«В той день усе живе розділилося на дві сторони й істоти одного племені, навіть звірі й птахи воювали по різних сторонах…»
Дж. Р. Р. Толкін, «Сільмарилліон»
Українсько-російська війна усе більше розділяє сторони конфлікту, викопуючи між ними усе глибше провалля. Це провалля проходить не у фізичному світі, а в світі духа, у світі людської совісті й моралі. Не тільки в середині українського суспільства той поділ стає усе виразнішим, не тільки гігантська прірва не тільки відділяє держави союзники і противники, вона уже йде через суспільства Заходу та Сходу, навіть через саме суспільство держави-агресора.
Ми вже якось звиклися з повідомленнями типу: той і той / та і та став / стала на сторону України / Путіна. Нас уже не дивує, що не лише в Україні чи в її найближчому сусідстві відбуваються такі речі. Усе це можна назвати боротьбою світоглядів, парадигм, переконань. Проте, з обох боків знаходимо консерваторів і лібералів, політиків й діячів культури чи науки, прихильників найрізноманітніших віросповідань, носіїв різних культур, світоглядів, парадигм. Це не є світоглядне протистояння, а протистояння зовсім іншого характеру – морального.
Адже йдеться про Богом дане право кожного народу на самостійну організацію власного народного життя, право на свободу і незалежність, право на вільний вбір. Більше того, у цьому конфлікті йдеться про право на свободу віросповідання і право на саме фізичне існування – право на життя. Бо саме ці права зараз найбільш загрожені московською агресією.
У совість кожної людини Бог заклав природній моральний закон. «Бо коли погани, що не мають Закону, з природи виконують те, що законне, вони, не мавши Закону, самі собі Закон; вони виявляють діло закону, написане в їхніх серцях, як свідчить їм їхнє сумління і думки, то засуджуючи їх, то оправдуючи»(Рим. 2, 14-15). Закон же ж Божий, писаний даний нам для точного спізнання що є добрим, а що є злим, щоб кожен, хто дійсно шукає Божої волі, міг вершити її.
Совість нам точно і безкомпромісно підказує, яку сторону в цій борні зайняти. І не лише підказує нам яку сторону обрати, вона вказує нам і на те, що нам робити, і як в даній ситуації поводитися. Правило, яке нам дає Христос: «Хай буде ваше слово: Так, так; Ні, ні, – а що більше цього, те від лихого.» (Мт. 5, 37), дуже чітко описує нас, як маємо реагувати на виклики, що їх життя ставить перед наше сумління.
Саме тому всяка спроба зайняти нейтральну позицію у цьому конфлікті, або як це полюбляють гарно говорити деякі «високоморальні» – стати над конфліктом є власне отим «від лихого». Такою самою є й позиція тих, хто, начебто, визначилися, обрали сторону конфлікту, але нічого не роблять для перемоги сторони Добра.
Така літепла позиція у часі цього страшного конфлікту є не тільки не християнською, але й аморальною. «Знаю твої діла, що ні зимний ти, ні гарячий. Якби ти зимний був або гарячий. Тому, що літеплий ти, але ні гарячий, ні зимний, то вивергну тебе з уст моїх.» (Откр. 3,15-19). Ці Христові слова мають нам бути пересторогою, щоб бува і ми не опинилися серед відкинутих.
о.Орест-Дмитро Вільчинський
Повязані записи
