Кожний день наближає нас до кінця цієї Великопісної мандрівки. Але попереду найважчий час. Попереду день, коли Ісус Христос постане на суді перед Пилатом, коли Він важко і невтомно нестиме хрест на Голгофу, коли над нашим Спасителем глузуватимуть і кричатимуть: «Розіпни». І, нарешті станеться те, про що все людство буде не одне тисячоліття шкодувати, — розп’яття на Хресті Ісуса Христа. Завіса храму закриється, настане ніч…
Про останні години Ісуса Христа на хресті, про постать благорозумного розбійника роздумує Митрополит Львівський і Сокальський ПЦУ Димитрій, звершуючи вечірню з читанням канону з акафістом Божественним Страстям Христовим:
«Нас не може не хвилювати вся ця трагічна картина людства, яка розгортається на Голгофі, де перед нашими очима, і перед очима тих, хто розпинав Ісуса Христа, стоять три хрести. Ці три хрести — це докір усьому людству. Передусім вони різні, тому що на них розіп’яті дуже різні постаті: Син Божий, благорозумний розбійник і розбійник.
І не раз ми можемо замислитися над тим, що ж спонукало обох розбійників — спочатку ганьбити Ісуса, а потім в одного із них, після слів Ісуса Христа: «Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!…» (Лк 23:34), раптом прокидається серце. І він, від усього свого нутра, дорікає другому розбійникові і просить у самого Бога, розіп’ятого сина Божого, щоб Він Його пом’янув, коли прийде у Своє Царство. «І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє!» (Лк 23:42).
Коли ми роздумуємо над цим епізодом на Голгофі, нас не може не бентежити те, наскільки зло об’єдналося, щоб стратити Ісуса Христа. І первосвященики, і книжники, і судді, і римські воїни, і народ, – всі схвально, однодумно кричали: «Розіпни». «Як зобачили ж Його первосвященики й служба, то закричали, говорячи: Розіпни, розіпни!» (Ів. 19:6).
Давайте задумаємося над питанням: «Чи так би не повторилося, якби Ісус Христос прийшов зараз до нас?», або «Де з’явилася злоба, де з’явилося це зло?». А прийшло воно серед тих, кому докоряв Ісус Христос. І Він так само викривав би неправду у цьому світі, викривав би гріх. І багато хто протестував би проти Його слів. Проти слів Кого? Проти слів Бога, серцевидця, Який бачить наші гріхи.
І римські воїни, і язичники, і ті, хто до цього часу не просто своїми гріхами розпинають Ісуса Христа, але вони готові, напевно, те саме зробити з Ним, якби Він так само прийшов до нас. Розбійник, який попросив Господа пом’янути його Своєму Царстві, так само і надалі помирає з Христом на хресті. Очевидно, що ці два розбійники спочатку ганьблячи Ісуса Христа, разом були однодумно з народом. Один із розбійників говорив: «Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!» (Лк 23:39).
Але, навіть благорозумний розбійник не отримав того, на що надіявся, бо в його серці відбувся такий переворот, що він увірував в Ісуса Христа, розп’ятого на хресті, безсилого, в терновому вінку. Не зважаючи на це, розбійник повірив у Бога, і помирає разом з Ним.
Ми можемо поставити запитання перед собою: «Яка ж участь цього розбійника, якщо він мав таку надію?» А участь його є такою, що він перший увійшов у Царство Боже – з Христом. І ми в своєму житті не думаймо про те, що будемо серед тих, хто розпинав Ісуса Христа, а будемо разом з благорозумним розбійником. І якщо й будемо страждати, то тільки з Ним».
Підготували Юліана Лавриш, Андрій Мандрика
Фото-Прес-служба Львівсько-Сокальської єпархії та мережі Інтернет
Повязані записи
