовжується боротьба між добром і злом, між Богом і дияволом, між сповідниками брехні та борцями за правду, між насінням Змія та насінням Жінки, боротьба між світоглядом вільних людей та рабів. Ці вовки можуть одягнутись в будь-яку шкіру, аби досягати свого, для них мета завжди виправдовувала засоби.  

Ісус Христос сказав: “Ворог приходить для того, щоб вкрасти, вбити та погубити, я прийшов, щоб мали життя і життя з подостатком”. Ті, кого оспівувала Московська патріархія десятиліттями прийшли свого часу на нашу землю, аби красти, вбивати та губити. Степан Бандера був одним з лідерів тих, хто протистав цьому потворному злу. То чому б його не вшанувати, чому за упокій його душі не молитись, чому б добрим словом його не згадати?  

На фото: Родина Бандер. На передньому плані о.Андрій Бандера, Степан Бандера (другий праворуч)

Переплутали святе з грішним

Хто і коли проголошував Бандеру Месією? В порівнянні з епітетами ієрархії РПЦ МП на ім’я Сталіна не порівняти слів пошани українців до Бандери. А якщо Бандера народився 1 січня в переддень Різдва по Старому Стилю, то що йому переродитись влітку, щоб в Кремлі не мерехтілось? І чому, коли червні “освабадітєлі” вбивали, то вони захищали Вітчизну? І коли у моторошному головному військовому храмі в Росії розмістили комуністичну пентаграму чи образи кривавих маршалів «побєди» це теж нормально? А коли християнин Бандера, який на чуже  не посягав, а захищав від бісів (по Достоєвському) своє, то він раптом ледь не антихрист. 

Українській та християнській справі віддало багато людей з родини Бандери. Його батько греко-католицький священник Андрій Бандера був закатований НКВД в Києві, загинули також брати Бандери. Про це більше тут.  Та й він сам віддав склав своє життя як жертву за свободу свого народу. Тому можете не ховатись за церковними масками, «таваріщі» з СПЖ, більшовицькі вуха стирчать у вас більш, ніж помітно.  

Андрій Сольський

Блог є відображенням позиції автора. Редакція сайту не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.