Цими днями у наших сусідів піднялися ґвавти-крики довкола вигаданого героя. Не довкола якогось історичного персонажу, не довкола підняття цін, не довкола санкцій, анексії Криму, війни на Донбасі чи чогось з реального світу… Ні! Наші сусідоньки ґвавтували довкола ока Саурона. Навіть РПЦ почувалася покликаною зреагувати на око Саурона устами одіозного протоієрєя Всеволода Чапліна, який закликав українців не боронитися перед московитською агресією, а московитів – до останнього рішучого бою проти всього світу.
Звідки така істерична реакція московитського суспільства, московитської церкви на спробу встановлення віртуального ока? Адже не важко передбачити, що подібна спроба у будь-якій європейській країні, й в Україні також, викликала би купу іронічних коментарів, жартів, навіть самоіронії. Але Московія інакше реагує. Чому?
Чи не тому, що підсвідомо відчуває, що фентезійний Мордор, який протистоїть усьому західному, усьому людському, усьому доброму, і є відображенням самої суті Московії?
Московія – як самостійний організм – має свої початки не в хрещальній купелі св. Володимира, не в Аскольдовому хрещені, а в колаборації далекого нащадка св. Володимира – Алєксандра Нєвскаго з антиподом християнського європейського світу – Золотою Ордою Чингізидів. Співпраця і відданість Нєвскаго Орді була настільки великою, що він навіть став кровним побратимом з сином самого Батия.
Так само і коріння РПЦ, яка постійно прагне натягнути на себе шати руськості, не полягає в святоволодимирівському хрещені, а в розриві з цілим християнським світом, який тоді робив чергову спробу осягнути втрачену єдність. Чергове переродження московитської церкви сталося тоді, коли цар Петро І повністю підкорив її собі. А сталінське «відродження» довершило формування практично повністю державної структури, яка радо підкорялася антихристиянському режимові, допомагаючи плюндрувати усе довкола. Роль РПЦ у переслідуваннях УГКЦ, у знищенні УПА, у плеканні совєтської лояльності, у вирощуванні московитського шовінізму відома. Насправді московитське православ’я, за словами колишнього високого функціонера РФ Альфреда Коха, настільки віддалене від християнства, як саме християнство від юдаїзму.
Московія виникла як заперечення християнського Заходу і християнської Візантії. За часів Романових, практично чистокровних німців, вона загравала зі Заходом, подібно, як зараз заграє з наївними європейськими ультраправими. Але у собі вона страждала від шизофренії – ні Захід, ні Візантія ніколи так і не змогли змінити її суть – вона шукала третього шляху, йдучи шляхом своєї матері Орди. За Лєніна, вона, відверто скинувши західну штукатурку, стала – уже неприховано – тим, чим вона була: антизахідною, антихристиянською, антицивілізаційною Ордою. Коротка розминка за Єльцина, Московія просто стала заслабкою, щоб клацати зубами, і ось новий стверджувальний раунд – путінська Рассія. Країна-агресор, країна – протиставлена цивілізованому світу, країна – протиставлена усьому, що не підпорядковується, або не заграє з її шовіністичною істерією.
Життя людини в Московії ніколи не було цінністю, свобода переконань їй невідома, а за цілої своєї історії вона тільки загарбує інших і нищить їх. Антизахідництво – це сутність її буття. Чим це не Мордор Толкіна?
Вона породила дві світові війни, вона породила комунізм, і все заради своєї ненависті до Заходу.
Але вона, як Толкінів злий дух Саурон, ще здатна набувати привабливої личини заради того, щоб осягнути свої цілі.
Цього ми мусимо бути свідомі. Московія, як толкінівський Мордор чи біблійний Ґоґ, це субстанціальний, сутнісний ворог народу Божого. І це її фатум, її доля. Окремий московит може протиставитися цьому, може вийти з-під чарів майже диявольського самовозвеличувального шовінізму. Так само, як окремий немосковит може душею і тілом стати вірним слугою Мордору. Але як колективітет Московія сама неспроможна змінити своєї долі.
Не дивно, що у Фатімі, напередодні великих потрясінь і воєн ХХ сторіччя, Богородиця благала молитися за навернення Московії. Московищина фактично спровокувала дві світові війни. Московищина влаштувала небачений до цього геноцид. Завдяки політиці Московщини сирійські та іракські християни платять жахливу данину крові. А зараз Московщина хоче розпалити полум’я світової війни.
І чи не у протистоянні з Московщиною полягає історична місія наслідників Галицько-Волинської Держави, яка виникла у той же ж час, що і Московія? Можливо, саме у тому і полягає духовна велич Данилового спадку – врятувати християнський світ від Орди? І то, перш за все, молитовним протистоянням силам зла, які насуваються зі Сходу.
Кожен мусить сам собі дати відповідь на ці питання. Вільному – воля. Але ціна помилки на цей раз може бути просто неймовірно високою. За нашу ж долю перед лицем Бога ми самі відповідаємо. Пора собі цю відповідальність усвідомити і не заколисувати себе антинауковими баєчками про те, що наші сусіди московити такий же ж народ, як і усі решта народи. Бо це помилкове твердження. Московити – дуже і дуже специфічний народ. І не враховувати цього – ставити на кістку саме своє існування.
о. Орест-Дмитро Вільчинський
Повязані записи
